Списати сто тисяч книг: чи дійсно керівництво ВДПУ хоче здати частину своєї бібліотеки на макулатуру

Списати сто тисяч книг: чи дійсно керівництво ВДПУ хоче здати частину своєї бібліотеки на макулатуру
  • У Фейсбуці почали ширитись чутки, що заради нового спортзалу у вінницькому педі готові розпрощатись із частиною свого фондосховища. Керівництво вузу категорично заперечує це. Але несподіваний візит нашого журналіста до університетської бібліотеки може свідчити про зворотне.

У перший день вересня у спільноті «Чорний список Вінниця» з’явилось анонімне повідомлення від нібито колишнього студента Вінницького державного педагогічного університета. 

У ньому від чоловічого імені йдеться, що в гардеробі одного з корпусів стоять стоси книжок. За словами автора, керівництво вузу вилучило книжки з приміщення фондосховища, щоб зробити у ньому спортзал. Книжки, мовляв, дівати немає куди, тому їх вирішили списати і здати на макулатуру. 

«Там лежать не підручники, а переважно старі книжки [...] Кожен історик, який починає якесь дослідження, починає його з вивчення того, що на цю тему написано до нього. Він може погоджуватися з написаним попередниками, чи спростовувати їх творчість, але знати, що вони написали, він мусить [...] Звичайно, зараз є інтернет, і багато чого можна знайти там. Але щось я не чув, щоб бібліотеки провідних університетів світу міняли на спортзали», — йдеться в дописі. Поза тим, автор додав світлину, що на ній видно дві великі купи книжок. 

Відео дня

Фото з допису

Дописом обурились вінничани. Мовляв, якщо книжки не потрібні університету, чому б їх не віддати тим, хто такі потребує. Наприклад, благодійним фондам, пансіонатам для літніх людей, у будинки-інтернати, сільські бібліотеки тощо: 

«Краще б роздали, хоч щось би збереглося, так ні», — коментує допис одна вінничанка. «По Рею Бредбері 451 градус по Фаренгейту», — пише інша, натякаючи на сюжет відомої антиутопії, що в ній спалювали усі книжки, тому що вони змушували людей думати.

Попри те, що допис набув розголосу у мережі, керівництво педуніверситету на нього ніяк не відреагувало. Тому ми самі зателефонували ректорці вишу Наталії Лазаренко і запитали, чи відповідає зміст анонімного допису дійсності. 

— Це неправда, — пояснює очільниця ВДПУ. — Ми переносимо книжки з одного приміщення в інше. Всього-на-всього змінюємо локації. 

— Чи правда, що на місці сховища, звідки забрали ці книжки, буде спортзала? — запитуємо ректорку університету. 

— Причому тут спортзала? У нас є приміщення і ми маємо право розпоряджатись ним, як ми вважаємо за потрібне. Якщо нам на даний момент потрібна аудиторія, то ми організовуємо аудиторію. Якщо потрібна тренувальна зала, то організовуємо тренувальну залу. Мені дивно, що виникає таке питання, — говорить Наталія Лазаренко.

— Значить ви просто переносите книжки в інше місце. Можете розказати, що то за книжки?

— Це книжки, які іноді використовуються в навчальному процесі. Це художня література, старі газети. Як архів, іноді виникає потреба в якійсь книжці, тоді її беруть в книгосховищі і дають студенту. У нас є декілька таких приміщень, — говорить ректорка. — Той, хто придумав про макулатуру, якщо він хоче, нехай прийде і ми все йому покажемо. Книжки ми зберігаємо, у нас величезний фонд. Книжки з минулих епох, які нам не потрібні, наприклад, старі підручники, списуються, і це нормальне явище. Але у даному випадку, це не має ніякого відношення до згаданих книжок. Ми міняємо місце зберігання книжок, можете так і писати. 

Вирішуємо самостійно знайти літературу, яка чи то змінює місце зберігання, чи то списується, тому без попередження приходимо до університету. У гардеробі корпусу №3 дійсно бачимо два величезні стоси книжок. За нашою оцінкою, там понад десять тисяч примірників. 

Майже впритул до гардеробу розміщується університетська бібліотека. Представляємось студентом, заходимо і запитуємо в однієї з працівниць, мовляв, чи правда, що усі ті тисячі книжок в коридорі збираються здавати на макулатуру? Чому питаємо? Бо хочемо дізнатись, чи є можливість взяти собі почитати кілька примірників, все одно вони вже нікому не потрібні. 

— Справа в тому, що вони готуються до списання. Вони приготовані фізично, але вони ще не списані. Тому, коли будуть підписані акти і коли ми знатимемо, що буде здаватись макулатура, тоді, можливо, ви могли б подивитися, — пояснює бібліотекарка. — Там буде десь сто тисяч книжок. Думаю, у вас ні сил, ні наснаги не вистачить. 

— Але там буде художня література? — запитуємо.

— Мабуть, що так. Скажіть, будь ласка, яка тема вас цікавить? 

— Цікавить саме художня література, можливо, щось з класики. 

— Йдіть на науковий абонемент, поговоріть з дівчатами, може вони дозволять вам переглянути книги. 

— Але ці книжки (ті, що в гардеробі) точно будуть списуватись?

— Вони готуються до списання. Там вже відірвали титульні аркуші, далі буде складатись акт на них. Потім він буде підписуватись. Поки усе це не буде зробленим, книги вважатимуться бібліотечними. А коли усе це буде? Ходять чутки, що до Нового року збираються здавати. Наразі там наукова література, художки там поки що немає. 

Читайте також:

«Наша проблема, що ми живемо оцінками». Інтерв'ю з кращим вчителем Вінниці

Зайнята дитина — щасливі батьки. Які у Вінниці є безкоштовні гуртки для дітей

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1)
  • vbet vbet1

    Ганьба

keyboard_arrow_up