«Жовту частину пошила з гардини…» Як у Вінниці уперше піднімали синьо-жовтий прапор

Спершу синьо-жовте полотнище освятили, тоді пронесли головною вулицею до площі біля міськвиконкому і там встановили

• Сьогодні, 23 серпня, Україна святкує День державного прапора. 
• Коли і як у нашому місті уперше замайоріло знамено таких кольорів?

День 21 жовтня 1990 року для Вінниці особливий: тоді на площі перед міськвиконкомом уперше підняли синьо-жовтий стяг. Сталося це о 16 годині 45 хвилин. Перед тим прапор освятили біля будівлі органної музики (нині Спасо-Преображенський кафедральний собор). Освячували клірики Української Православної церкви — протоієрей Стефан Синюк, Василь Рішко, Агпфангел Давидовський, Олексій Мельничук, протодиякон Миколай Кравець.

Далі знамено пронесли вулицею Леніна (нині Соборна) до площі біля міськвиконкому. О 16 годині 45 хвилин підняли на флагшток. Вся площа була переповнена людьми. Вони співали духовний Гімн України «Бож великий, єдиний, нам Укараїну храни», Шевченків «Заповіт», «Ще не вмерла Україна».

Міська влада не підтримувала акцію, але й не заперечувала проти її проведення. Інформацію про це знаходимо а Фейсбук-сторінці Центру історії Вінниці.

Ось що розповідає безпосередній учасник тієї події, наш колега заслужений журналіст України Леонід Миколайчук. Він працював тоді у вінницькій молодіжній газеті «Комсомольське плем’я», видання з такою назвою виходило у нашому місті, у роки Незалежності газета змінила назву на «Панорама». Миколайчук отримав завдання написати про подію.

Це був вибір кожного: підтримувати нові сили, чи залишатися з комуністами

— Площа перед міськвиконкомом була заповнена вщерть, розповідає Миколайчук. — Знамено піднімали під вигуки, оплески. Люди співали пісень. Аж мурашки відчувалися на спині, коли звучали слова «Ще не вмерла Україна…» Це нині все звично — і Гімн, і заклики «Слава, Україні!», а тоді…

За словами співрозмовника, міська влада вдалася до «Соломонового рішення»: офіційно не підтримала ініціативу про встановлення полотнища з незвичними на той час кольорами, але й не забороняла це робити.

Миколайчук так і написав тоді про це тоді у своєму репортажі «Прапор над площею».

Головою Вінницького міськвиконкому на той час працював Микола Костін. На жаль, його не стало у нинішньому році. У свій час журналіст 20minut.ua просив Костіна згадати про ту непересічну подію.

— Нашим головним завдання було зберегти у місті спокій, не допустити протистояння, — казав Микола Костін. — Треба було зберегти робочу атмосферу у трудових колективах,  щоб місто було забезпечене продуктами, щоб комунальники утримували вулиці і площі у чистоті, щоб працювали заводи і фабрики. З політичними гаслами кожен вінничанин визначався самостійно. Хтось підтримував нові політичні сили, інший залишався прихильником старої комуністичної ідеології. Це вже був вибір кожної людини.

Костін згадав випадок, коли йшлося про знесення пам’ятника Леніну на площі перед міськрадою.

— Питання вирішували шляхом голосування, — продовжує співрозмовник. — Засідання виконкому міськради відбувалося у переповненій залі. Людей на площі було у сотні разів більше, ніж у залі. Присутні хотіли дізнатися, як відбувається засідання. Ми організували трансляцію розмови на виконкомі на площу. Ніколи раніше такого не робили. Але якщо люди вимагали, я сказав, будь ласка, чому б ні…

За словами співрозмовника, більшість проголосувала за те, щоб прибрати пам’ятник. Костін говорив, що і він був серед більшості. Але частина членів виконкому не підтримала такого рішення. Вони мали право на власну думку. Серед таких були і лікар, і робітник, і міліціонер.

Синьо-жовтий прапор доручили підняти керівникам обласних організацій Народний Рух Олександру Нижнику та Української респубілканської партії Василю Підпригорщуку. Про це йдеться у повідомленні Центру історії Віннициі.

Прапор пошила Лариса Корнієнко

Перший синьо-жовтий прапор, піднятий у місті, пошила активістка Лариса Корнієнко. Зробила це у себе на квартирі. Проживала у будинку, якийу народі називали учительський. Він знаходиться на розі тодішньої Леніна й Інтернаціональної. Нині це Соборна й Олександра Соловйова.

