Історія садиби Болислава Лещинського, який тримав цегельню на Старому місті
- Це був будинок із вежею та господарські будівлі. Розповідаємо про садибу депутата і юриста Болеслава Лещинського, який на Старому місті тримав цегельний завод.
Поєднувати юридичну практику із виробництвом цегли — як гадаєте, таке можливо? Виявляється, цілком. І це не про сучасників, а реальний приклад з життя Вінниці кінця XIX - початку XX ст, про який розповів Visit Vinnytsia.
Більше того, людина, про яку йдеться, у 1880-1906 рр. була міським гласним (тобто місцевим депутатом). Уявіть лише — 26 років поспіль. Тож, вочевидь, йдеться про досить впливову і відому особистість, якщо містяни багато років обирали її до міської думи.
Юрист (а дехто уточнює, що він був адвокатом) Болеслав Лещинський мав цегельню на Старому місті. А у середмісті, — якраз в напрямку цього виробництва — він викупив земельну ділянку, де колись був розташований храмовий корпус жіночого Благовіщенського монастиря (між сучасними вулицями Монастирська, Оводова, Князів Коріятовичів та Кропивницького).
Саме цей монастир у 1845 р. на свято Покрови Пресвятої Богородиці був перенесений до Браїлова і діє там досі.
А новий власник на цій землі збудував собі садибу, до якої входили будинок із вежею та господарські будівлі (були каретний сарай і стайні).
Вочевидь, заможного господаря вабило те, що садиба мала розташуватись на історичному бастіонному узвишші, де були залишки дерев’яно-земляних фортифікаційних укріплень міста XVII-XVIII ст. Тож свої будівлі він стилізував під середньовічну фортецю. І головним матеріалом оздоблення був камінь. Зокрема, роботи виконувались у техніці відкритої кам’яної кладки, тобто неотесаним каменем. Так виглядали і будинок, і система підпірних стінок, які утримують схил.
Нині від будинку залишилась тільки вежа. При совєтах його перебудували під гуртожиток, а башту використовували як кухню. Пізніше, із підведенням водопостачання, там також облаштували санвузли.
Щодо інших приміщень, то досі багато гостей, коли бачать кам’яну будівлю на схилі вулиці Оводова, помилково вважають, що вона справді закладалась у середні віки. Але це не так. Утім, вона додає середмістю шарму і подобається як місцевим, так і туристам.
Шкода лише, що колись відомий ресторан молдовської кухні, що тут був досить довго, закрився. Але ця будівля знаходиться в самісінькому центрі, тож з часом все знову може змінитись. Тим більше, що поруч росте ще одна цікава пам’ятка — дуб Гаврило. Він заслуговує окремого допису...
Читайте також:
Графиня фон Мекк і композитор Чайковський: розповідаємо історію нерозділеного кохання
Палац адмірала у Митках: історія маєтку в британському стилі, в якому тепер працює школа
Архітектурна окраса вулиці Грушевського. Розповідаємо історію будівлі міського суду
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
