Кого у Вінниці судили за #зраду?

«Шевцову, выходя из суда, осталось только достать член и посцать на нас. И все…» Мабуть, охоронець СБУ однією фразою тоді сказав не стільки про державну зраду, як про зраду держави – її системи... І питання тут не до Шевцова.  Він лише став публічним прикладом системи, де незрозуміло, хто кого зраджує: ти чи тебе?.. 2016 рік вчив нас розрізняти зраду.

ФейСБУк, ФСБ і #Кримнаш

20 березня 2016 року екс-начальника вінницької поліції Антона Шевцова не арештували. Його історію з путінським парадом і дідусем у Криму дізналася уся Україна та друзі у Твіттері російського боксера-депутата Миколи Валуєва. То був справжній скандал – з Вінниці його активісти фактично вигнали з органів. А за кілька днів СБУ затримує на кордоні із Білоруссю.  За зраду Батьківщини… За заявою активістки Таїси Гайди.

61 292 грн. – стільки сьогодні Антон Шевцов вимагає від Нацполіції через суд. Таким є його заробіток за час «вимушеного прогулу». У Антона Валерійовича є всі шанси поновитися на посаді начальника вінницької поліції. Навряд чи повернеться, але у нього є і бажання, і кошти на адвокатів - хоче бути принциповим до кінця. Цікаво, що його наступник – очільник поліцейських в області Педос майже рік керує із приставкою «в.о.».

Поки прокуратура два місяці «з метoю пoвнoгo всебiчнoгo дoслiдження oбстaвин справи» вивчала «весь перioд діяльнoстi i життя Шевцoвa A. В.» (віртуальне життя теж - його пости та друзів на Фейсбуці), встигли замінити начальника Управління Служби Безпеки у Вінницький області Ратієва, який відкривав справу екс-начальника поліції. «Сама пішла» і керівник Національної поліції Хатія Деканоїдзе, яка потім в інтерв’ю зізналась, що «Шевцов - це був кандидат від Адміністрації Президента, була якась дивна політична гра…»

Прокуратура справу Шевцова закрила за відсутністю доказів. Так, Шевцов був на параді до Дня Перемоги у Севастополі в 2014-му. З дідом і синами. Так, він проходив колонною окремою – VIPів. Але немає доказів, що стояв поруч із Путіним і виголошував сепаратиські заклики.

Але ж за парад не садять. У семи томах справи Шевцова є про 42 поїздки за кордон, з них 18 - у Крим. Їздив ще у Росію та Білорусь. Чи порушував Шевцов закон, перетинаючи кордон України? Ні, жодного разу. Він це робив із дозволу керівництва. Купи не тримається не справа Шевцова, а система, яка сьогодні в Україні: з одного боку – рахуємо кількість перетинів кордону України з окупованим Кримом, а з іншого – парламент перейменовує населенні пункти Криму - декомунізація…

З ким Шевцов спілкувався за межами України? І чи є у нього російський паспорт? Доказів цьому теж немає. Не ті стосунки сьогодні у СБУ із ФСБ Російської Федерації. Те саме, що й сьогодні в газеті «Урядовий кур’єр» друкують оголошення-повістки у Вінницький міський суд для військовослужбовців, які залишились у Криму. Звісно, там її не читають – немає у Криму газети Кабміну України. Але ж такий порядок. І на ці ж оголошення виділяють державні кошти. Наші кошти.

«…В хoдi рoзслiдувaння встaнoвленo, щo Шевцoв, перебувaючи у склaдi дoбрoвoльчoгo бaтaльйoну спецпризнaчення МВС Укрaїни «Лугaнськ 1», фaктичнoї учaстi у викoнaннi зaвдaнь не брав». Дезертир? Так у прокуратурі його не назвали. Промовчали. Але якщо вже відверто, їздили керівники  в АТО заради посвідчення учасника бойових дій. У Шевцова такого посвідчення немає, тобто і пільг теж.  Як підмітив один АТОшник: «Син президента теж казав, що у 2014-му був в АТО. Тільки хто ж йому вірить?..»

«Они сражались не за Родину»

Рік тому із військової прокуратури у Вінницький міський суд надійшла справа підполковника Миколи Гавриша – командира в/ч  А1387, що базувалась у Джанкої. Він не прибув на континентальну Україну у вказаний пункт збору (до Вінниці), а разом із мером Джанкоя запропонував українським військовим вибрати, кому служити – Росії чи Україні? Він свій вибір зробив – підполковник залишився уже в новій російській авіаційній комендатурі ЧФ на базі української частини…

У жовтні 2016 року Гавриша засудили. В Росії – на 2, 5 роки суворого режиму за розтрату. За інформацією на новиному сайті Сімферополя, «слідством і судом встановлено, що з грудня 2014 року по грудень 2015 року Гавриш незаконно звільнив підлеглого від виконання обов'язків з військової служби, приховав цей факт від вищого командування ЗС РФ”. Військовослужбовець повідомив офіцеру пін-код і передав банківську картку, на яку було перераховано як грошове забезпечення і матеріальну допомогу понад 300 тисяч рублів, якими Гавриш розпорядився на свій розсуд".