У цьому будинку на четвертому поверсі у 2-кімнатній квартирі проживала активістка тодішньої нової політичної сили — Народний Рух України — Лариса Корнієнко.

Колись Лариса Петрівна говорила: «У моїй квартирі народився вінницький Рух. Тут постійно товклися його ініціатори і засновники Володимир Мулява. Олександр Нижник… Тут вони писали свої перші документи».

Пані Лариса пошила прапор власноруч. Вона ще раніше призвичаїлася це робити. Синьо-жовті знамена, щоправда, менших розмірів, чіпляла у себе на балконі. У самісінькому середмісті вони викликали в одних захоплення, в інших подив, а ще в декого —  спротив.

Хтось непомітно знімав прапор з балкона

Сама вона ніяк не могла зрозуміти, як вдавалося знімати знамено з балкону. Робили це так вміло! Жодного разу не застукала за такою процедурою. Хто саме, вона здогадувалася. Бо її неодноразово застерігали від таких вчинків.

Такі застереження робили, за її словами, комуністичні прокурори і такі само комуністичні міліціонери, а було ж іще КДБ зі своїм недремним оком.

Її два рази запирали у слідчому ізоляторі. Залякування не допомогли.

Змінити її погляди і політичні переконання у такий спосіб було неможливо.

Ті, хто її пам’ятає, кажуть,  що жінка була бойова. Рубала правду-матінку в очі будь-кому з представників тодішньої комуністичної влади.

Виходила на мітинги, де вимагала заборони діяльності Компартії. Виступала з лозунгами проти мафії при владі.

Прапор, що його принесли на площу 21 жовтня 1990 року, мав розміри 6х3 метри. Як розповідала пані Лариса, полотнища жовтого кольору ніяк не вдавалося знайти. Синю частину купили в магазині. Вона була з шовку. Жовтої не було на прилавках. Заглядала у відділ тканин кожного магазину у центрі і подалі від центру — ніде не продавали. Тоді вона зняла гардину, що висіла у квартирі, і в такий спосіб вийшла із ситуації.

Журналіст поцікавився в одного з тодішніх активістів, де нині пані Лариса. Співрозмовник каже, що чоловік пані Лариси  Володимир Корнієнко помер ще раніше. Дочка вийшла заміж у Дніпропетровську. Саме туди перебралася Лариса Петрівна. Нині жінці уже 86. Але як склалася її доля, співрозмовник не може сказати, бо не знає. Якщо у когось є інформація про автора першого синьо-жовтого прапора у нашому місті, напишіть про це.

За інформацією Центру історії Вінниці той прапор зберігається в обласному краєзнавчому музеї. До речі,  передала його музейникам сама Лариса Корнієнко. Про це свідчить напис на табличці під синьо-жовтим експонатом. Сталося це у 2007 році.

Йду на роботу, а на даху майорить полотно

Андрій Мислінський, на початку 90-х працював у педагогічному інституті (нині університет імені Коцюбинського – Авт..). Був асистентом на кафедрі філософії.

Брав участь у створенні організації Народний фронт, з якої пізніше «виріс» Народний рух України.

За організацію зборів студентів на підтримку Народного руху, його, а також викладача Сергія Бурлєєва, затримала міліція, склали протокол, виписали штраф, потім прийшли на квартиру описувати майно.

На площі перед новим корпусом інституту організував студентську акцію з вимогою не відраховувати з інститут тих, хто брав участь у зборах на підтримку Народного руху. Каже, зібралися студенти зі всіх факультетів, крім одного.

— Не прийшли тільки з «блатного», так називали факультет іноземних мов, — розповідає пан Андрій.  — Не вийшли з аудиторій навіть після того, коло ми зайшли туди з групою студентів, які тримали прапори в руках.

Співрозмовник заперечує той факт, що це він зі студентами підняв синьо-жовтий прапор на головному корпусі.

— Я теж чув про це, — говорить Мислінський. — Але ні, то не я. Моя заслуга тільки в тому, що я особисто розмовляв з групою студентів про прапор. Казав, ви ж знаєте, що нове знамено встановили уже в центрі міста, а ми ж мали б йти попереду, але ан нашому інституті прапора нема.

За словами співрозмовника, через деякий час, коли він вранці прийшов на роботу, побачив, як на даху головного корпусу на вітрі розвівається жовто-блакитний стяг…

Фото з мережі Інтернет

Читайте також:

Скандал у Ладижині. Зрізали Дошку памяті Героїв Небесної Сотні і полеглим в АТО

Перший фестиваль «Картопля по-Уланівськи». Народний фоторепортаж з соцмереж
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.