«А шість років Вас все влаштовувало?». Як ми рятували родину від сімейного насилля

• «Допоможіть, благаю! Немає більше сил. Невже це пекло ніколи не закінчиться?» Це слова вінничанки, яка благала про порятунок.
• Два дні до пізньої ночі, поліція, соцслужби та волонтери підключились до допомоги. Коли майже все було готово, на рятівників очікував несподіваний поворот.
• Читайте історію з перших вуст про те, як діє в Україні система допомоги від сімейного насилля.

Вечір. Телефонний дзвінок.

— Допоможіть, благаю! Немає більше сил. Невже це пекло ніколи не закінчиться? — чуємо на іншому кінці жіночий голос, який ридає.

— Заспокойтесь. Спробуйте розповісти, що сталось. Ми вам обов’язково допоможемо, — відповідаємо жінці.

Потім була 20-хвилинна розмова. Наталію, маму двох дітей, чоловік в черговий раз вигнав з дому. Вони живуть понад шість років та чоловік має залежність. Останні роки були нестерпними. Наталя теж почала заглядати у чарку. Допомоги просити не було в кого. Але сил вже немає.

Таких випадків, як з Наталею, в Україні дуже багато. Статистика свідчить, що саме жінки найчастіше потерпають від домашнього та гендерно обумовленого насильства.

За даними Національної соціальної служби: 

Історія порятунку Наталі та дітей

Не дивлячись на вечірній час, запрошуємо Наталію до себе додому. Через двадцять хвилин жінка вже стоїть на порозі. Наливаємо їй гарячого чаю та відволікаємо різними темами. Запитуємо, чи готова вона поїхати та жити у кризовому центрі для жінок, потерпілих від домашнього насилля. У відповідь чуємо, що вона буде дуже вдячна за допомогу. Домовляємось з кризовим центром.

Але в будинку залишились діти. Дівчата, 11 та два рочки. Вони разом з чоловіком. Зрозуміло, що він дітей не віддасть без скандалу.

Журналістка бере телефон та набирає «102».

— Доброго вечора. Хочу зробити заяву про сімейне насилля. Потерпіла прийшла до мене та потребує допомоги. Діти залишились в будинку та потрібна допомога правоохоронців, — говоримо дівчині на лінії.

— Прізвище та адреса потерпілої. Скільки дітей та який вік? Чоловік має залежність? В АТО служив? Є в будинку зброя? — після відповіді на всі запитання чуємо довгоочікуване. —  Чекайте, до вас виїжджають.  

Патруль приїхав досить швидко — через хвилин п’ять зателефонували та попросили вийти на вулицю.

— Розповідайте, що у вас сталось, — запитує патрульний.

— Мене звати Наталя. Я шість років жила в пеклі. Зараз хочу змінити все, — каже жінка.

— А шість років Вас все влаштовувало? — запитує патрульний Наталю, не скриваючи іронію та ухмилку.

— СТОП!!! Я журналістка та допомагаю Наталі. Ви не маєте права з нею розмовляти у такому тоні та ставити такі запитання. Вона потерпіла, а не підозрювана! — втручаємось в розмову поліції та Наталі.

Правоохоронці змінили тон та почали слухати далі. Розказуємо, що потрібна допомога, щоб забрати дітей з будинку та завести родину у кризовий центр. Це за 50 км від нас.

— Дітей допоможемо забрати. А ось завести у кризовий центр не маємо можливості. В нас обслуговування лише на території громади, — чуємо у відповідь.

Ну, хоч так.

Треба їхати до будинку, де живе Наталя з родиною та забирати дітей.

Несподіваний поворот

Журналістка залишається, щоб не бачили, що саме вона допомагає. Це потрібно, щоб чоловік не знав де шукати Наталю.

Патруль забрав Наталю та вони поїхали. На місце приїхала також слідчо-оперативна група та представник Ювенальної поліції. На годиннику 22 година.

Наталя разом з поліцією заходить до будинку. Розмовляє з чоловіком. Він спокійний та все заперечує. В жінки здають нерви та вона починає кричати. Налякані діти забились в куток та не хочуть нікого слухати. Наталю просять вийти на вулицю.

На допомогу кличуть журналістку. Приїжджаємо на місце та заспокоюємо Наталю. Вона в розпачі. Виходить старша донька та розмовляємо з нею.

— В мене школа та зайняття з акробатики. Куди я поїду? У мене тут друзі. Я не хочу нікуди їхати, — розказує донька.

— Так, це правда. Там не буде ні друзів, ні твоєї школи, ні акробатики, ні танців. Але ви там будете в безпеці, — заспокоюємо її.

На годиннику північ. Дівчинка навідріз відмовляється будь кого слухати. Менша дитина вже заснула.

Слідчо-оперативна група поїхала. Залишились біля будинку патрульні, ювенальний поліцейський, журналістка та Наталя. Вирішуємо, що робити далі.

Наталі немає куди йти. Вона боїться за дітей. Ювенальний поліцейський повертається у будинок та попереджує чоловіка, якщо щось станеться з дітьми, він буде відповідати перед законом.

Домовились, що Наталя переночує у знайомої журналістки. Завтра будемо вирішувати щось заново.

Щасливий кінець

Наступного дня зустрілись біля будинку Наталії. На зустріч приїхали представник соцслужби у справах дітей, ювенальний поліцейський та журналістка. Знову довгі розмови з донькою. Після декількох годин вмовлянь, дівчинка погодилась їхати з мамою.

Треба зібрати речі та забрати меншу доньку. Заходимо в будинок разом з поліцією. Чоловік влаштував скандал та виштовхнув всіх за поріг. Грюкнув дверима та сказав, що дитину нікому не віддасть.

Знову довгі розмови, до яких залучаємо й соцпрацівника й ювенала. По-доброму не розуміє. Нагадуємо про відкрите кримінальне провадження та попереджуємо про наслідки. Подіяло. Через декілька годин чоловік зрозумів, що нічого не зможе зробити.

Наталя забирає двох дітей та ми їдемо у кризовий центр.

На годиннику 22 години. Через годину ми на місці. Менша вже солодко спить. А старша дивиться у вікно.

— Вау. Тут справжні хороми. І є гаряча вода. І інтернет. Мама, тут класно, — захоплююче викрикує старша донька.

Вони зможуть розпочати нове життя. Без скандалів та криків. Тут їх ніхто не вижене на вулицю в холод.

Журналістка повернулась додому та розпочала писати публікацію.

«Про захист від насильства в сім'ї... Дуже важкий вечір та ніч... Зрозуміла одне — українська система недосконала. На такі виклики мало простого патруля поліції та ювенала. Потрібна спеціально навчена бригада та психологи. Ми зробили все, що змогли... Але боротьба триває... На кону занадто багато. Дякую за співпрацю Поліція Вінницької області та Ювенальна поліція Вінниччини», — написала журналістка у себе на фейсбук сторінці.

 

 

Читайте також:

У «червоній» зоні субсидії збільшили на 50%. Як вінничанам переоформити виплати?

Активіст, що збив жінку на Старому місті, справді був п'яний. Шукають свідка на сірій машині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.