«Він був романтиком і співцем простих людей». Що відомо про письменника Миколу Трублаїні

«Він був романтиком і співцем простих людей». Що відомо про письменника Миколу Трублаїні
  • У селі на Вінниччині народився відомий український письменник і журналіст Микола Трублаїні.
  • Чоловіку судилось прожити зовсім небагато, але доля до нього була прихильною — він знайшов своє покликання, дослідив наш великий світ і зберіг пам'ять про свої мандри у книгах.
  • Що ще відомо про нашого талановитого земляка?

На теренах нашого краю у різний час жило багато відомих людей. Своєю діяльністю Вінниччину на весь світ прославляли майстри слова, звуків і форм — поети, письменники, композитори, музиканти, художники й актори, а також віддані своїй справі лікарі, вчителі, архітектори, винахідники й непересічні політичні та громадські діячі.  

Щосереди о 20.20, нагадаємо, ми знайомимо вас з історіями їхнього життя у серії публікацій «Видатні особистості Вінниччини».

Тепер хочемо представити вашій увазі Миколу Трублаїні — письменника, журналіста й великого мрійника. 

Відео дня

Син вчительки й лісника

У селі Вільшанка Крижопільського району Вінницької області 25 квітня 1907 року народився Микола Трублаїні (справжнє прізвище — Трублаєвський, — прим. авт.), якому судилось прожити коротке, але дуже насичене життя. Завдяки своїй творчості й любові до пригод він зайняв почесне місце серед літературної еліти не тільки Вінниччини, але й України. Та про все по черзі. 

З’явився на світ Микола у незаможній сім’ї. Його батько, Петро Гнатович, був лісником, а мати, Євгенія Яківна, вчителькою.

Батьківська хата письменника

Через фінансові труднощі, на жаль, Петро Трублаєвський залишив сім’ю і поїхав на заробітки в Сибір, а майбутній письменник залишився під опікою мами й бабусі Любові Устимівни. Разом із матір’ю Микола Трублаїні часто ходив у школу, де та вчителювала, й досить швидко почав проявляти зацікавлення літературою.

Дослідники говорять, що вже у п’ятирічному віці Трублаїні навчився читати. Його великим захопленням стали пригодницькі історії.

Не всидів за партою

Починаючи з 1915 року майбутній письменник навчався у Немирівській гімназії. Але вже за кілька років, бувши учнем п’ятого класу, вирішив втекти на фронт. Бажанню хлопця не судилось здійснитись — у вир воєнних подій він поки не потрапив. Їдучи потягом, Микола падає з вагона й калічить ногу. Прикрий інцидент повертає бунтівника додому, але не за шкільну парту.

Трублаїні робить наголос на самоосвіті, багато читає з української і світової класики й навіть сам організовує у Вільшанці хату-читальню. 

Упродовж 1920-1922 років навчається у Проскурівському реальному училищі й активно займається літературою. З того часу у вінницьких газетах можна знайти матеріали Миколи Трублаїні. В основному всі вони про сільське життя. А вже у 1924 році його перша стаття з’являється на сторінках вінницького «Червоного краю». 

Того ж таки 1924-го родина майбутнього письменника переїжджає у М’ястківку. Тепер це село Городківка Крижопільського району. Микола там починає працювати секретарем у клубі, вступає у комсомол і все більше часу приділяє громадській діяльності. 

Юнак відкриває ще одну хату-читальню, правда, тепер у селі Черепівка (Хмельницька область — прим. авт.), бібліотеку та організовує гурток по ліквідації неписемності місцевих жителів. 

За якийсь час М’ястківці стають затісними для митця — він переїжджає до Вінниці, а звідти до Харкова на Всеукраїнські курси журналістів. 

Трублаїні, «Молодняк» і «Вісті»

Під час проходження курсів, Микола Трублаїні пише матеріали до абсолютно різних газет, а також стає частиною юнацької письменницької організації «Молодняк» (1927-1932 роки).

Крім того, Трублаїні відновлює навчання, стає студентом фізико-математичного факультету Харківського інститут народної творчості.

А коли навчання на курсах у Харкові закінчується, автор починає працювати в місцевій газеті «Вісті» — пише, за словами дослідників, про боротьбу українського народу за соціалістичну перебудову країни.  А в 1927-му їде у двомісячне відрядження на Далекий Схід. Свої твори звідти, до прикладу,  «Листи з далекої подорожі» й «Великим Сибірським шляхом» випускає в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.

Додамо, що псевдонім Трублаїні також з’являється у цей життєвий період Миколи. У 1927 році до Харкова завітали італійські робітники, які й перефразували для власної зручності Трублаєвський на Трублаїні. 

Подорожі й ще раз подорожі

Мандри, як ми вже писали, завжди вабили Миколу Трублаїні. Далекі й незнані світи полонили його уяву ще з перших дитячих книг, що читала мама. А з віком це захоплення тільки міцніло. 

Після повернення з Далекого Сходу, журналіст вирішує відправитись в експедицію на острів Врангеля, що в Арктиці. Для цього він вчиться основам професій механіка, вантажника й кочегара, щоб приєднатись до команди судна як котельний днювальний.   

Відомо, що за участь у цій експедиції Миколу Трублаїні нагородили медаллю «За врангелівський похід 1929 року». 

Письменник майстерно переніс враження від мандрівки у книги: «Людина поспішає на поміч», «Ф. Літке» — переможець криги» й інші. 

