Вражаюча рок-опера «Біла ворона» і прапор у подарунок: театр Садовського розпочав новий сезон

Валентина КИРИЛЬЧУК

Гучними оваціями і вигуками «Слава Україні!» зустріли глядачі відкриття 89-го театрального сезону Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М. Садовського.
Зараз триває тиждень вистав української класики і вітчизняних сучасних авторів.
А далі, як розказав директор театру Володимир Лозовський, садовці порадують двома, а, може, і трьома (!) прем’єрами до кінця цього року і поїдуть у 10-денний тур у Польщу й Литву на підтримку Збройних сил України.

Майже вся трупа на сцені, незліченна кількість танців, пісень, а ще — глибини, паралелей із сучасними подіями і нагадування, якою безцінною є свобода — культовою рок-оперою «Біла ворона» режисера-постановника Тараса Мазура Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. М. Садовського відкрив 89-й театральний сезон.

Заслужені овації не вщухали, адже садовці у цей вечір показали одну з найкращих вистав репертуару, яка не може залишити байдужим нікого.

Відео дня

v class="video-block">

«Міць, радість, тепло, біль і свобода в одній виставі»

«Біла ворона» — перша українська рок-опера, яку ще у 1991 році написали Герой України Юрій Рибчинський та славетний композитор Геннадій Татарченко. Легендарний твір на вінницькій сцені у грандіозній постановці у 2018 році втілив раніше суто кримський, а з 2014 року — кримсько-вінницький режисер-постановник Тарас Мазур, чиї неординарні вистави «Народний Малахій», «Моя чарівна леді», «Гамлет», «За двома зайцями», «Ромео і Джульєтта» стали окрасою репертуару театру ім. Садовського.

Свою версію історії Орлеанської діви Жанни д'Арк Тарас Мазур зробив надсучасною. Майстерно поєднав епохи: наш час, минуле та майбутнє.

Музична складова вистави майорить усім знайомими рок-н-рольними та свінговими мотивами із 60-80-х, а цікаві й неочікувані костюми та декорації, над якими працювала відома художниця-постановниця Анна Духовична, дивують численними технічними елементами, що поєднуються у фантасмагоричну космічну дійсність — позачасову і, як каже режисер — може, навіть позагалактичну!

Ціна свободи, жертовність справжніх Героїв, готовність до останнього йти проти зла і несправедливості, важливість вибору народу і кожної людини зокрема — хоч події вистави відбуваються у 15 столітті, це, як і зараз, був час боротьби, коли народжувалися герої і антигерої, тому всі підняті у виставі вічні питання особливо гостро нині відгукуються у серцях українців.

— Дивлюсь на ці образи вояків до рок-опери «Біла ворона» і яскраво впізнаю пики орків з расєйської глибинки з путінської орди, — відзначила у дописі на своїй сторінці Анна Духовична. — Тарас Мазур і я придумували власну версію рок-опери «Біла ворона». Придумали до всього групу фріків у масках, які називаються масками ганьби. Ми тоді сміялися (2017—2018), а зараз якось і не смішно. І маски, і тенденція в цілому.

Переживши найсильніші емоції, у фіналі глядачі не шкодували оплесків для акторів, та продовжують активно ділитися враженнями від вистави та потужного відкриття сезону у соцмережах.

— Скільки міці, радості, тепла, болю і свободи в одній виставі! Це не передати словами! — ділиться Світлана Пенделя Кравінська. — Сходіть, друзі, до театру! Життя таке непередбачуване, а мистецтво — вічне! Спасибі, Боже, за таку мить!

— Вітаю колег з відкриттям сезону! Це важливо, що під час війни культура, театр живуть, діють, говорять із глядачем про важливе, болісне, мовою мистецтва. Овації вдячного глядача! З кожним днем, кожен на своїй службі — до Перемоги! — привітала колег провідна акторка і режисерка Вінницького академічного театру ляльок Людмила Земелько.

— Театр — це свято, таїна, щось неймовірне та дивовижне! Це закоханість на все життя! Відкриття цьогорічного театрального сезону стало святом для вінничан і для мене особисто. І хоча рок-оперу «Біла ворона» дивилася вже втретє, емоції та враження зашкалювали, — зазначає Віра Гранатова. — Професійність та гра акторів настільки висока, що плакала… І вірила кожній репліці. Все настільки справжнє. Мимоволі перенеслася у ту далеку Францію і уявляла себе Жанною. Щиро вдячна всім за можливість жити, радіти, відчувати та мріяти. А ще — дякую Богу, що я — вінничанка і в нашому місті є такий чудовий театр з неймовірно талановитими акторами!

«Найдорожчий подарунок — прапор нашої неньки!»

Одним із найщемливіших моментів відкриття нового сезону став особливий подарунок — прапор України, який під час виходу на біс виконавиці головної ролі Ользі Бузі презентувала голова правління благодійного фонду «Подільська громада» Олена Данилова. У цей момент вся зала вибухнула найгучнішими оваціями та вигуками «Слава Україні!»

