За смерть Андрія на відпочинку з друзями відповів один з 13-ти. Отримав шість років тюрми

• Шість років тюрми за те, що кинув у воду юнака, який не вмів плавати, і не допоміг вибратися.
• Покарання у вигляді реального позбавлення волі присудили 24-річному Віталію Пилявцю минулого понеділка.
• Це була справа про створення умов і залишення в небезпеці, що призвели до смерті.
• Юнака взяли під варту на виході зі зали, де прозвучав звинувачувальний вирок, і доправили до тюрми.

Звинувачувальний вирок винесли 9 жовтня у Вінницькому міському суді і він не остаточний. Засуджений має 30 діб на оскарження і, як сказав його адвокат, скористається ним. Тож буде ще слухання в апеляційній інстанції.

Це покарання за смерть 24-річного Андрія Остапенка, що потонув у озері на святкуванні дня народження друга 10 червня 2022 року, тобто рік і чотири місяці тому. Саме стільки тривали досудове і судове слідства у кримінальному провадженні за статтею 135 — про створення умов і залишення в небезпеці, що призвело до смерті.

Та почалася ця справа з іншої кваліфікації: стаття 115 Кримінального кодексу України. Слідчий, який відкрив провадження за фактом смерті хлопця, був налаштований закрити його як нещасний випадок. Зробив огляд місця події, опитав свідків, вилучив речі, лишні жертвою на березі, і показав їх матері, направив тіло на судово-медичну експертизу, яка підтвердила факт утоплення… Наче все зробив. Та мати загиблого разом зі своєю племінницею провела своє розслідування. Принаймні головний доказ вони знайшли, а не поліцейські.

Що це за доказ? Це відео з камер спостереження бази відпочинку на озері Затишне. Родичі Андрія поїхали туди на власні очі подивитися, що це за місцевість така, де ніхто з великої компанії не бачив, як хлопець потонув.

Утопився на очах товаришів

Мати все ніяк не могла зрозуміти, як син опинився у воді, адже він не вмів плавати і цього не приховував. Жінка дізналася, що Андрій усім сказав: пірнати в озеро не буде, бо не вміє. Тоді вона вже знала, що шукали його всі на суші й кинулися, коли вже було занадто пізно. Кілька годин минуло, доки викликали поліцію і рятувальників.

Саме так говорили свідки, а це 13 юнаків і дівчат, запрошених на святкування дня народження майстра тату Максима Ткачука. У нього Андрій робив малюнки на тілі і вони дружили. Інших хлопець або мало знав, або вперше зустрівся на святкуванні. Про обставини нещастя, що сталося на Затишному, редакція «20 хвилин» раніше розповідала зі слів матері та деяких матеріалів справи. Публікували ми і відео з місця, надане потерпілою стороною.

На запису (дивіться з 1.30 хв.) видно, як четверо хлопців спілкуються на альтанці біля води і один з них кидає через себе у воду Андрія, падаючи разом з ним. Інші теж опиняються у воді, вони випливають і ще якийсь час залишаються на альтанці. Андрій намагається винирнути, раз, другий. Мати побачила на відео його останній сплеск руки... Все, хлопця не стало. Він потонув за кілька метрів від твоїх товаришів, котрі нібито не бачили нічого, хоч були обличчям до води. Після цього пішли за святковий стіл знову.

Хлопцем, що кинув Андрія у воду, був його одноліток Віталій Пилявець. Так встановило слідство. І це підтвердив врешті суд звинувачувальним вироком. Інші двоє учасників подій на воді — стали свідками. Це іменинник і хлопець, що згодом пішов служити і зараз вважається безвісти зниклим. 

Потерпіла Людмила Остапенко побоювалася, що підсудному Пилявцю дадуть умовний термін. Вона та її представниця в суді просили так само, як прокурор, присудити максимальний термін покарання — вісім років тюрми. Суддя призначив на два роки менше, але реальний строк: шість років позбавлення волі.

