Не уланівською картоплею єдиною. Гастрогід про страви, які подарувала Вінниччина світові
- До Міністерства культури та інформаційної політики України подали лист щодо включення до Національного переліку рецепту приготування картоплі по-уланівськи як нематеріальної культурної спадщини Вінниччини.
- Які ще страви подарувала світу наша область — дізнавалися в поціновувачів подільської кухні.
Завдяки розташуванню в серці країни, кухня Поділля увібрала в себе найкращі кулінарні традиції різних регіонів, а також сусідніх держав. Подільська кухня у своїх кулінарних традиціях спирається на єднання смаку та користі. Гармонійне використання всіх груп продуктів (це і овочі, і м’ясо, риба та птиця, молочні продукти, крупи й фрукти тощо) та прості способи приготування роблять ці страви надзвичайно смачними та поживними.
Є і своєрідний вінницький ексклюзив — страви, які з'явилися в наших краях і тепер їх смакують по всьому світу.
Уланівська легенда
Картопля по-уланівськи — це своєрідна візитівка Вінниччини. Саме за цей рецепт вінничанку Глафіру Василівну Дорош у 1965 році нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Спосіб приготування дуже простий: великі картоплини потрібно розрізати начетверо, обсмажити в олії (1 кг картоплі на 500 мл олії) та полити часниковим соусом.
Кулінарний винахід здобув популярність завдяки кореспонденту «Известий», який прибув на Вінниччину у відрядження і завітав у кафе «Українка» в селі Уланів. Зараз цю смакоту подають у ресторанах США, Німеччини, Ізраїлю, Канади та багатьох інших країнах, куди рецепт привезли емігранти з Поділля.
Жінка про перше приготування «культової» картоплі розповідала наступне: «Це було після війни. В їдальні готувала фаршировану м’ясом картоплю, але фаршу не вистачило, то кинула в олію смажити картоплю, а потім вирішила полити часниковим соусом для пиріжків з горохом. Таку страву возили трактористам в поле, бо картопля ріжеться величенькими шматочками, які швидко не вистигали».
Лупана ковбаса, ябчанка, манзарі
Гастрогід Олена Павлова, яка займається пошуком та відновленням старовинних рецептів Поділля, переконує: різноманіттям вітчизняна кухня не поступається французькій чи італійській. Просто для нас вона досі залишається невідомою.
— Посмакувати стародавніми стравами, які ще досі готують або відродили на Вінниччині, здебільшого цікавляться туристи з Польщі та західної України, — розповідає Павлова. — Для них розробила спеціальні маршрути на один-два дні. Після того, як у Європарламенті провели дегустацію вінницького сала, на туристичних форумах іноземці почали цікавитися нашим супом з яблук, картоплею по-уланівськи, кашею з капустою по-тиманівськи, макаронними бабками. Так наш регіон стає все більш популярним. Ми вже цікаві не лише гурманам, а й кваліфікованим кулінарам. Адже у пошуках нових та смачних страв для своїх закладів, вони готові їхати за тисячі кілометрів.
Останні вісім років історик за освітою Олена Павлова шукає у селах на Вінниччині рецепти страв, які передають з покоління в покоління. В добірці вже понад 200 записів з різних частин Поділля. Пані Олена реставрує знахідки та популяризує їх на фестивалях і під час майстер-класів.
— Не лише уланівська картопля відома, — ділиться гастрогід Олена Павлова. — Поряд з Улановим є село Білий Рукав. І там роблять картоплю, однойменну вже цьому населеному пункту. Готують з невеликих плодів з великою кількістю зелені, яку з часником припускають на маслі.
Серед цікавих знахідок пошуковиця називає відновлений у Барі суп ябчанка, який готують з яблук. Він існує у двох видах: солодкий подають для дітей, а дорослим більше смакує заправлений аджикою та сметаною варіант, що має кислинку.
— На звання національного кулінарного надбання претендує каша по-тиманівськи, — ділиться дослідниця.— Цю страву готували козаки 400 років тому. Вона складається з 15 інгредієнтів. Серед найголовніших — квашена капуста, пшоно та джерельна вода.
На Вінниччині традиційною стравою вважають ще бабки із домашньої локшини, запечені у сирі. На неї йде 40 яєць. Локшина готується на жовтках. До неї подають підливу з гуски чи кролика. З Вінниччини пішов оселедець з товстолоба. Ця риба була завжди під рукою у наших пращурів.
Гастрогід розповіла, що в Могилів-Подільському з'явився білий вінегрет. Білий, бо замість буряка в салат додають запечений пастернак, замість огірків — кислу капусту, картоплю і цибулю. Заправляють запашною олією.
В Лідижині готували голубці в молоці. В Теплику вирощували нут і готували пироги. В Томашполі — лупану ковбасу, з додаванням конини. В Барському районі толочанку: ребро макали в пшоно і завертали в капустяний лист. Виходив такий собі голубець на кісточці. По всій території Вінниччини і тепер готують десерт — чорнослив з горіхами, залитий вершками з цукром. Раніше цю страву подавали до свят.
Також, на території Вінниччині з'явився борщ, який був оспіваний ще Коцюбинським.
— Зарванецький борщ без буряка готується на вишнях, — розповідає Олена. — Зараз ми розробляємо рецепт з шеф-кухарями і незабаром з'явиться в ресторані «Трофей». До речі, там подають подільський оселедець з товстолоба. В «Новій Провінції» можна скоштувати справжні подільські манзарі — пироги з домашнім сиром та зеленню.
Відновлення старовинних рецептів та вивчення власної кухні здатне показати іноземцям різноманіття української культури. Якщо навколо оригінальних страв з'являтимуться тематичні фестивалі, то вони обов'язково стануть туристичними магнітами, переконана Павлова.
В планах дослідниці випустити книгу, до якої увійдуть не лише знайдені рецепти, але й розповіді про тих, від кого їх вдалося записати.
Читайте також:
«Я купила хату в Буші за дві картини». Як художниця з розваленого обійстя розвинула екотуризм
Нащадки Потоцьких, Грохольських, Коцюбинського і Пирогова. Де вони тепер, чи цікавляться спадщиною?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