— Найдорожчий подарунок у моєму житті — прапор нашої неньки України! — ділиться Ольга Буга. — Дякую долі, дякую ЗСУ, дякую усім причетним до вистави, режисеру, глядачам, колегам — за те, що відбулося відкриття 89-го театрального сезону!

Для Ольги Буги роль Жанни д'Арк дуже особлива. Як розповідала акторка у своїх інтерв’ю, у театр вона потрапила у 9 класі. Перша вистава, яку тоді побачила, був мюзикл «Моя дорога Памела», а друга — постановка Таїси Славінської «Друга смерть Жанни д'Арк».

Здійснення мрії та можливість максимально проявити не лише свій акторський, а й вокальний талант у виставі «Біла ворона» Ользі Бузі подарував коханий чоловік — режисер Тарас Мазур.

Не всі знають, та відоме театральне подружжя із початку повномасштабного вторгнення рф зробило надзвичайно багато добрих справ, як волонтери.

— Із середини березня вони стали волонтерами Гуманітарного хабу Вінниці. І 24/7 задіяні у не менш творчому процесі, але вже на складах: розвантажують, сортують, упаковують і відвантажують, — розповідають у фонді «Подільська громада». — І все то з великою любов’ю і мотивацією на перемогу, бо у них свої особисті історії. У 2014 році через проукраїнську позицію Тарас Мазур був змушений переїхати з окупованого Криму й оселитися у Вінниці. Ольга Буга навчалася в Москві, де нині мешкають родичі і багато однокурсників, та війна обірвала більшість зв’язків, залишивши найнадійніші і найцінніші.

— Кажуть, що війна відкриває очі, і це правда, — відзначає Ольга Буга. — Коли нас покликали допомогти розвантажити машину з гуманітаркою, ми не могли подумати, що зустрінемо тут друзів — ентузіастів-волонтерів, які за цей час стали рідними. Серед нас був один хлопчина з Києва, коли повертався до рідного міста, то він плакав. Ми всі плакали, як прощалися, бо це люди з великими серцями, які працюють на самовіддачу.

— Коли відвантажуємо продукти для конкретних людей у конкретне місто, то відчуваємо, що потрібні, що можемо бути корисними, і це відчуття дає наснагу не зупинятися, — каже Тарас Мазур. — Вдячні керівництву театру, яке підтримує нашу волонтерську діяльність. Адже війна ще не виграна, а це означає, що ми поки що будемо тут — до нашої Перемоги.

До кінця року театр порадує 2-3 прем’єрами!

Привітавши усіх з відкриттям 89-го театрального сезону, директор Вінницького театру ім. Садовського Володимир Лозовський розказав, які сюрпризи від садовців чекають глядачів найближчим часом.

— Для всіх театралів і, в першу чергу, для нас, театрального колективу відкриття сезону — це знакова подія, тому що часто-густо театральне життя вимірюється саме театральними сезонами. Дуже хочеться, щоб новий сезон був кращим, вдалішим, активнішим та успішнішим, ніж два попередні, які, відверто скажемо, з об’єктивних причин були не кращими в історії не лише Вінницького театру, а й усіх театрів України. Дуже хочеться, щоб всі негаразди залишилися в минулому і ми могли розкрити свій творчий потенціал і щоденно радувати наших шанувальників і глядачів, — відзначає Володимир Лозовський.

Аби показати красу саме українського мистецтва, початок театрального сезону садовці розпочали з тижня українських класиків та сучасних авторів. Крім «Білої ворони», у п’ятницю і суботу презентували імпрезу «KVITKA» за п'єсою Олега Миколайчука-Низовця та феєричну виставу «Лісова пісня» за шедевром Лесі Українки.

У вівторок, 13 вересня, о 17.00 глядачі побачать неймовірну драму «Я б тобі небо прихилив» за п’єсою Івана Карпенка-Карого «Безталанна». У четвер, 15 вересня, о 17.30 не пропустіть виставу «У неділю рано зілля копала…» за повістю Ольги Кобилянської, а у п’ятницю, 16 вересня, о 17.30 — легендарну комедію «За двома зайцями» за п’єсою Михайла Старицького.

Що ж до майбутніх творчих планів, всі секрети директор розкривати не став, проте заінтригував, що в роботі садовців вже є декілька нових вистав.

— Сьогодні творити вистави не так просто, тому що це фінансові затрати, які нас сьогодні обмежують. Але ми обов’язково до кінця поточного року випустимо дві, а, можливо, і три нові вистави! — пообіцяв Володимир Лозовський. — Щодо гастрольної діяльності, то буквально тиждень тому ми повернулися із Польщі, де взяли участь у 9 міжнародному театральному фестивалі «Схід — Захід», який проходив у Кракові. Їздили туди із виставою «Я б тобі небо прихилив» та спільним проектом із нашими колегами із Харкова, драмою «Хлібне перемир’я». Скажу, що наші вистави були найкращими! І ми, і харків’яни, гідно представили на міжнародній арені наше українське мистецтво. А на жовтень-листопад вже узгоджене 10-денне турне з виставою «KVITKA» у Литві і Польщі. Це будуть благодійні вистави, кошти з яких буде передано на потреби Збройних сил України. В добрий час!