«Люди не мають забувати своєї історії». Вінницька родина зняла кінострічку про Голодомор

Михайло КУРДЮКОВ

Андрій та Марія Білоножки

Сім’я Білоножків представила свою короткометражну стрічку «Наша земля». Збірним образом сільської родини вони зображують події геноциду проти української нації.

У молодіжному центрі «Квадрат» презентували фільм «Наша земля», зйомками якого займалася вінницька родина Білоножків. Їхня стрічка присвячена тематиці Голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Своєю роботою вінничани хотіли привернути більше уваги суспільства до геноциду проти української нації.

На презентацію прийшли майже всі учасники знімального процесу. Родина Білоножків, які написали сценарій та в повному складі взяли участь у зйомках. Родина Головеньків, які займаються реконструкціями історичних подій, і які допомагали у підборі костюмів та брали участь у самих зйомках. А також кілька інших людей з близького кола спілкування родини кіношників, які вперше випробували себе у якості акторів.

Андрій Білоножко, батько родини, розповідає, що все почалося з сімейної вечері, коли вони почали думати, який фільм зніматимуть влітку. Ідеї, каже, мали різні, однак тематика Голодомору зачепила їх найбільше.

Відео дня

— Важливою вона є для нас не лише через те, що наша родина має пращурів, які загинули внаслідок Голодомору, але й через розуміння, що подібного контенту наразі не вистачає. Ця стрічка є не лише нашою творчою реалізацією, але й може стати корисною для українського суспільства, — говорить Андрій Білоножко. У фільмі він зіграв голову родини селян, якого через відмову віддати пожитки, розстрілюють червоноармійці.

Старша донька Вікторія написала сценарій до фільму, після узгодження якого родина почала займатися пошуками реквізиту для зйомок. Допоміг їм у цьому учасник військово-історичного клубу Віталій Головенько, який підібрав типові для тієї доби костюми, а також зіграв одну з ролей — комісара Червоної армії, який приїхав забирати зерно у родини українських селян.

— У ролі ми почали вживатися одразу після приїзду на локацію. Ми навіть облаштували неподалік військовий табір «червоних», хоча в кадрі його навіть немає. Просто ми як реконструктори не можемо без цього обійтися, — розповідає Віталій. — Вжитися в образ було не складно, адже текст у мене був невеликим за обсягом і простим.

Віталій Головенько

Марія Білоножко, мама родини, говорить, що в дитинстві її бабуся, яка під час Голодомору жила в одному з сіл Вінницької області, розповідала чимало історій про ті часи. Зокрема, як через голод у сусідньому від неї селі, люди змушені були відрізати собі кінцівки і поїдати своїх найменших дітей.

— Знаючи усе це, нас вразило ставлення деяких українців до тих подій. Ми спілкувалися з досить великою кількістю людей, які казали, що то був не геноцид, а неврожай. Що їжу в селян забирали, аби прогодувати міста. А в те, що зерно вивозили на продаж за кордон, вони не вірили, — говорить Марія Білоножко.

Маленькі виконавиці ролей у стрічці

Модератор зустрічі та керівник центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко також розповів про випадок роботи совєтської пропаганди.

— Моя бабця була однією з тих, що вижила. Але вона до кінця своїх днів боялася про це говорити. Настільки потужною була пропаганда, — говорить Богдан. — Люди справді вважали, що радянська влада до Голодомору не має ніякого стосунку, що Сталін та інша верхівка — невинні. На жаль, сьогодні ми також спостерігаємо за тим, як молоді люди заперечують причетність тодішнього керівництва до геноциду проти української нації.

Богдан Галайко

Марія Білоножко говорить, що фільм прийшовся до смаку різним людям, незалежно від їх вікової категорії. Каже, що вже отримали чимало позитивних відгуків на свою роботу.

— Цим фільмом ми хотіли донести до глядачів, які живуть в Україні, що вони не мають забувати своєї історії, — сказала під час презентації 11-річна акторка Катерина Білоножко.