«А ти, Макар, у Карпати не їдеш»: чому незряча мама учня шукала департамент освіти?
Як у департаменті освіти вінницької міськради поставилися до незрячої жінки з тростирною у руках?
Про що йдеться і чому мати сина-восьмикласника, шукала захисту в освітянській установі?
Чим допоміг жінці журналіст «20 хвилин»/ RIA, який став випадковим очевидцем події?
Одразу з двома проблемами зіткнулася незряча вінничанка пані Анна. Сталося це у середу 7 жовтня 2026 року. Їй треба було розшукати будівлю департаменту освіти міськради. Жінка користується на вулиці білою тростиною. Мала намір потрапити на прийом до когось з керівництва.
Департамент незряча все-таки знайшла, але з освітянського начальства її ніхто так і не прийняв. Чому? З чим зверталася незряча мати учня-восьмикласника?
Очевидцем її митарств став один з авторів статті — журналіст «20 хвилин»/ RIA Віталій Павловський, який спершу допоміг добратися до департаменту освіти, а там записав на відео спілкування жінки у приймальній. Він також звернув увагу на відсутність при вході в установу жодного із засобів навігації, передбачених для незрячих людей.
«Я теж працюю з людьми»
Пані Анні з дитинства живе у темряві. У розмові з журналістами не приховує, що її хвороба невиліковна. Незважаючи на це, жінка знайшла себе в житті. Нині вона працює на Вінницькому протезному заводі. У відділенні реабілітації робить масажі військовим, які відновлюються після поранень і чекають на виготовлення протезів.
—У мене своя особливість, незряча, у хлопців теж біда: хтось залишився без руки, у когось нема нижньої кінцівки, — розповідає жінка. — Але ми знаходимо спільну мову. Спершу налагоджую контакт з людиною. Тільки тоді починаю робити масаж. Для мене важливо, аби людина довірилася масажисту, тоді буде результат.
З військовими пані Анна знаходить контакт, а ось з тими, хто навчає її сина, зробити це не завжди вдається.
«Сказали, що це рішення директорки ліцею»
Син пані Анни Макар навчається у 8-Б класі вінницького ліцею №34. Дитина опинилася у ситуації, що потребувала втручання матері. Як пояснила співрозмовниця, мова йде про екскурсійну поїздку у Карпати однокласників сина. У вівторок, 6 жовтня, класний керівник Оксана Шимко, повідомила дітям, хто саме з їхнього класу їде на екскурсію. Згоду на поїздку надавали раніше.
—Ми з Макаром уже побували у багатьох місцях, — каже пані Анна. — І не тільки в Україні. Їздили також за кордон. У сина є закордонний паспорт. Здебільшого користуємося послугами наших «Бідняжок», ви розумієте, про кого я говорю. Але 6 жовтня, коли класний керівник оголосила про поїздку, мого сина у списках не виявилося.
—Макар подзвонив мені на роботу і розповів про це, — продовжує пані Анна. —Перед тим запитав вчительку, чому його не беруть? Почув у відповідь, що так розпорядилася директорка ліцею. Я розмовляла з класною керівницею сина, її звати Оксана Шимко. Вона підтвердила, що це рішення директорки ліцею.
Мати каже, що дитина вкрай засмутилася. Це вона відчула у голосі дитини. Їй стало прикро за сина. Вирішила з’ясувати причину відмови.
—Ви ходили до директорки ліцею? — запитуємо жінку.
На посаді керівниці ліцею №34 — Оксана Войтко.
—Ні, — відповіла пані Анна, і пояснила причину. Про це розповімо трохи згодом.
Вирішила звернутися до департаменту освіти міськради.
—Питання треба було вияснити швидко, бо 8 жовтня останній день на узгодження списків учнів на поїздку, — говорить пані Анна. — Тому 7 числа після роботи поїхала у департамент освіти міської ради.
Перед тим, як викликати таксі, зателефонувала на «Цілодобову варту», щоб уточнити адресу департаменту освіти. Мені сказали, що це на Соборній, 59, у приміщенні міськвиконкому. Саме туди мене підвіз таксист. Він виявився колишнім військовим. Дуже по-людяному поставився. Провів до самого входу у будівлю міськради, хоча я про це не просила. Каже, близько під’їхати нема можливості, тому проведу вас.
У вестибюлі міськради на рецепції «Прозорого офісу» жінці сказали, що департамент знаходиться за іншою адресою — вулиця Мури, 4. Вона запитала, чому ж тоді «Цілодобова варта» назвала адресу вулиця Соборна, 59? Уточнила, чи може її тут хтось прийняти? Додала: «Мені ж тепер не просто буде туди добратися».
На незрячу жінку звернув увагу один з авторів цієї статті — журналіст «20 хвилин»/ RIA Віталій Павловський. Якраз у той час перебував у справах у міськраді. Зголосився провести її до будівлі департаменту освіти на вулицю Мури, 4. По дорозі дізнався про її проблему.
«Директор у відпустці, а до заступника треба записатися»
Журналіст особисто переконався, що самотужки добратися незрячій до департаменту освіти було б непросто. Так само, як і потрапити у приміщення. Не побачив жодного засобу навігації для людей з порушеннями зору.
Як відбувалася розмова у приймальній, журналіст записав на відео. Ось окремі фрагменти з цієї розмови.
—Вам треба записатися на прийом, найближча дата 14 жовтня, — пояснили пані Анні у приймальній. — Або написати звернення, його зареєструють у міськраді, розглянуть, після цього отримаєте письмову відповідь.
