Відома бразильська письменниця з подільським корінням. Що відомо про Кларісе Ліспектор

• Її називають однієї з найвизначніших письменниць Бразилії, вивчають у школах США, проте народилась вона в Україні, у невеликому селищі на Вінниччині.
• За красу Кларісе Ліспектор порівнювали з Марлен Дітріх, а за творчість — з Вірджинією Вульф. І усе своє життя вона присвятила слову — писала, бо інакше не могла.
• Що варто знати про письменницю, її життєвий і творчий шлях?

Тепер хочемо представити вашій увазі Кларісе Ліспектор — письменницю з неповторною манерою письма, перекладачку й журналістку.

Випадково народилась на Вінниччині

Зазвичай історії про наших славетних земляків ми розпочинаємо з дати й місця їхнього народження, але із сьогоднішньою героїнею історія трохи інакша. Бо про те, що всесвітньо відома письменниця насправді  родом з Вінниччини стало відомо не так і давно… А до цього про неї чи її творчість у рідному селищі, Чечельнику, й чути не чули.

Власне й народилась вона у Чечельнику зовсім випадково. У матері в дорозі почались перейми й довелось зупинитись. То ж тепер розповідаємо цю історію детальніше.

Колись давно у селі Теплик жило подружжя Ліспекторів, Самуїл та Йохевед. Мали вони дев’ять синів, серед яких і Пінхус (Петро) — батько майбутньої письменниці. 

Як зазначають дослідники, про матір Кларісе відомо взагалі мало, лише ім’я — Маня та дівоче прізвище — Крімгольд.

Родичі мами першими виїхали з України через переслідування євреїв, що тоді було у самому розпалі, і почали оформлювати виклики для решти членів родини. Таке «запрошення на чужину» отримали й Пінхус з Манею, але виїхати все ніяк не наважувались. Мали двох маленьких діток на руках.

Та ситуація продовжувала погіршуватись. У 20-х роках минулого століття сім’я Ліспекторів зрозуміла, що більше жити в страху не може й вирушила у довгу дорогу. 

Покидали Теплик вони з двома малолітніми доньками й в очікуванні третьої. Перейми у Мані Ліспектор почались, як ми вже написали раніше, у Тульчині. Так, 10  грудня 1920 року з’явилась на світ дівчинка Хая, якій згодом присвоять нове «безпечне» ім’я — Кларісе.

Дорога до свободи

Загалом на Вінниччині письменниця з сім’єю прожила два місяці. Її матір мала трохи відновити сили після пологів, перш ніж рушати у довгу й непросту дорогу.

Літературознавці розповідають, що до Бразилії родина змогла дібратись тільки навесні 1922 року. Їхали вони з численними пересадками й зупинками — Маня Ліспектор сильно хворіла, мала прогресивний параліч...

Цікаво, що ще в дорозі Пінхус вирішив змінити імена усіх членів родини, щоб точно ніяких натяків на єврейське походження і переховування не було. Так, голова сімейства став Педру, мама стала Марієтою, а сестри Леа й Чарна  — Елізою і Танею відповідно. 

Перші спроби пера

Уже 1925 році Ліспектори переїхали до бразильського міста Ресіфі, де батько Кларісе відновив свою правову діяльність. Та робота за океаном особливих грошей не приносила, сім’я бідувала. Додавало клопоту й погіршення самопочуття матері. Вона, на жаль, померла коли Кларісе було дев’ять років.

Розуміючи, як складно дістати гроші та наскільки вони потрібні сім’ї, дівчинка вирішила почати писати й продавати свої тексти. Власне, в одній із місцевих газет була ціла шпальта для таких дитячих творів… Проте роботи юної Ліспектор редактори не оцінили. Вони, за їх словами, були незрозумілими, не мали повноцінного сюжету, а ґрунтувались більше на емоціях, почуттях і відчуттях авторки. 

Пішла у вчителювання та навчання

Ще за кілька років на родину чекає новий переїзд. Тепер до Ріо-де-Жанейро. Там 17-річна Кларісе починає вчительську кар’єру. Вона дає приватні уроки португальської мови, а сама паралельно вивчає англійську та французьку. 

«А от що стосується рідної мови батьків, то письменниця в майбутньому з гіркотою зізнається: «Моя перша мова була португальська. Чи говорю я по-російськи? Ні, жодного слова. Моя рідна мова померла...», — наводить цитату Ліспектор Віктор Мельник. 

Через три роки не стає і батька Кларісе. У той час вона вирішує покинути вчителювання і відчутно змінити фах, віддавши таким чином шану батьковій пам’яті. 

Вона вступає до Федерального університету Ріо-де-Жанейро на факультет права. При цьому продовжує писати. У цей період, правда, для різних газет, журналів і Національної агенції новин. 

Згодом вона виходить заміж за дипломата й разом із ним поринає у «кочове» життя країнами Європи й Америки. У цьому шлюбі народжується двоє хлопчиків, але за цим слідує розлучення і повернення зі Штатів у Бразилію.

Незвичайна література 

Ще на початку нашої розповіді про письменницю ми згадали, що порівнювали її з Вірджинією Вульф і не завжди розуміли. Писала вона у буквальному сенсі емоційно, так, як відчувала, так, як мислило її серце. 

За це літературознавці й критики обожнювали Кларісе, та разом з тим ненавиділи. Її оповідання і романи важко віднести до якогось конкретного літературного стилю, їх важко обрамити усім відомими літературними формами. Вони геть не про це. 

А ще Ліспектор прославилась своїм вільним розумінням пунктуації. Її твори спокійно можуть починатись з коми, а закінчуватись двокрапкою…

Та вся ця неформальність не завадила письменниці отримати як визнання читачів, так і знаних літераторів. Ще за життя вона отримала декілька важливих літературних нагород. 

Варто ще раз сказати, що писала Кларісе про те, що глибоко боліло їй самій. Творчість стала ліками й розрадою, писала вона все своє життя і навіть зізнавалась біографам, що «пише, щоб жити».

Останнє випробування долі

Попри зовнішнє щастя, Кларісе дісталось від цього життя. Вона не особливо любила власну публічність і намагалась жити усамітнено. Крім того, випало їй і декілька відчутних випробувань.

Так, одного разу в її домі сталась пожежа, яку письменниця хотіла самотужки потушити… Це закінчилось сильними опіками й довгим періодом відновленням без змоги писати.

А потім і новий удар. Діагноз — онкологія. Лікарі не давали шансів на одужання, жінка почала готуватись до смерті. Навіть пришвидшила вихід свого останнього роману, аби з'явився він ще за її життя.

Прожила бразильська авторка з українсько-єврейським корінням лише 56 років. До наступного дня народження їй залишався тільки один день.

Померла Кларісе Ліспектор 9 грудня 1977 року.

Так, на Вінниччині та й загалом в Україні про Кларісе знають досить мало, небагато її творів перекладені на українську, та й у шкільну програму зі світової літератури вона поки не входить. Але нам здається, що дуже важливо знати про таких водночас відомих і маловідомих особистостей, яких світу подарував наш край.

Тому про інших видатних особистостей Вінниччини, нагадуємо, можна буде прочитати в наших наступних матеріалах щосереди о 20.20.

Читайте також:

Сяяла на сцені та в житті. Що відомо про талановиту акторку Софію Тобілевич

«Усі мої твори про Поділля». Що відомо про письменника Михайла Стельмаха

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.