Сумна доля веселого «Щедрика»: факти про життя і творчість Миколи Леонтовича

• Український «Щедрик» — найвідоміша у світі різдвяна мелодія, яку створив композитор родом із Вінниччини — Микола Леонтович.
• Розповідаємо цікаві факти з життя всесвітньо відомого композитора.

Сьогодні, 13 грудня, виповнюється 147 років з дня народження геніального ювеліра української пісні Миколи Леонтовича. Славетний композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у свої творах. Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори.

Найпопулярнішим твором Леонтовича став його безсмертний «Щедрик» — українська мелодія, яка є символом різдвяних свят у всьому світі. Найбільше її знають у англомовному варіанті — «Carol of the bells». З простої народної фольклорної мелодії український композитор Микола Леонтович створив світовий шедевр.

Вперше Щедрик Леонтовича прозвучав у грудні 1916-го, а вже за кілька років звучав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії.Щедрик з шаленим успіхом виконали на сцені Карнеґі Хол у Нью-Йорку. Після цього світове турне мелодії продовжилось у Мексиці, Бразилії, Аргентині, Уругваї, Кубі та Канаді.

Розповідаємо про Миколу Леонтовича, композитора родом із Вінниччини, пісню якого в ці різдвяно-новорічні дні співатиме весь світ.

Син священника

Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту — нині це Немирівська громада Вінницької області. П’ять поколінь роду Леонтовичів були священиками. Микола Дмитрович не продовжив родинну династію.

Микола був в дитинстві допитливим та кмітливим. Любив бавитися у диригента із братами та сестрами. Батько Миколи Леонтовича — отець Димитрій, який попри сільську освіту і життя вмів грати на віолончелі, скрипці, гітарі і керував хором семінаристів, навчив Миколу музиці. Про це пише сайт Ukrainky.com. Мати Марія Йосипівна (в дівоцтві Ятвицька), — мала гарний голос і часто співала українські народні пісні. Тому брат і сестри знаного композитора також з дитинства вчилися музики й згодом стали співаками та музикантами

 У 1892 році Микола Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському. Тут він освоїв скрипку, фортепіано, духові інструменти, навчився по нотах читати складні партії церковних хорів, вперше почав обробляти народні мелодії і після закінчення семінарії обрав роботу сільського вчителя. Сам організував в селі Чуків, де вчителював перші роки, самодіяльний симфонічний оркестр.

Громадянин УНР

Микола Леонтович був не лише композитором. Він вважав себе громадянином Української Народної Республіки.

20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада третім Універсалом проголосила створення УНР. Тоді Микола Дмитрович учителював у подільському місті Тульчин — викладав у російськомовному жіночому єпархіальному ліцеї.

Одного дня він розпочав урок музики словами: «Добрий день! Сьогодні почнемо вчитися української мови. Хто вміє говорити по-українському?». З десяток дівчат встало», — згадувала Ірина Шеровська-Кравчук, учениця Миколи Леонтовича. Микола Дмитрович звернувся тоді до всіх у класі з настановою, що тепер треба знати всім українську мову, бо ми — громадяни Української Народної Республіки.

Клавдія — єдина дружина Леонтовича

У 1901 році Микола Леонтович познайомився із дружиною Клавдією Жовткевич. Сталось це у селищі міського типу Тиврів на Вінниччині.

Клавдія приїхала тоді гостювати до родичів. Микола працював у Тиврові вчителем у духовному училищі. Клавдія — донька священика, була родом із села Підлісся, що на Волині, і вона теж навідалась у це училище. Через рік після знайомства пара побралась.

У музеї досі зберігаються листи, які Микола писав дружині. Вони пронизані теплом, ніжністю. Він часто описував, як сумує за нею, і яка вона в нього красива.Микола Леонтович та Клавдія мали двох доньок — Галину та Євгенію.

