Знакова подія і сенси: «Sound of Ukraine» вразив шедеврами й листами українок вільному світу

Валентина КИРИЛЬЧУК

Як і у Європі, «Sound of Ukraine» у Вінниці став концертом-сенсацією за глибиною, виконанням і емоціями, якими наповнив всіх.
У кожній ноті були найважливіші сенси. Про вічне, сьогоднішнє і майбутнє. Про нас, українців, і забутих українських композиторів.
Про нашу високу і справді європейську культуру та надзвичайних виконавців, яким аплодують найпрестижніші сцени світу. Про нашу неспинну боротьбу і захисників.
У неділю, 23 червня, о 19.45 запис унікального концерту можна буде побачити на телеканалі «ВІТА».

«Це була магія! Я такого рівня виконання не чула з часів Operafest Tulchyn!» «Слово і Музика завжди йдуть поруч! Це дві потужних сили, якими можемо достукатися до світу та розказати про Україну. Це було неперевершено!» «Я слухала і ніби літала! Була у раю!» «Фінал і листи — це просто розрив всіх струн душі, коли навіть чоловік поруч не стримав сліз»… Так вразив вінничан концерт «Sound of Ukraine — вільному світу», що після 58 міст Швейцарії та Німеччини за інформаційної підтримки «20 хвилин» пройшов у Вінниці.

Глибока і надзвичайно важлива культурна подія відкрила красу високого мистецтва України, музичні скарби незаслужено забутих українських композиторів, безмежний талант українських виконавців, незламність українців та правду про жорстоку війну рф проти України.

Відео дня

— З дня концерту у Вінниці я отримую багато дзвінків зі словами вдячності за цю подію, — ділиться засновниця проєкту, керівниця міжнародної концертної агенції OPEN MUSIC PROJECT, заслужена артистка України Ірина Френкель. — Я в свою чергу хочу висловити слова вдячності диригенту Володимиру Сивохіпу за те, що українська музика лунає у світі та в Україні. Дякую Академічному симфонічну оркестру Львівської національної філармонії та піаністці Віоліні Петриченко за її прагнення і реальну популяризацію української музики за кордоном та чудове виконання фортепіанного концерту Віктора Косенко у Вінниці. Сподіваюся почути його наживо. Я від щирого серця дякую Наталі Некипілій за згоду стати голосом українських жінок в цьому концерті. Я розумію, наскільки важко їй було читати листи, тому що вона пережила особисту трагічну втрату в цій війні. Захоплююсь її мужністю і жіночістю. Слава українським жінкам у її особі. Моя подяка всім, хто підтримав цей проєкт, і нашим шановним глядачам. Glory to Ukraine!

«Відкриваємо світу нас, як націю»

Кожен шедевр виняткової програми вінничани вітали найбурхливішими оваціями. А Маестро Володимир Сивохіп — народний артист України, знаменитий диригент та гендиректор Львівської філармонії, не лише вразив майстерністю диригування, а й поділився з глядачами цікавими фактами про кожний твір.

— Будучи у вас у гостях, хочу висловити кілька чисто звичайних людських слів. Було незвично для нас із заходу проїхатись Україною до вас у центр, ближче до сходу. Коли був за кермом, відчув ці українські простори, це багатство і гордість, що я є українцем, — вітаючи вінничан, найперше відзначив Володимир Сивохіп. — З іншого боку, я відчув біль. Незвично бачити у святковому концертному залі людей у військовій формі. Але саме завдяки їм, тисячам захисників і захисниць України, ми маємо можливість робити те, що любимо. Можемо працювати, надихатися високим мистецтвом і бути разом. Тож передусім я хочу подякувати Збройним Силам України за їхню мужність і незламність.

Перший твір, яким Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії зігрів серця глядачів — світовий шедевр Симфонія № 9 «З Нового Світу» Антоніна Дворжака.

