«Де моя дитина?» — останнє питання загиблої. Немирів попрощався з подружжям Остапенків

Дар'я ДАЦКОВА

Сьогодні, 16 березня 2024 року, у Немирові попрощалися з подружжям Іван та Людмила Остапенків.
Вони загинули 14 березня 2024 року від атаки шахеда по їхньому будинку.

Кілька днів тому, а саме 14 березня 2024 року, під час нічної атаки на Вінниччину, ворожий безпілотник влучив у житловий будинок.

Там мирно спали Іван та Людмила Остапенки і їх 26-річний син Віталій. На жаль, батько загинув на місці, а мати наступного дня у лікарні. Чоловікові було 52 роки, а жінці лише 45.

Відео дня

Саме з ними сьогодні й прощалися у Свято-Покровській церкві в Немирові.

Будинок будували самостійно

Сусіди, друзі та однокласники в один голос кажуть, що це була дуже хороша та спокійна родина, яка мирно жила, виховувала єдиного сина, працювала та будувала той самий будинок, який знищила російська ракета.

Та знищила вона не просто стіни та стелі, а роки праці, сил, любові та душі, яку вклали в це місце Іван та Людмила Остапенки. Вона знищила не лише це місце, а й тих, хто й будував власноруч цей будинок, який вони могли називати домом.

Цей біль відчувають і знайомі родини, яку вбили росіяни, адже приїхали усі, аби віддати шану цим людям. Приїхали навіть ті, хто ніколи не знав їх…

Друг дитинства Івана, Микола, розповів, що це велика втрата.

— Разом росли, дітьми були, на санках каталися, потім до дівчат разом почали ходити, як то кажеться, росли разом. Це те, що стосується Івана, а Люда моя племінниця, — каже чоловік.

Ракета прилетіла на наступний день після дня народження сина

Сусідка Галина розповіла, що чоловік з жінкою усіх себе присвятили вихованню єдиного сина і за день до їх загибелі у Віталія був день народження.

— Дуже була гарна родина, батьки жили заради сина лише, — підтверджує слова сусідки хрещений батько сина Івана та Людмили. — Я працюю рятувальником, і це була саме моя зміна. Коли її (Людмилу, — авт.) витягнули, то єдині її слова були: «Де моя дитина?» Їй сказали, що він в лікарні. Вона лише відповіла: «Слава Богу!» І все, забрали її…

Та на жаль, як ми вже знаємо, жінці не вдалося вижити і вона пішла з життя наступного дня.

Проте, все ще бореться за своє життя єдиний син родини Остапенків — Віталій. Зараз одногрупниця хлопця, Тетяна Щербатюк, на своїй сторінці у Фейсбук звернулася з проханням допомогти зібрати кошти на подальше лікування.

«Мій одногрупник Віталій Остапенко внаслідок нічної ворожої атаки знаходиться у важкому стані. Прохання допомогти хто скільки може на подальше лікування Віталія. Номер картки батька Людмили Остапенко — Вовка Івана», — написала дівчина.

Також від уламків збитого безпілотника постраждали ще двоє хлопців з Тульчина — 17-ти річний Євген і 18-ти річний Дмитро. Детальніше про наслідки атаки росіян розповідали у матеріалі: