Ілля Поліщук (35): «Дали вони мені рік обмеження волі, а я був півтора під вартою. То що, тепер їм здачі дати, чи як?»

Працює вчителем в Козятинській школі-гімназії, веде приватну справу та має півтора року в СІЗО за плечима. Цей строк, як говорить 35-річний Ілля Поліщук, він просидів тільки тому, що правоохоронці хотіли відібрати його бізнес. Сім років тривала його боротьба з перевертнями у погонах і продовжиться далі. Чоловік не збирається погоджуватися на притягнуте за вуха нове звинувачення.

Як цю людину забрали з роботи у райвідділ, прикували наручниками до батареї і вибивали зізнання, RIA писала в серпні 2013-го року в статті «Сфабрикували участь в крадіжці і хотіли забрати бізнес». Ілля розказував тоді нашим журналістам про пережиті знущання в райвідділку і що йому якраз винесли виправдальний вирок.

Суд розібрався, що справа проти нього була сфабрикована і виправдав чоловіка за всіма статтями звинувачення. Але на тому, як дізнаємося зараз від екс-в’язня СІЗО, його історія боротьби за справедливість не завершилася.

Через п’ять років після виправдання Ілля Поліщук знову змушений змагатися в судах з правоохоронною системою. Днями йому винесли вирок знов. І цього разу вже звинувачувальний. Іллю Поліщука покарали по тій самій справі крадіжок з проникненням, але зі зміненим обвинуваченням. Він каже: раз не змогли «пришити» організацію банди крадіїв, то вирішили покарати хоч за що-небудь. Звинуватили в придбанні краденого комп’ютера і за це засудили.     

– Прокуратура подала апеляцію на виправдальний вирок і його скасували. Справу повернули на новий розгляд, – розказує Ілля Поліщук про те, що було після попередньої публікації його історії в RIA. – Зовсім нещодавно прокурор зробив зміну обвинувачення. Скасував всі статті, які були до того пред’явлені, і звинуватив за статтею 198 Кримінального кодексу України - скупка краденого. За це дали мені рік обмеження волі і тут же за строками давності закрили справу, бо пройшло вже 7 років.

Не подарує нічого

– Я вину не визнав, – говорить Ілля Поліщук. – Я не знав, що той комп’ютер крадений. Буду подавати апеляцію і не подарую того, що сидів півтора року. Хочу добитися повного виправдання, а потім через суд буду вимагати відшкодування моральних збитків за все, що мені і моїй родині довелося пережити.

А історія справи ось яка. Працівник автомийки, яка належала Іллі Поліщуку (зараз бізнес вже оформлений на його дітей), попросив допомогти з транспортуванням речей у Житомир. Сказав, що везе власне майно на продаж. За перевезення на своїй машині власник автомийки взяв комп’ютер, який теж перевозили. Що ця річ, як і решта, крадена, працівник свого роботодавця не поінформував. Ілля Поліщук дізнався про це, коли до нього приїхала міліція п’ятьма машинами та забрала на допит в райвідділ.

Бізнесмена змушували зізнатися в злочинах, які він не вчиняв. Прикували кайданками до батареї, цілу ніч не давали пити і не пускали в туалет. Врешті йому тоді винесли звинувачення за кількома статтями – за крадіжку з проникненням, примушування неповнолітніх до злочинів, організацію злочинів і скупку краденого.

Що він не крав, а крадене тільки придбав, говорив чоловік одразу в своїх поясненнях. Але останню статтю невдовзі «закрили» відповідною постановою. До суду справа шкільного вчителя і бізнесмена пішла з іншими вище названими статтями.

«Тепер маю дати здачу?»

Під час судових розбирань працівник автомийки признався, що його змусили обмовити роботодавця. Через цей факт та відсутність доказів, Іллю Поліщука й виправдали. Далі апеляція повернула справу на друге коло у Козятинський суд, де прокурор змінив звинувачення. В останній момент став просити суд карати звинуваченого тільки за скупку краденого – той злочин, який з нього зняли відповідною постановою слідчого раніше.

– Вони вже не знали, що зі мною робити, бо не було ніяких доказів, – говорить Ілля Поліщук. – І ось знайшли лазівку з можливістю покарати хоча б за те, що купив крадене. А я думаю, що кожна людина може купити крадену річ. Замовити кросівки в інтернеті, наприклад. Чи шини на ринку придбати. Ми ж не вимагаємо документи про походження товару, купуємо тай все. Хіба можна за це саджати? Дали вони мені рік обмеження волі, а я був півтора під вартою. То що, тепер маю їм здачі дати, чи як?

Щоб не повторилося пекло

Його майно було арештоване, поки сидів. Відпустили Іллю Поліщука під заставу після того, як «подільник» (той працівник автомийки, який вкрав насправді) дав свідчення про фабрикацію звинувачення проти роботодавця.

Чи повернулося майно і сплачені гроші за звільнення Іллі Поліщуку? Він каже, щойно зняли арешт з майна, він переписав все на дітей. А от 25 з половиною тисяч гривень, внесені на спецрахунок за можливість вийти під розписку, досі йому не повернулись.

– Коли я звільнився і переоформив майно на дітей, то всі від мене відстали. Я вже нікому став не потрібний, бо немає, що взяти, – говорить Ілля Поліщук. – Суму застави мені повернуть після набрання чинності вироком, тобто після апеляційного розгляду.     

– Ми дуже тяжко пережили усе це, – розповідає мати Іллі Людмила Поліщук. – Провчителювати 31 рік, і тут на тобі – дитину притягують за злочини… Ми дуже переживали. Не дай Бог нікому такого. Це не те, що ми хочемо тепер відомстити. Ми хочемо справедливості і пройдемо цей шлях до кінця, щоб інші люди так не переживали і щоб ні з ким більше не повторилося таке пекло.

Обов’язково треба вимагати відшкодування

Редакція запитала у адвоката Валерія Шалагінова, чи можуть притягувати людину двічі за однією статтею відповідальності. І він відповів так: якщо є не скасована постанова про закриття кримінального провадження по статті про скупку краденого, то за це не мали права судити Іллю Поліщука.

Таку постанову надав редакції наш співрозмовник. Цікаво, що вона також стосується ще одного чоловіка, який купив все інше крадене автомийником. Але вже у вироку, котрим засудили героя нашої статті через стільки років потому, цей чоловік просто свідок. А він купив у злодія все інше, крім злощасного комп’ютера.

– Тут повинно бути повне виправдання, бо Ілля не знав, що речі, які він купив, були крадені, – впевнений адвокат. – Обвинувачення мотивує тим, що він був знайомий з потерпілим (обкраденим чоловіком – авт.), тому міг бачити ці речі у нього вдома. Це не доказ, а припущення. Ілля чітко сказав, що не бачив цих речей у знайомого. Раз не бачив, то й не міг здогадуватися, що купує крадене.

– А що стосується моральної компенсації, то її однозначно треба вимагати, – говорить Валерій Шалагінов. – Є порядок відшкодування моральних збитків за незаконне притягнення до відповідальності органами досудового слідства і прокуратури. Якщо людину виправдали за тими статтями, за які вона відбувала покарання або утримувалася під вартою, то ситуація підпадає під відшкодування. Подібні позови зараз подаються дуже часто, починаючи з 2000-го року.


Читайте також:

Перерахуй 800 гривень, бо заплатиш за покраску. Автовласникам лишають записки

Мільйонна справа в суді – пшик. Лідера фінансової піраміди трошки оштрафували

Видер сумку з доларом і копійками. Як судили нефартового вуличного грабіжника