Таких колядок ви не чули! ТОП дивовижних різдвяних пісень, які Оксана Муха 9 січня заспіває у Вінниці

Валентина КИРИЛЬЧУК

По-новому переосмислені давні скарби, бережно перенесені у сучасний світ, прозвучать у Вінниці на різдвяні свята у виконанні переможниці «Голосу країни», відомої співачки Оксани Мухи.
Рідкісними і маловідомими колядками з усіх регіонів України будемо насолоджуватися на великому різдвяному концерті, що 9 січня о 19.00 пройде у театрі імені Садовського.

«Добрий вечір тобі» і «Нова радість стала» — колядки, які знають усі. Та насправді в Україні неповторних різдвяних пісень — сотні.

Щоби відкрити їхню красу та розмаїття усім, Оксана Муха щороку їде у різдвяний тур Україною, який з особливим трепетом чекають глядачі у кожному місті.

Свою нову різдвяну концертну програму, яку вже за лічені дні презентує Вінниці, співачка назвала «Радуйся». Назва говорить сама за себе! На концерті всіх чекатиме особлива святкова атмосфера, містерія звуків та образів і можливість разом наспіватися, наколядуватися і нарадітися від душі.

Відео дня

— Для мене різдвяні концерти — це вже традиція, без якої я не уявляю свят, — каже Оксана Муха. — Радію, що 9 січня ми з вінничанами заколядуємо так, щоб почула уся Україна! Запрошую сердечно всіх на гарну українську коляду — як витриману віками, так і нову, авторську.

В очікуванні вінницького концерту ми зібрали відеозаписи найгарніших колядок та особисті різдвяні спогади і традиції, якими Оксана Муха ділилась у своїх інтерв’ю.

«Народився Бог на санях»

— Час Різдва і колядок — один із найкращих періодів у році. Зокрема, для того, щоб зустрітися і поспівати разом. Це наче спільна молитва. Це те, що єднає нас, українців. Різдвяні традиції — одні із найсильніших. Коляда — це не тільки зібратися за святковим столом і поїсти шинки з бурячками. Це час, коли можна наповнитися чимось світлим та добрим. І наповнення це відбувається у колі родини, друзів, близьких, коли щиро колядуємо. Це час абсолютного добра, коли не згадуємо поганого, а думаємо лише про хороше. Час просто побути разом, — говорить Оксана Муха. — У час Різдва варто зупинитись. Знаєте… Ця ялинка вдома, ці вогні, і ще якщо Бог сніг дає — то взагалі диво. Треба бачити. Послухати себе і світ навколо, послухати ту саму колядку…

«Во Вифлеємі зоря сіяє»

— Мені пощастило народитися в музичній родині, де шанують і бережуть традиції. Колядуємо ми цілий вечір. У нашій родині найбільше люблять колядку «Тиха ніч» і успадковану від бабці коляду «Пасли пастирі вівці на горі». Спершу колядуємо усі акапельно, потім тато бере акордеон, я — скрипку, а сестра Уляна сідає за фортепіано. У нас є колекція дзвіночків, і в результаті акомпанемент виходить дуже теплим. Згодом починають приходити сусідські діти-колядники. Бувало, водили козу від хати до хати.

«Маланка»

— Моя любов до народної пісні — це спадок родини, спадок сімейних традицій. У нас вдома завжди співали. Мій тато — акордеоніст, мама, хоч і медик, має чудовий голос. Нас із сестрою змалку виховували у пісні, це був стиль нашого побуту. У дитинстві на Різдво, у той час, коли на кухні всі готували, ми разом вчили нову колядку. Спершу ми вечеряли у Львові, а потім їхали до бабусі в село Глуховичі на Львівщині, де була друга вечеря. Завжди хотіли приїхати з новою колядою. Я, сестра, мама і тато співали на чотири голоси. Це були різні колядки: і традиційні, які знають всі, і маловідомі. У нашій родині завжди було так, що ми могли колядувати дуже довго і не повторюватись.

«Зійшли ангели»

— Мене завжди дивувала кількість українських колядок. Здавалося б, одна і та ж тема — народження Ісуса Христа, одні і ті ж персонажі: Ісус, Марія, Йосип, три царі… А скільки колядок придумав наш народ! І всі неповторні. Насправді Різдво було оспівано неймовірною кількістю колядок у різних регіонах України. І чим більше колядників на свята завітає у наші оселі, тим щасливішим буде рік!

