Від прибуткового дому до навчальних закладів: історія триповерхової будівлі на розі у Вінниці

• Прибутковий будинок на сучасній вулиці Грушевського колись був справжнім символом успіху та високого статусу, де кожен квадратний метр працював на збагачення власника.
• Історія цієї споруди — це не лише про архітектурну довершеність, а й про азартні інвестиції, іменитих мешканців та епоху, коли Вінниця стрімко перетворювалася на ошатне місто.

Він починав свій шлях на вінницькій Єрусалимці як один з чисельних комерційних проектів на піку місцевого будівельного буму, здійнятого на хвилі стрімкого економічного росту кінця ХІХ — початку ХХ століття викликаного проривом науково-технічного прогресу після століть забуття. Тоді Вінниця в лічені десятиліття перетворилася з сонного провінційного містечка на справжнісіньку кокетку в архітектурних шатах за останньою європейською модою.

Історія

Триповерхова будівля на розі Великої Дворянської (нині Грушевського) та Поштового провулку (Симона Петлюри) з’явилася на початку ХХ як прибутковий будинок зі здачею приміщень в оренду приватним особам і комерційним установам. В такій якості він пережив не тільки епоху розквіту, а й всі лихоліття Першої світової та Визвольної війни 1918 — 1920 років. Про це розповідає сайт zabytki.ua

Чергова московська збройна окупація українських теренів 1920-х, і будівля на куті в числі іншого приватного майна опиняється в реєстрі державної власності на підставі «експропріації експропрійованого» (фактично силового віджимання майна громадян без будь-яких нормативно-юридичних підстав червоним люмпеном).

А поки нова влада підшукувала прибутковому на розі гідне застосування, в стінах жіночої гімназії тулилася створена в 1921-ому акушерська школа. Вона перші тринадцять років свого існування фактично була безхатьком і лише в 1934-ому (вже як державна медична професійна з акушерським, фельдшерським, санітарно-гігієнічним відділеннями, єдина подібного профілю на Правобережжі) отримала свою першу власну домівку за сучасною адресою Отамановського 17, а ще були окремі зали-кабінети на Соборній 74, Хлібній 10, Магістратській.

Об’єднанання два роки по тому з новоствореним вінницьким психоневрологічним технікумом ще більше загострив проблему нестачі і так розкиданих містом приміщень навчального закладу, але протягом двох наступних десятиліть проблема з місця не зрушила і лише погіршилася з пошкодженням даху по Соборній 74 та знищення споруди по Хлібній 10 протягом бойових дій розв’язаної москвою та Берліном Другої світової війни.

Нарешті в 1956-ому, вже в статусі медичного училища присвоєному двома роками раніше, колишня фельдшерсько-акушерська школа отримує в своє розпорядження колишній прибутковий будинок на розі, який після розбудови зміг дати притулок всій учбовій частині світоча середньої медичної освіти.

Училище імені академіка Данила Заболотного (з 1958-ого) через три роки після повернення Україною незалежності було перепрофільовано на коледж з відкриттям в його стінах медико-біологічного ліцею, бакалаврським ступенем для медичних сестер та підготовкою допоміжного персоналу для військових лікарів Збройних Сил України.

Вінницький медичний коледж господарював в історичній будівлі по Грушевського 2 до 2015-ого, коли у зв’язку із початком московсько-української війни вимушено поступився тільки-но відреставрованими стінами юридичному факультету евакуйованого до міста Донецького національного університету, а сам компактно розмістився в спорудах по Пирогова 57 на Поділлі. Донецький вищий навчальний заклад і зараз є власником просторої споруди в затишному куточку в двох кварталах від міського центру, продовжуючи виконувати свою просвітницьку місію.

Архітектура

Триповерхова цегляна тинькована кутова споруда колишнього прибуткового будинку, периметр якої зумовлений міським плануванням рози вулиць Грушевського — Петлюри — Червонохрестенської представляє собою асиметричний об’єм в неокласичному стилі з еклектичними елементами, більш пізньою добудовою західного крила та акцентованими ризалітами входів парадних фасадів.

Перший більш темної кольорової гами поверх споруди прикрашений французьким рустом підкресленим масивними архівольтами входів в шатах клинчастого рустування на імпостах з домінантою замкового каменю, а також вставками над та підвіконного простору. Два верхніх, об’єднаних двоярусними пілястрами доричного ордеру — декоровані арковими та трикутними сандриками на імпостах, тригліфами, табличками-вставками гладкими та «дикого каменю». Вінчають споруду профільований лобовий карниз, розірваний глухий парапет з тумбами (частково втрачені) та трикутний фронтон над профільованим архівольтом з замковим каменем центрального входу.

 

Читайте також:

Космічний портал у центрі Вінниці: розповідаємо історію і цікаві факти про наш планетарій

Серце вінницького спорту: чому стадіон «Локомотив» залишається легендою попри роки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.