Після проголошення вироку 24-річного Віталія Пилявця взяли під варту одразу на виході з судової зали, 9 жовтня. Він не зміг сказати нічого журналістці, що до нього підійшла запитати, чи очікував на таке рішення. Засуджений відправив говорити зі своїм адвокатом. А поки на нього вдягали кайданки, розповідав конвоїру про свою статтю звинувачення, бо той одразу поцікавився, за що засудили.   

«Я не зробив нічого такого»

Сторона захисту у судових дебатах просила узагалі виправдати Віталія Пилявця. Він не визнавав свою вину, й це не змінилося до завершення слухань. У останньому слові хлопець так і сказав, що «не зробив нічого такого, що могло б призвести до такої ситуації». Тобто у своїх діях він, сказав, порушень не бачить.

А в приватній розмові з авторкою цієї статті після одного з проміжних слухань Віталій ось як говорив:

— Для мене ця справа — як страшний сон. Це відбулося 10 числа, а тягати почали 17-го. До того — нічого не обіцяло біди, та потім з часом почали оце ось все розкручувати…

— На альтанці було ще кілька людей, а судять вас одного. Чому? — питала його журналістка.

— Я відповідаю зараз за себе, і стоїть питання мого майбутнього. Я не думаю про когось. Мені треба думати за своє, — відповів Віталій Пилявець.

На питання, чи спілкується він з кимось із тієї компанії, хлопець сказав, що ні. Його адвокат уточнив: зі свідками обвинуваченому спілкуватися неможна.

— Я ні з ким там не спілкуюся. І не знаю, чому судять тільки мене. Думаю, як довести свою правоту. А мати — вона видає бажане за дійсне, — сказав хлопець, маючи на увазі заяву Людмили Остапенко про необхідність притягнути до відповідальності, крім нього, ще двох юнаків, які були в момент смерті її сина поруч (більше про це читайте тут).

Наостанок журналістка тоді запитала Віталія, що він робитиме, якщо винесуть звинувачувальний вирок.

— Буду оскаржувати, — відповів він.

Захист намагався відкинути відео

Віталій Пилявець — раніше судимий не був, неодружений. На суди разом з ним ніхто з родичів чи друзів не ходив. Зате мав два захисники. Один адвокат їздив для участі в цій справі зі столиці. Другим захисником працював місцевий адвокат.

Обидва захисники говорили під час судових дебатів про помилки слідства і на їх підставі просили визнати ряд доказів недопустимими. Вони знайшли дату неправильну в протоколі, а в експертизі була помилка у даті народження жертви. Це технічні помилки, пояснила прокурорка. Та найбільше захисників турбувало відео з бази відпочинку. Його експертизи просили кілька разів, намагаючись довести, що упізнати на ньому нікого, в тому числі їхнього підзахисного, неможливо. Тай саму появу цього відео у матеріалах справи захисники Пилявця називали незаконною.

Коли перший раз цей відеодоказ взялися досліджувати у суді, диск виявився порожнім. Потім до справи долучили копію запису, надану представницею потерпілої (нагадаємо, що запис здобула мати і на адвокатський запит її представниці надав відео власник бази). Це вже був не весь запис того дня, а потрібний для суду фрагмент у збільшеному вигляді.

Адвокати Пилявця не змогли довести сумнівність відео. Суд відхилив клопотання сторони захисту, які стосувалися цього доказу, визнавши його допустимим. Також суддя Іванченко не погодився на додаткові експертизи. А захист хотів кадрувати запис, співставляти кадри з фотографіями свого клієнта та ставив до експертів питання про вже встановлене слідством. Це все були невдалі спроби виключити відео з доказів, схожі на затягування процесу.

— Ми в даному випадку розглядаємо нещасний випадок, — переконував журналістку адвокат Василь Трикоза під час розмови до вироку. — Це нещасний випадок і треба з цим миритися. Я розумію маму. Це трагедія. Але треба дивитися на цю справу глибше, а не показувати якийсь відеозапис. Там від камери до альтанки 86 метрів, я не знаю, як там можна роздивитися, хто що робить. Тому я ставлю питання про експертизу. Фотопортретну. І як можна виносити вирок на доказах, які здобуті в порушення? Там реальні порушення, вибачте мені, істотні.

