Визволення Вінниці в 44-ому: документи і старі фото

Вінниця в 73 раз святкує визволення від німецьких загарбників
Про ту страшну війну у Вінниці мало що зараз нагадує.
Ми зібрали цікаві розповіді істориків і старі фотографії тих днів у березні 1944 року. Пропонуємо згадати як все було

Ця фотографія зроблена у центрі Вінниці. Зліва можна роздивитись нинішню будівлю готелю "Савой"

Автор: Катерина ХОРОЩАК
7

У Вінницькій області залишилось приблизно 750 людей, які брали участь в боях Великої Вітчизняної. В сотню разів менше вінничан, які визволяли наше місто. Про їх спогади можете почитати в матеріалі “Шестеро учасників битви за Вінницю і досі живуть у місті”. Пропонуємо переглянути оперативні зведення і фото тих березневих днів.

Вінницю від німецьких загарбників звільнили на 1003 день війни. 20 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту до 19 години заволоділи містом та ще кількома населеними пунктами. Про це було сказано в оперативному зведенні Радінформбюро за 20 березня 1944 року:

«Войска 1-го Украинского фронта 20 марта в результате штурма и обходного манёвра с флангов овладели областным и крупным промышленным центром Украины городом Винница, превращённым немцами в мощный опорный пункт обороны на Южном Буге, а также с боями заняли более 30 других населённых пунктов, в том числе районный центр Винницкой области город Литин и крупные населённые пункты Погорелое, Дьяковцы, Литинка, Кулыга, Сосны, Селище, Балын, Пеньковка, Майдан Супруновский».

Фото 1 з 6

Сьогодні ж Вінниця святкує 73 роки із дня визволення міста. І про це розказують вінницькі історики

«Вважається, що боїв особливо серйозних за Вінницю не було. Принаймні, від багатьох людей доводилось таке чути. Але це не зовсім так. Це була Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція. Вона була не в напрямку головного удару, але тим не менш бої були доволі серйозними, були задіяні чималі сили, і бої тривали за Вінницю безпосередньо в місті з 16 по 20 включно», - розповідає автор історичного блогу Олексій.

За словами Олексія, старе місто звільнили за два дні, потім радянська армія готувалася до повернення західної частини Вінниці:

«Був нанесений обхідний удар по північній Вінниці, щоб в самому місті було менше боїв. І в цей час з півдня зуміли потай форсувати інші радянські підрозділи і нанести вже удар безпосередньо в місті. Завдяки цьому західна частина міста була звільнена менше, ніж за добу».

Якщо переглядати зображення Вінниці, покинутої німцями, можна побачити зруйновані будинки. Одні дослідники вважають, що пошкодження нанесли німецько-фашистські війська. Інші стверджують, що їх завдали радянські. Олексій розповідає, що більшу частину будівель зруйнувала таки німецька армія:

«Є документальні підтвердження того, що за добу до форсування Бугу 19 числа німці почали підпалювати і підривати основні будинки в місті, які вони не планували використовувати для оборони. Наприклад, театр Садовського був спалений саме німцями. І за характером руйнування, які можна побачити на фотографіях, було видно, що це руйнування не від обстрілів, а саме в результаті навмисного підриву великих снарядів. Німці особливо і не приховували, що вони тут все руйнують».

Справді, у журналі бойових дій за 19 березня 1944 року можна знайти запис:

«Отходя из Винница, противник взорвал и поджёг заводское сооружение и ряд жилых зданий: с 14 и до 16.00 были слышны взрывы огромной силы и видно несколько очагов пожара».

Краєзнавець Микола Бабадженян розповідає, що під час боїв 19-20 березня німці зазнали великих втрат:

«Практично весь німецький гарнізон був знищений. Так сталося, тому що Гітлер в березні 44 року висунув таку концепцію міст-фортець. Міста, як ключові транспортні розв'язки, брали на себе дуже велике навантаження, ставали ключовими точками. І гарнізон повинен був відбиватися до останнього. За спогадами очевидців, цей відступ був грандіозним киданням техніки і матеріальних засобів. З цілої танкової армії, в якій танків кілька сотень штук, навіть більше, вийшло всього 1-3 німецьких танка. Барське шосе було в 5 рядів заставлене машинами, розбитими, кинутими, розстріляними з повітря. Трофейні команди були здивовані».

У журналі бойових дій 74-го стрілецького корпусу 38-ої армії Першого Українського фронту є запис:

«Частями 305 стрелковой дивизии захвачено 350 автомашин, много раций, штабные документы, знамя противника. Частями корпуса в районе г. Винница захвачены огромнейшие трофеи, в том числе много продовольственных складов, складов с боеприпасами, до 10000 автомашин разных марок и систем и др. трофеи, численность которых уточняется трофейными органами 38 армии».

Також в історії визволення Вінниці є два, на думку краєзнавця Миколи, особливих факти:
«Для Вінниці дата 19-20, скажімо, сакральна, тому що Вінниця була захоплена німцями саме 19-20, але липня. І звільнена 19-20, але березня.У 41 році Вінницю захоплювала 4 гірсько-піхотна дивізія німців, а так склалося, що вона ж відступала з Вінниці 1944».

За даними 2011 року, у Вінниці проживало шість ветеранів, які визволяли місто: Юрій Анохін, Василь Батченко, Валентина Мшвидобадзе, Захар Мшвидобадзе, Володимир Слабий, Микола Сомов.

Прочитати про розповіді вінницьких ветеранів можете ТУТ

Також пропонуємо подивитись документальний фільм режисера Олександра Довженка "Перемога на Правобережній Україні", в якому йдеться про звільнення Вінниці і України від фашистів.