 Клавдія була дуже дбайливою дружиною. На її плечі лягли всі домашні клопоти. Адже, як потім у спогадах писала їхня донька Галина, батько часто ходив із великою валізою по селах і збирав фольклор, а додому повертався вже надвечір й негайно сідав за рояль, аби писати ноти. А дружина турбувалась, щоб не був голодний. Жінка створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно, розуміла, ким є Леонтович для України.

Муза Надія Танашкевич і її пророцтво

Утім про Миколу Леонтовича ходили плітки, мовляв, він закохався у свою ученицю, 16-річну Надію Танашкевич. Її ще називають музою композитора. Говорили, що Микола навіть придбав квитки, щоб виїхати з нею за кордон.

У 31 Леонтович влаштувався викладати спів у жіноче єпархіальне училище в Тульчині і десять років керував там жіночим хором. Там же згодом познайомився з Надією Танашевич – молоденькою лібретисткою, вихованкою училища. Композитор запевняв, що з лібретисткою його пов’язує лише музика, але дружина Клавдія страшенно ревнувала чоловіка до молоденької Надії.

Микола Леонтович два роки поспіль працював над оперою «На русалчин Великдень». Аби дописати сюжет, потрібна була допомога саме Танашевич. 20 січня 1921 року композитор дістався Стражгорода. Цілий день сидів із Надією Танашевич над оперою.

Наступного дня збирався у з донькою Галиною у Марківку, до батька. Наостанок, Надія йому поворожила по руці. Глянувши, дівчина прошепотіла: «Це лінія життя, але чому вона така коротка?» Леонтович віджартувався, мовляв, смерті не чекає. Але смерть чекала композитора вже за кілька днів.

Загинув у батьківській хаті

«І от він дістався Марківки. На календарі — 22 січня 1921 року. Субота, шоста година вечора. Тільки-но до розмови зійшлася родина Леонтовичів: отець Димитрій, Микола, його сестра Вікторія і донька Галина, аж до хати постукався і попросився заночувати подорожній. «Розмова російська, солдатська», — згадував потім батько Миколи Леонтовича. Гість показав посвідчення чекіста і представився Афанасієм Грищенком. Його нагодували, поклали спати.

О 7:30 ранку наступного дня пролунав постріл. Батько влетів до синової кімнати. Напівзігнутим на дивані сидів Микола Леонтович. Стікав кров’ю від прицільного пострілу у груди. «Тату, я помираю», — єдине, що встиг вимовити».

Упродовж 80 років загибелі Миколи Леонтовича було присвячено багато публікацій і лише наприкінці 20 століття вдалося розгадати причину його смерті. Про це пише Вікіпедія

«В ніч на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР.) Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича», — зазначається у рапорті по справі вбивства композитора. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК.

«Щедрик» назавжди

За три місяці до вбивства Леонтовича, 5 жовтня 1921 року, «Щедрик» вперше пролунав в США – діаспорський хор Олександра Кошиця виконав пісню в нью-йоркському «Карнегі Хол». А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записав англійську версію слів до «Щедрика» і назвав пісню Carol of the Bells. Сотні мільйонів переглядів в середньому мають найпопулярніші переспіви пісні на ютубі. 

Щедрівка звучала у багатьох серіалах: «Південний парк», «Сімпсони», «Гріфіни, «Суботній вечір у прямому ефірі», «Менталіст». Полюбилась вона і режисерам фільмів – її можна почути у таких відомих стрічках, як «Гаррі Поттер», «Сам удома», «У дзеркала два обличчя»; «Міцний горішок 2», «Сімейка Адамсів».

На відзначення 100-річчя першого виконання «Щедрика» стартував флешмоб «Щедрик 100 challenge». У ньому взяли участь більше 60 колективів з усього світу.

 

Читайте також:

Виповнилося 113 років Вінницькому муздрамтеатру: як все починалося

Понад 6 мільйонів гривень: дореволюційний маєток придбав підприємець з Чечелівки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.