У дебатах захисники просили виправдати їхнього підзахисного. Кожен читав свою окрему велику промову. Не спрацювала жодна. Їхній клієнт поїхав у тюрму на шість років, якщо вирок не змінить майбутня апеляція.

А проголошуючи рішення суддя Вінницького міського суду Іванченко сказав, що крім апеляції можна подати клопотання Президентові про помилування.

— Клопотання про помилування — рано. А оскаржувати — будемо, — сказав Василь Трикоза, коли Пилявця кував конвой у кайданки. — Я знав, що буде обвинувальний вирок, але що саме такий — реально не очікував. Від самого початку було упереджене ставлення в суді. Мені було сказано: можете до нас не їхати, в нас тут вінницькі адвокати, без вас розберемося. Тому я тут на результат не очікував. Єдине, що мене радує, що Верховний суд не у Вінниці.

Має сплатити матері півмільйона

Цивільний позов потерпілої, матері загиблого юнака, суд задовольнив частково. Засуджений має сплатити Людмилі Остапенко 500 тисяч гривень за завдану моральну шкоду. Заявлена ж у цивільному позові сума морального відшкодування була втричі більшою. Як пояснила представниця матері Андрія у суді, півтора мільйона вони прописали, бо це десятина від того відшкодування, яке платить держава за загиблого на війні. Таку суму вони вважали справедливою.

Раніше Людмила Остапенко журналістці розповідала, що ні підсудний, ні хтось від його імені до неї з вибаченнями не підходив. А чи задоволена вона вироком?

— Як я можу бути задоволена? В любому випадку я програла, тому що втратила сина. Чи йому дали три роки, чи шість, головне, що не умовно. Оце тільки, що реальне позбавлення волі. Я вдячна судді, що підійшов справедливо до вирішення. Я вважаю, що справедливо, хоча ось він — в очі сміється, — киває на засудженого мати. — Він і зараз, бачите, стоїть, мені в очі дивиться і сміється. Він все ще надіється, що вони щось доб’ються. А я вважаю, що він винний. Він сто процентів винен! Тому що він не мав права тягнути руки до моєї дитини. Ні в якому випадку. І тим більше, знаючи про те, що він не вміє плавати. Тим більше, він його перший раз побачив на цій п’янці-гулянці. І він наробив таку біду, і мені, і собі. 

Мати висловила сподівання, що державне звинувачення подаватиме також апеляційну скаргу, щоб змінити покарання на максимальний строк (саме його просили в обвинувальному акті, також це прозвучало на суді у дебатах від прокурорки).

— Я буду дуже проти, якщо апеляційний суд прийме їх заяву і зменшать вирок, — говорить мати. — Як казала моя сестра, жалко, що нема розстрільної статті, щоб око за око. Та я не бажаю йому смерті. Я бажаю, щоб він хоча б на декілька процентів відчув той біль, який він завдав мені. А поки, що я бачу: ні каяття, ні жалю, ні вибачень. Суд продовжувався більше року, і таке враження, що він сирота. Ніхто з його рідних, ні батько, ні мама, ні сестра, ні брат, ніхто навіть співчуття мені не висловив. Ніхто. І у нього ніякого розкаяння я не бачила.

— І по Конституції, і по совісті ніхто не має права зазіхати на здоров'я, тим більше на життя іншого, — додає мати. — Я не для того ростила, виховувала, берегла свого сина, щоб зараз судитись з його знайомими. Але це вони влізли в моє життя, зруйнували і відібрали найдорожче — життя моєї дитини. От нехай відповідають зараз перед правоохоронцями, а по життю — перед Богом. Я не зловтішаюсь, що один (Пугачов) пропав безвісти, другого (Пилявця) засудили на шість років. На черзі третій (Ткачук). Я нікому ніколи не пробачу смерті, того жаху, в який вони кинули мою дитину. За свої дії, брехню, боягузтво, лицемірство потрібно відповідати.

Читайте також:

Йому мати сказала: «Я тебе не зрозумію, якщо сховаєшся від мобілізації»

В лікарні помер екс-вінничанин Ігор Мізрах, якого підозрювали в організації масштабного рейдерства

50 питань для відвертої розмови, або Як батьки можуть розговорити свою дитину

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.