—Мене письмово не влаштовує, бо я незряча, — уточнила мати учня. —Я б хотіла поспілкуватися з кимось з керівництва.
—Директор у відпустці, а заступник зайнята, — почула у відповідь.
Вона намагалася пояснити, що у неї ситуація нестандартна, якщо її не вирішити 8 жовтня, то все інше не матиме значення, бо дитина не поїде на екскурсію. 8 жовтня, останній день узгодження кандидатур на поїздку. Клас їде, а сина тне беруть. Хоче з’ясувати причину.
—Зараз я оформлю звернення, а далі побачимо, — пояснили їй.
Зі слів жінки записали суть її звернення, але спілкуватися з нею ніхто не став. Пояснили, що заступник пішла на нараду. Про директора повідомили ще на початку розмови - вона у відпустці.
Уточнили, що відповідь отримає наступного дня, тобто у четвер, 8 жовтня.
«Мій син — мої очі, але не всі це розуміють»
Чекати обіцяного терміну пані Анні не довелося. Уже наприкінці дня 7 жовтня вона зателефонувала журналістам і сказала, що уже отримала відповідь.
—Мені зателефонувала класний керівник пані Оксана і сказала, що є місце на поїздку у Карпати для мого сина, якщо він має намір їхати, то можете оплатити поїздку, — каже мати учня.
Наступного дня, 8 жовтня вранці, журналіст перевірив інформацію у департаменті освіти. Там підтвердили слова матері з деяким уточненням.
Мовляв, один з учнів відмовився від поїздки, таким чином звільнилося місце.
—Якби не втручання журналістів, я не певна, що моє питання вирішилося б позитивно, — говорить пані Анна. — Але вважаю, що цей факт треба оприлюднити, аби не допускали такого по відношенню до інших дітей. Якщо взяти мою ситуацію, я витратила свій час, кошти на таксі, а скільки нервів пішло на все це!
Жінка пояснила, чому не звернулася до директорки ліцею. Каже, одного разу вона особисто приходила до керівниці закладу. Тоді була причина: її сину повідомили, що надішлють до них опікунську раду. Мама каже, що Макар тоді провинився. За словами жінки, неправильно повівся по відношенню до іншого хлопчика. Не один він це робив. Така в них була гра у шкільному коридорі. Після цього, за словами мами, дитині сказала класний керівник і завуч з виховної роботи, що до них направлять опікунську раду.
—Перед тим, як йти до директорки, я провела розмову з сином, він дав слово, що більше такого не буде допускати, — каже пані Анна. — У директорки хотіла вияснити, які є підстави для направлення до нашої сім’ї опікунської ради? Дитина уроків не прогулює, одягнена, вулицями не блукає, бо на це нема часу, після уроків займається у спортивних секціях. А ще для мене важливо, що мій син — це мої очі. У багатьох випадках він мене супроводжує, читає і озвучує уголос різні повідомлення чи листи, які отримуємо, взяти хоча б комунальні платежі. Дитина залучена у дорослі справи. Але коли він почув, що до мами прийде опікунська рада, це на нього вплинуло негативно. Переживав, хвилювався, розпитував, чим це може закінчитися.
За словами пані Анни, директорка під час розмови сказала, що ніхто з її підлеглих не говорив синові про опікунську ради.
Каже, після такої нещирості у неї нема бажання більше спілкуватися з керівницею ліцею.
Питання вирішено: учень їде на екскурсію
Журналісти також спілкувалися з директоркою ліцею №34 Оксаною Войтко. Ось що вона розповіла з приводу ситуації, про яку говори лила незряча мати.
—Про поїздку було повідомлено батькам ще на початку вересня, — каже пані Войтко. — Наскільки мені відомо, спершу син пані Анни не виявив бажання їхати. Коли сформувалася група у кількості 30 учнів, це з двох паралельних класів, вчителька зібрала дітей обговорити поїздку. Макар підійшов до неї і сказав, що він теж їде. На що вчителька відповіла, що ти не їдеш у Карпати, тебе нема у списку, тому прошу вийти з класу. У той же вечір вчителька спілкувалася з мамою. Мама сприйняла це як психологічну травму для дитини. Але на той час вільних місць на поїздку уже не було. Батькові повідомили, що група сформована, але якщо з’явиться вільне місце, їхній син поїде. Коли вчора, 7 жовтня, одна дитина відмовилася від поїздки, зателефонували мамі і сказали, що Макар може їхати. Тепер він є у списку на екскурсію.
Знаю, що мама подякувала класному керівнику Оксані Шимко, ще й додала, що вона краща класна керівниця.
Повторюю ще раз: відмова класного керівника у поїздці учня була викликана тільки відсутністю вільних місць.
—З пані Анною я зустрічалася двічі, — продовжує директорка ліцею. — Одного разу при розмові була присутня класний керівник, іншого — заступниця з виховної роботи. Завжди спілкуюся, як кажуть, з відчиненими дверима. Раніше у нас навчався її старший син. Не мали з ним жодних проблем.
Щодо опікунської ради, то ніхто не лякав цим учня. Нема у нас жодного негативного відношення до матері і її сина.
Чому цього разу мати не звернулася безпосередньо до мене, як до керівниці ліцею, цього вам пояснити не можу. Але питання вирішено: учень є у списках тих, хто їде на екскурсію у Карпати.
Вас може зацікавити:
«Це тільки 17 імен»: у Вінниці презентували перший том книги про медиків, яких забрала війна
Подякуй журналісту гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
