З піснями, танцями й столичними гостями. Як розпочався 88-й театральний сезон

Дарина ДІДИК

Сміх, сльози, захват і вигуки «Браво» — саме так у четвер, 9 вересня, стартував 88-й театральний сезон.
Колектив вінницького драмтеатру дивував і надихав глядачів масштабним театралізованим дійством «Terra Incognita».
То ж яка вона, та таємнича театральна «незвідана земля»?

Перший дзвоник, другий дзвоник, третій дзвоник: вінницький академічний музично-драматичний театр імені Садовського розпочинає новий 88-й театральний сезон!

У залі вимикають світло, заінтригована вінницька публіка перешіптується між собою — чого очікувати від «Terra Incognita» не знає ніхто.

Привітати глядачів першим на сцену виходить директор театру Володимир Лозовський.

Відео дня

Він дякує кожному театралу, який у цей день прийшов у храм Мельпомени, ділиться творчими планами колективу й розповідає про майбутні прем’єри (детальніше, до слова, про це можна прочитати ТУТ).

— Більшість знає, що ми також працюємо над великим серйозним проєктом, присвяченому життю і творчості нашого знаменитого земляка Миколи Леонтовича, — говорить зі сцени Володимир Лозовський. — Прем’єри нам доведеться ще трошечки почекати — перенесли її на наступний рік, тому що проєкт справді затратний… Але ми працюємо над ним і, думаю, що до Дня театру спробуємо презентувати цю виставу.

Розповідає директор театру Садовського й про сюрпризи для найменших глядачів.

— Раніше ми готували одну нову дитячу виставу й в організованому порядку запрошували діток, та цього року ми запропонуємо на період різдвяних свят цілий каскад наших дитячих вистав, — анонсує він. — Це і «Аліса в Країні Чудес», і «Дюймовочка», і «Попелюшка», і «Красуня та Чудовисько» і так далі... Тобто, діти упродовж місяця матимуть змогу відвідати наші кращі дитячі вистави.

Що ж, наперед забігати не будемо й обов’язково дочекаємось обіцяних прем’єр. Наразі ж настав час поринути у невідоме. Ласкаво просимо у «Terra Incognita»!

На сцені можливо все

Коли розсувається завіса й на сцену починають виходити різні персонажі, глядачі у залі на мить завмирають. Напружена музика, миготіння прожекторів і мовчазні (поки що) актори швидко налаштовують на потрібний і дещо містичний лад. Відразу, десь на інтуїтивному рівні, стає зрозуміло, що цьогорічне відкриття сезону — це дещо більше за театральний концерт із низкою номерів. Хоч, власне, яскравих номерів вистачає.

Вони, до слова, не мають очевидної логічної послідовності чи спільної форми (як мистецької, так і емоційної), але у цьому, ймовірно, і є головний задум — показати колектив театру у всій його різнобарвності.

Зі сцени актори співають, танцюють, читають монологи, жартують, комунікують із глядачами й перевтілюються у все нові й нові образи, здається, десятки разів.

Протягом театралізованого дійства часто настрій задає саме оркестр. Він виконує і попурі з традиційних, точніше, класичних хітів, і підтанцьовує, і закликає вінничан підспівувати у потрібні моменти.

А співів, маємо сказати, вистачає. Виконують зі сцени артисти оперні арії, сучасні українські хіти, до прикладу «Голубку» Vivienne Mort, вже трохи забуту, але в край популярну пісню «Била мене мати березовим прутом» і зворушливу композицію «Мальви». Останньою, до речі, вшанували учасників українсько-російської війни на Сході — разом із вигуками «Браво», бачимо, як дехто з глядачів витирає сльози…

Крім музичних номерів, насолоджуються глядачі й танцювальними. Тут рухи заміняють слова, але все залишається цілком зрозумілим. Майстерно передають артисти балету драматичну історію кохання під шедевр Миколи Мозгового «Минає день», виконують філософський модерн, а на завершення вшановують пам’ять видатних митців… Радимо подивитись один із таки виступів у нашому відео (виконавці Гліб і Катерина Зельгіни).

Куди ж театр без театральних постановок й ораторства? Відповідаємо — нікуди. Тому показують «садовці» глядачам серед іншого уривок із дитячого мюзиклу «Красуня та Чудовисько» і декламують вірш Ліни Костенко «Мати».

Не забувають артисти й добряче пожартувати. Цікавим і неочікуваним стало те, що за два найбільш смішних (судячи з реакції залу) номери відповідали гості драмтеатру — артистки Вінницького обласного театру ляльок (виконали руками кумедний танець балерин) і заслужений артист України Валерій Астахов (розважав вінничан анекдотами).

— Мені дуже приємно, що саме мене сюди викликали, тому що дуже багато артистів хотіли бути тут, на моєму місці, виступати… Ми там сварилися, сперечалися, хто ж все-таки поїде, — жартує київський актор театру й кіно. — Мало до бійки не дійшло, поки одна світла голова не сказала, що у цій залі будуть присутні найкрасивіші й найчарівніші жінки. Тому на цій сцені повинен виступати найвродливіший, найчарівніший і найспортивніший (Валерій Астахов показує на себе рукою і зал вибухає оваціями — прим. авт.).

«Нам пора об’єднатися»

Згадані щойно артисти стали не єдиним сюрпризом і подарунком від колективу театру гостям прем’єри. Головна режисерка театру Садовського Таїса Славінська подякувала своїм колегам по творчому ремеслу й представила їх глядачеві.

— Сьогодні з нами сезон відкрили наші колеги і я із великою радістю і великим задоволенням хочу їх представити, — взяла фінальне слово вона. — Це — Катерина Зельгіна; актриси Вінницького обласного академічного театру ляльок Марія Куфінська, Людмила Дюкарева, Галина Тарусова; зірки нашої Вінницької обласної філармонії, соліст Герард Карпенко та народна артистка України Ірина Швець. І, звичайно, наші друзі-зірки з Києва, солісти Національно театру опери й балету імені Тараса Григоровича Шевченка: заслужений артист України Олександр Мельничук та народний артист України Андрій Романенко. А також заслужений артист України Валерій Астахов — артист театру й кіно, режисер, конферансьє, зірка програм «Золотий гусак» і «Біла ворона».

За словами Таїси Славінської, ідея запросити на відкриття зіркових колег виникла у неї відразу, щойно колектив театру почав підготовку цього театралізованого дійства.

— Я звернулась до своїх колег, подзвонила друзям і сказала: «У мене таке враження, що нам пора об’єднуватися. Все минає, а мистецтво й музика вічні! І коли ми будемо разом, тоді ми будемо непереможними», — зазначила режисерка. — Дві вісімки сьогодні свідчать про те, що у нас велике й нескінченне майбутнє! Зі святом вас!

То що ж таке — Terra Incognita

За фактично двогодинне відкриття сезону виникали справді різні думки, такі собі емоційні гірки. Театралізоване дійство «Terra Incognita», на суб’єктивну думку авторки, подібне до подорожі крізь час і театральний простір. Відчувається, що колектив театру скучив за глядачами й готовий продовжувати експериментувати із жанрами й способами подачі, креативити, осучаснювати «стару добру класику», але й не забувати про «костюмовані джерела» традиційного театру.