«Тиха ніч»

— Українська нація мала непросту долю. І пісня була тим поодиноким, що давало людям розраду, завдяки чому відновлювалися, чим наповнювалися. Українці співали завжди і про все. Тому у нас багато тематичних народних пісень: купальські, обжинкові пісні, колядки… У цьому наша особливість, наша цінність. Один народ знаний танцями, інший — карнавалами. А ми, українці, — піснею. Колядок так багато ще й тому, що ми — віруюча, духовна нація.

«В глибокій долині»

— До своїх різдвяних концертів я підбираю такі українські колядки, які несуть особливу енергетику — енергетику любові і тепла, чого нам так бракує. Деякі колядки я знайшла у книзі «Пісні з Галичини», ще одну — «Йшов місяченько» — мені на диктофон записала Стефанія Качор, що живе у селі під Львовом: спочатку проспівала, а потім всю коляду записала від руки на листку — 26 куплетів. Примітно, що вона писала так, як говорила, і в результаті вийшло дуже колоритно: «хліб пшенишний», «темна тимонька», «вубруси лінні»…

Звичайно, у репертуарі також маю багато традиційних колядок, які передаються з покоління в покоління.

«На небі зірка ясна засяла»

— До різдвяних концертів ми не готуємо якогось шоу чи кітчу, даруємо людям чистий еліксир правди і добра. Колядки настільки самодостатні, що все інше буде тільки відволікати від співу, від суті, від таїнства, від глибини нашої різдвяної традиції.

Жодна колядка не схожа на інші. Ми з музикантами дозволяємо собі імпровізувати, тому на кожному концерті колядки звучать по-новому. На концертах показуємо стилістичну різноманітність — публіка чує джазові ритми, а крім традиційних колядок, я співаю дохристиянські щедрівки, а також кілька сучасних різдвяних пісень, написаних моїми колегами, нашими сучасниками.

«Молитва на Різдво»

— У рамках проекту «Пісні Війни» я мала творчу удачу разом із вокальною формацією «Піккардійська Терція» заспівати надзвичайно зворушливу та гарну колядку «Молитва на Різдво» авторства нашого воїна Зиновія Медюха. Дуже цінно, що «Молитву на Різдво» написала людина, яка була на сході і на власні очі бачила те, що ми знаємо з новин. Зиновій Медюх був у гирлі страшних подій… Він зумів пережите передати у пісні так правдиво, по-дитячому щиро. Тут є біль, а в кінці — надія, світла й безмежна: дівчинка Оленка таки дочекалася свого тата з війни — його врятували молитва рідних, Богородиця, Миколай і всі святі! Говорю про це — і знову мурашки по спині… У чотири хвилини пісні Зеник зумів вкласти цілу історію — історію, яка стосується багатьох українських родин… Заплющую очі — і бачу фільм: і того тата з його побратимами, і тих дітей, і заплакані очі мами, і дитячі фото у кишені військової форми…

«Та молитва на Різдво берегла його в АТО. І Оленка дочекалась свого тата. Миколаї, всі святі зберегли його мені. І не треба більш нічого дарувати….» — не можу співати цих рядків без сліз. Особливо зараз, у час Різдвяних свят, коли розумію, що не кожен матиме змогу вечеряти у колі сім’ї.

«Був святий вечер»

— Я бажаю кожному бути фольклористами своєї родини. Вчіть дітей народних та улюблених пісень бабці й діда, розказуйте, як вони їх співали і як це класно. Адже українські пісні — це не просто так. Для українців це дуже важливо! Нами весь світ захоплюється, всі кажуть: «мова солов’їна», «співоча нація», але пісня, на жаль, потроху починає втрачатись. У сучасному світі у нас на неї немає часу… Ми забуваємо слова, а гугл не завжди знає, що ми хочемо знайти. Тому я випустила дві книги-співаночки від Оксани Мухи. У одній — виписані ноти і слова українських народних пісень — близько ста найулюбленіших пісень моєї родини. А друга книга — це колядки та щедрівки. Бо, не знаю, як у вас у Вінниці, а у нас, у Львові, вже є проблема, що діти на різдвяні свята приходять і співають одні і ті самі «Добрий вечір тобі» й інколи ще «Бог ся рождає». У моїй книзі багато значно цікавішого. Там є дохристиянські щедрівки і фантастичні колядки, до яких Сергій Гурін виписав ноти. Щоб кожен міг у цій книзі знайти чудові пісні, яких можна навчити дітей, або ж під час зустрічі з друзями взяти до рук і наспіватися від душі.