Ще за рік їде досліджувати тайгу, а потім упродовж 1931-1933 років стає учасником п’яти експедицій: до Сибіру, Карелії, Архангельська, Кольського півострова й на Землю Франца-Йосипа. 

Зазначимо, що між цими подорожами він знаходить час для повторного відвідування Арктики. 

Замітки з мандрівки перетворились зрештою на спеціальний щоденник «На межі доступного», який друкували у «Вістях», а записи «До Арктики через тропіки» — на повноцінну книгу.

Вражаючим є те, що на момент цих експедицій хлопцю було лише трохи за 20. Та юний вік не став на заваді практичному підходу до подорожей. З кожної наступної мандрівки він привозив все більше нотаток і заміток, яким потім дарував друковане життя. Та найголовніше — це враження, досвід і нові знайомства, якими збагачувався автор. А ще подорожуючи, Микола Трублаїні віднайшов своє покликання — знайомити зі світом книги наймолодших читачів.  

 У душі завжди юнак

Справді, український письменник з вінницьким корінням завжди легко знаходив спільну мову з дітьми. Він був чуйним батьком до власної донечки Наталки й мудрим наставником до чужих дітей.

«Після повернення в Україну Трублаїні часто влаштовував зі школярами масові ігри. Вони проводились переважно на околиці міста. Під час гри працювали всі секції, практично застосовуючи теоретичні знання з своєї «арктичної» спеціальності. Одну з таких ігор Трублаїні описав у нарисі «Маленькі седовці». Не обмежуючись іграми на околицях Харкова, він організовував їх далеко за межами міста і навіть республіки. Це були цікаві і корисні ігри-мандрівки, — пишуть дослідниці Тверитінова й Шарова. — Під час зимових канікул 1934–1935 навчального року Трублаїні організував першу піонерську експедицію за полярне коло. Їхали діти з Харкова до Мурманська у вагоні, обладнаному письменником на зразок криголама. Експедиція була проведена зразково, вона принесла багато користі її учасникам. У 1936 році бібліотека Харківського Палацу дітей та юнацтва видала невеличку брошуру під назвою «Листи письменників до юних читачів», в якій надруковано звернення Трублаїні до дітей під назвою: «Від мандрівок по книжках до справжніх радянських експедицій». Цей лист проливає світло на творчу лабораторію письменника, показує, як уважно прислухався він до голосу читача, його запитів, думок і почуттів».

Крім того, він організовував дитячі гуртки льотчиків, географів, геологів і дослідників підводних глибин. А ще часто проводив різноманітні зустрічі й конференції для маленьких читачів у харківських бібліотеках. 

Аби також на кілька миттєвостей повернутись у дитинство чи провести гарний вечір з власними дітьми, радимо прослухати аудіокниги майстра пера з Вінниччини.

Зауважимо ще, що тепер на честь Миколи Трублаїні є літературна премія за найкращі твори для дітей і юнацтва. 

А потім була війна…

На початку ми писали, як самовіддано письменник хотів потрапити на фронт. На жаль, доля дала йому другий шанс — розпочалась німецько-радянська війна. Звістка про німецький наступ застала Миколу Трублаїні, коли той очолював харківську філію видавництва «Радянський письменник». 

Спочатку робота автора й всього видавництва зводилась до виготовлення, редагування і вичитування агітаційних листівок і брошур, а потім йому все ж вдалось поїхати безпосередньо на поле бою. 

Відомо, що його дружину й доньку з Харкова евакуювали ще 18 вересня 1941 року, тоді як Микола Трублаїні покидати місто відмовився. У жовтні того ж року письменник став кореспондентом (знову) й поїхав на передову, щоб готувати звідти важливі й нагальні матеріали в газети. 

Після однієї з важких ночей під обстрілами, Трублаїні поїхав з передової на редакційній машині. За словами дослідників, саме в цьому авто він написав останнього листа, якого адресував доньці: «Сьогодні у нас туман, туман. Наближається справжня осінь. Я зараз сиджу в машині і жду, коли поїдемо в друге село. Села тут великі, степові. Лісів нема, але є великі хороші сади. От води хорошої достати трудно. Але тобі тутешня вода, мабуть, сподобалася б, бо вона солонувата... Ми зараз їдемо і розпитуємо, як наші червоноармійці та командири б’ють фашистів, а потім будемо про це писати в газеті».

Посередня 4 жовтня (за іншими даними 5 жовтня) Миколу Трублаїні сильно поранило осколком від бомби. До лікарні, де б йому могли допомогти, митець слова вже не доїхав… Помер вночі, а знайшов останній прихисток у братській могилі у Запорізькій області. 

«В нього було одне велике щастя: він був романтиком, співцем простих людей, суворих і прекрасних країв... Микола шукав у житті таких вражень і тих тем, де найбільше проявляється людська доблесть... Тим-то його так любить молодь і так захоплено читає» — писав журналіст Терень Масенко. 

Дійсно, письменник прожив лише 34 роки, та встиг проявити себе сповна. Його ім’я тепер живе у назвах вулиць, бібліотек і музеїв по всій країні. А на його книгах продовжують зростати дітлахи, мрійники й авантюрні шукачі пригод. 

Про інших видатних особистостей Вінниччини читайте у наших наступних матеріалах щосереди о 20.20. 

У матеріалі використані фото з facebook-сторінки «Науково-технічна бібліотека ВНТУ» та uain.press

 

Читайте також:

«Його праця — подвиг». Що відомо про епідеміолога Данила Заболотного

Композитор, педагог і жертва політичних репресій. Що відомо про Родіона Скалецького

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up