Заяви Горбачова, та щоденник жнив — що ми знайшли в газетах за 23-27 серпня 1991 року
Наша журналістка переглянула україномовні обласні видання, що зберігаються в архіві обласної бібліотеки ім Тимірязєва, а саме: «Вінницьку правду», «Жовтневі зорі» та «Ямпільський вісник». Що цікавого знайшла в газетах?
Газета «Вінницька правда» видавалась із 1917 року українською мовою. За 24 серпня 1991 року на першій шпальті газети жодного слова про Незалежність України, про сам путч і відновлення суверенітету. Натомість розлога заява Михайла Горбачова, що державний переворот провалився і він дякує у своїй промові Борису Єльцину, який став у центрі опору змови. І сам тут же визнає: «криза продовжується, спад виробництва не зупинено, тяжке становище на ринку, зростає злочинність». Закінчує промову впертою вірою в демократію усіх республік.
А от темою Козятинської районної газети «Жовтневі зорі» за 24 серпня 1991 року – є саме збір урожаю та жнива, засідання колгоспу, спасіння урожаю, жодного слова про проголошення Незалежності України.
В газеті «Ямпільські вісті» на першій шпальті – «У селі весілля – народжується нова сім’я». Далі статі про день Ямполя, сільську олійню, «Вклонімося низько» - стаття про життя робітників колгоспу «Росія».
27 серпня – в пресі заявили про Незалежність
У «Вінницькій правді» 27 серпня на першій шпальті опублікований акт проголошення Незалежності України, а також доповідь Леоніда Кравчука, і також постанови Верховної ради. Також окремо опублікована постанова про припинення діяльності комуністичної партії Також було опубліковане розлоге інтерв’ю «Якої незалежності ми хочемо?» Директор підприємства «Атлант» Олександр Гудзь тоді заявляв:
«Проголошення Незалежності не було для мене несподіванкою. Так повинно було скінчитися. Якби навіть так званий ДКНС взяв владу то все одно не протримався. Тільки було б більше крові!»
Спогади Вінничан
Проте суспільні настрої Вінниці були патріотичні піднесенні, незважаючи на те, що місцева преса оминула звістку проголошення Незалежності України:
«Звістка про незалежність застала мене в дорозі. Залишався тиждень до початку нового навчального року, і я, п'ятикурсниця тодішнього педагогічного інституту, їхала з Тернополя до Вінниці, - розповідає Ірина Федорчук, поетеса, директор Вінницького обласного Будинку культури вчителя. Як то кажуть, без п'яти хвилин учителька, та ще й яка: учителька української мови і літератури. Кого-кого, а мене переповнювали щирі почуття радості від почутого в гучномовець автобуса «Ікарус» : дуже емоційно і голосно на засіданні Верховної Ради депутати проголошували рішення, про яке віками мріяли мільйони. Я пам'ятаю, як мої ровесники, студенти фізико-математичного факультету їздили з пікетами у столицю, підіймали там синьо-жовті знамена, за що потім мусили серйозно відповідати перед владними мужами... За подібні вихідки по голові не гладили. То уявляєте, що за подія - 24 серпня 1991 року? У серпневу спеку шкіру пробирало морозом, адже наданий українцям історією черговий шанс уперше був використаний».
Сергій Гула — кандидата історичних наук, заступник директора з науково-просвітницької роботи
«У Вінниці проголошенню Незалежності передували мітинги та акції протесту. Впродовж 80 – го та –90 року. Учасники мітингів зазнавали утисків. Пам’ятаємо політичне голодування Володимира Муляви. Він разом з письменниками та педагогами створив Народний Рух. Вони стали тим інтелектуальним ядром, навколо якого почали гуртуватися спершу десятки, а потім сотні і тисячі людей, стали тією силою, яка з тихої вінницької провінції зробила один з найдивніших осередків боротьби за незалежність України».
Вадим Вітковський - голова Вінницької обласної письменницької організації, директор ВОКУ «Видавничий Дім «Моя Вінниччина»:
«Я в той час працював у СБУ у Вінниці, брав участь у святкуванні дня Незалежності разом із колективом. Також телефоном поспілкувався з Володимиром Мулявою, привітав його із цією подією. Ми надзвичайно багато розмовляли з ним в радянські часи, про відновлення самостійності України. Він з Миколою Горбовичем розробив перший проєкт відновлення збройних сил України. Тому Володимир Савович працював у Міністерстві оборони, отримав звання генерал – майора і в принципі він був перший український генерал з народу. До дня Незалежності України ми видали книгу «Українська незалежність – тернистий шлях державотворення. І там описано, те, що боротьба за Незалежність розпочалась на території Вінниччини із дискусійного клубу Володимира Муляви».
Авторка: Леся Кесарчук
Читайте також: Секс-шоп, Ленін та поклади золота. Чим жила Вінниця у перший рік незалежності
«Жовту частину пошила з гардини…» Як у Вінниці уперше піднімали синьо-жовтий прапор
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
