У театрі поставили нову комедійну драму. Що в ній цікавого і кому точно варто її подивитись

Михайло КУРДЮКОВ

Журналіст 20minut.ua побував на закритому передпоказі нової вистави режисера Григорія Сиротюка — «ШvЛ».
Поки емоції не вщухли, розповідаємо, чого вам слід очікувати від майбутньої прем’єри.

Днями вінницький муздрамтеатр імені Садовського пішов на канікули. Повернутись до публіки вони обіцяють у вересні. Відкриття нового 88-го театрального сезону ознаменується одразу трьома прем’єрами.

Таїсія Славінська представить виставу «Terra incognita», Тарас Мазур «Ромео і Джульєтта», а Григорій Сиротюк — спектакль «ШvЛ», поставлений за мотивами п’єси американського драматурга Едварда Олбі. На допрем'єрному передпоказі останнього ми і побували.

В одному із нещодавніх інтерв’ю Сиротюк розповідав, що попри сьогоднішню актуальність абревіатури «ШВЛ» (штучна вентиляція легенів), до медицини його вистава не має ніякого стосунку. Він говорив, що назву «ШvЛ» можна інтерпретувати як завгодно, наприклад, штучне відтворення любові.

Після перегляду вистави така інтерпретація здається нам більш ніж влучною, тому зупинимося на ній.

Відео дня

Події усієї вистави розгортаються у спальні подружньої пари, яку режисер не удостоїв іменами. Тому для глядачів це просто Він і Вона. Усе починається з того моменту, коли він раніше звичайного повертається з роботи і заходить до спальні. Ні, чоловік не застає дружину з коханцем, як ви могли подумати, він просто заявляє, що йде від неї.

Думаєте у відповідь вона почне благати його залишитись і буде заливатись слізьми? Знову ні. Вона одразу переходить у наступ, завдаючи кривднику нищівних ударів гострими голками сарказму та іронії.

На його одне слово у неї знайдеться два. На прохання ставитись до його рішення більш серйозно — вона відповідає принизливими для нього жартами, а часом й міцним слівцем.

Щодо слів, то якось в інтерв ‘ю для 20minut.ua режисер Сиротюк зізнався, що йому не подобається надмірна сентиментальність у виставах, натомість від полюбляє шокувати глядачів. Тому, прийшовши на «ШvЛ», вас може сильно здивувати фривольність деяких висловлювань персонажів, адже більшість з нас звикла, що Вінницький муздрам у своїх спектаклях не виходить за межі загальноприйнятої високоморальності класичного театру.

В контексті «ШvЛ» сміливі вислови виглядають не грубо чи вульгарно, а напрочуд гармонічно. Глядачеві показують проблеми в сімейних стосунках, кризу середнього віку і втому одне від одного. Режисер та актори хочуть, щоб ми повірили в їх історії та переживання, тому час від часу вживають більш приземлені, і в той же час більш близькі для сучасного глядача вирази: замість секс — потрахушки, замість легковажний — кабеліна, замість зрада — позашлюбний чпок тощо.

Літературно персонажі також говорять — «З глибокими переживаннями сексуального і романтичного характеру», «Похмура безвихідь і болісна туга», — та лише в контексті глузування одне над одним.

Впродовж півтори години нам демонструють, які висновки зробили люди за 20 років свого подружнього життя. Показовою, як нам мене, є фраза чоловіка до своєї дружини, яку він говорить незадовго до завершення вистави:

Потужна мить про те, що навіть після стількох років шлюбу можна так і не зрозуміти, чи були вони собою справжніми, чи, можливо, весь час знаходились в масках.

За емоційністю вистава нагадує криву, що відображає електричну активність серця: різко вверх, різко вниз, рівномірно. Персонажі кричать і б’ються, мовчать і провалюються в ностальгічні спогади, намагаються вибудувати конструктивний діалог.

Відмінною рисою цього спектаклю від інших можна назвати непередбачуваність. Ніколи не знаєш, яким буде наступна дія персонажів.

Здавалося б, що прийшов час плакати, але вони сміються. Ось момент, щоб піти, але персонаж залишається. Чому? Відповіді на ці питання режисер не дає, залишаючи місце для власних роздумів глядача.

Між глядацькою залою і сценою повісили прозору сітку. Вона чимось нагадує прочинене вікно, що крізь нього ми спостерігаємо за подіями у чужій квартирі. Актори міцно закріпились у своїх ролях, тому повірити у те, що скріплений священними кайданами багаторічний шлюб розвалюється, простіше простого. Тим більше, що вже й не згадати, скільки за життя кожен із нас спостерігав схожих «вистав» у вікнах своїх сусідів.

Нова вистава Григорія Сиротюка припаде до смаку тим, хто знає, що таке шлюбне життя, особливо, якщо воно приправлене подібними історіями. Менш досвідченим у цьому питанні гладачам буде важко уловити всі закладені режисером сенси. Проте, їх може цілком задовольнити простий сюжет та смішні жарти.