— Ця симфонія, напевно, найвідомішого чеського композитора, стала сенсацією у свій час. Коли Дворжак працював у США, під враженням подорожей та місцевого автентичного фольклору написав цей твір. Прем’єра відбулася у Нью-Йорку у знаменитому Карнегі-холі. І два роки назад, коли наша історія кардинально стала мінятися, наш симфонічний оркестр зумів відсвяткувати своє 120-річчя і поїхати у великий концертний тур Сполученими Штатами Америки і також в Карнегі-хол зіграти цю симфонію. Тоді, коли до багатотисячного залу звертався Президент України, ми сказали, що цією симфонією декларуємо, що це Україна тепер є тим «новим світом». Ми відкриваємо світу нас, як націю, — зазначив Володимир Сивохіп. — Насправді у симфонії Дворжака можна почути багато ніби нашого, адже він був слов’янським композитором. У нього та пізніше у його наступників навчалося багато українських композиторів. Тому українська музика дуже близька до чеської. Зрештою, як і ми зараз, понад сто років тому Дворжак також мріяв про свою незалежну Батьківщину.

«У час війни почали цінувати своє»

Другим сюрпризом для глядачів став фортепіанний концерт Віктора Косенка у виконанні симфонічного оркестру та всесвітньовідомої піаністки Віоліни Петриченко.

— Ви знаєте, що відкрила нам ця війна? Треба казати слово «на жаль», але вона нам це відкрила і ми почали це цінувати. Під час всіх закордонних гастролей ми стали грати українську музику. Таке враження, що ми її раніше встидалися, були під каблуком меншовартості. На жаль, ця жорстока війна відкриває очі на все. І сьогодні ми граємо українську музику всюди, зокрема, тут, у Вінниці, — розповідаючи про твір, підкреслив Володимир Сивохіп. — Чарівний, просто прекрасний і практично невідомий фортепіанний концерт Віктора Косенка за всю історію виконувався, може, два чи три рази, і не повністю. Він був трішки недосконалим, недописаним. І тільки зараз ми його дореставрували. Цей концерт писався 100 років назад тут, у центрі України, бо Віктор Косенко жив і працював у Житомирі звичайним вчителем звичайного училища. Він прожив недовго і дійсно залишив цей концерт незавершеним. Але історія ставить все на місця. І сьогодні маємо втіху грати один з перших українських фортепіанних концертів для вас.

Фінал з правдою про війну

Апогеєм концерту став проникливий фінал. Оркестр та Віоліна Петриченко зіграли вільні варіації «Щедрика», що за мотивами легендарного твору Миколи Леонтовича створив Сергій Юшкевич.

— За оваціями я відчуваю, яким великим музичним святом є цей концерт для Вінниці. Свято завжди закінчувалось святом, але не зараз. Кожен концерт проєкту «Sound of Ukraine», який ми почали від березня 2022 року, у Європі закінчувався несенням духу України і приверненням уваги до нашої боротьби. На біс у Європі ми спочатку грали «Мелодію» Скорика. Потім стали грати «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» Миколи Лисенка та «Марш запорожців». Але будучи у Вінниці, ми не можемо не згадати Миколу Леонтовича, якого тут убили 103 роки. Також не можемо не згадати тих, кого вже нема, і родини, які пережили втрати. Тому фінал цього концерту такий, як і наш час. У заключному номері поєднуємо дві непоєднувані речі: «Щедрик» і листи жінок про тих, хто не повернувся з фронту.

Два листи українок, написані під час повномасштабної війни, з книги француженки Орелі Брос «Світло з темряви. Листи українських жінок вільному світу» прочитала Наталя Некипіла — вінницька журналістка та волонтерка, дружина захисника Дмитра Гулька, воїна-вінничанина 120 бригади тероборони ЗСУ, який, на жаль, загинув під час виконання бойового завдання у березні 2023 року.

— Це був новий для мене досвід, який «похитав емоційно» через подібність історії втрати авторки одного з листів із моєю, — поділилась Наталя Некипіла. — Але він додав впевненості у собі. А також впевненості в тому, що кожен і кожна робить те, що може там, де він чи вона знаходиться. Якщо обирає щось робити не лише для себе.

На другий біс симфонічний оркестр подарував Вінниці безсмертну «Мелодію» Мирослава Скорика.

— Процитую поезію Ліни Костенко: «Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому». Я вам дякую, Вінниця, за цей день і за цю втому, — подякував вінничанам Володимир Сивохіп. — Дякуємо сонцю, дякуємо Богу, дякуємо українській армії! Дякую Україні, що я є українцем! Разом до Перемоги!