Та Гавриша чекає ще вінницький суд. Як і решту військовослужбовців, яким інкримінують державну зраду і дезертирство. Суд без підсудних – так в Україні ще не судили…

-  З «державною зрадою» великі проблеми, - зізнається голова суду Андрій Михайленко. - З 2014 року, як окупували Крим, почали надходити справи  військовослужбовців  – переходили на бік Російської Федерації, не поверталися у військові частини Збройних сил України. З інформації військової прокуратури, вони присягнули Російській Федерації  і служать на її боці. 30 жовтня 2016 року були внесено зміни до законодавства щодо невідворотності покарання і окремі злочини проти основ національної та громадської безпеки та корупційних злочинів. Потрапила до переліку стаття 111 Кримінального Кодексу – «Державна зрада». Спочатку відбувались спеціальні  розслідування, тобто слідчі судді надавали дозвіл на обрання запобіжних заходів, що відбувалось заочно, але обов’язково за участю захисника. Цих осіб повідомляли у засобах інформації, що необхідно з’явитися для проведення слідчих дій. Зрозуміло, вони не з’являлися…

У 2016 році розглянуто є два вироки по справах «зрадників». Один набув законної сили - відносно жінки-військовослужбовця. Вона проходила службу у Севастополі – старший радіотелефоніст. Відповідно до Директиви міністра оборони та Генерального штабу Збройних сил України військовослужбовці з її частини мали прибути у Вінницю до 12 травня 2014 року. Однак, «військова під час переведення до іншого місця служби, припинила виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цінності України, до військової частини у визначений термін не з’явилася…» Засудили телефоністку умовно - на півтора роки за дезертирство. Щодо обвинувачення у державній зраді, то її виправдали – за відсутністю складу злочину.

- Цю жінку не арештовували – вона сама приходила на усі засідання суду, наскільки знаю, її батьки живуть у Вінниці,  - розповідає Андрій Михайленко. – А от яким чином слухати справи щодо заочного засудження? Відсутня судова практика – жодного вироку. Немає єдиного розуміння по всій Україні. Це говорять про колишнього президента Януковича, але фактично ніхто нікого не засудив. Є складності в розгляді цих справ: по-перше - колегіально, по-друге – необхідна уся доказова база, по-третє – особа повинна бути повідомлена, щоб не порушувалось право на захист особи, бо це і є європейські стандарти. Ми мусимо їх дотримуватися. Я не виключаю, що наш суд започаткує практику заочного судочинства. Наразі усі тридцять підсудних – за зраду та дезертирство - служать у Збройних силах Російської Федерації.  Усі вони у міжнародному розшуку. От, приміром, справа того ж Гавриша – командира військової частини. Призначати покарання (строки там великі), то на себе треба брати відповідальність. Немає ще жодного вироку щодо високопосадових осіб, є солдати, сержанти, старшини. Та перед законом мають бути усі рівні. Якщо зраджують, то зраджують не лише сержанти і старшини.

«ВКонтакте» з «ДНР». Із Гайсина

Єдиний, кого реально засудили у 2016 році за статтею 111 КК - державна зрада, -  Іван Гончаров (ще йому інкримінували ст. 258-3 – участь у терористичній організації). Не працюючий, не одружений із середньою-спеціальною освітою 35-річний житель Гайсина чекає на апеляцію вироку міського суду – 14 років позбавлення волі.

«ВКонтакте» та по мобільному зв’язувався із представниками «Донецької народної республіки». Передавав інформацію про передислокацію  військ ЗС України, кількість особового складу, кількість одиниць зброї.

Про автомобілі, які перевозять боєприпаси для авіації військових підрозділів України, про намір направити 10 тисяч військовослужбовців в АТО та можливу участь 100 польських військовослужбовців-волонтерів. Про те, як по лінії розмежування Донецької і Луганської областей рухається автобус із волонтерами – везли обмундирування,  і ще з Козятина мали відправити.

Про можливість дізнатися номер телефону нового командиру окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони.

Про  наміри української сторони обстріляти позиції ДНР, і про можливість дістати фотографії українських військових із диверсійно-розвідувальної групи і координати проникнення групи.

Про  передислокацію з АТО у Вінницю військових пускових ракетних установок на ремонт, а потім знову в АТО.                

І це все не в кіно. Це в Гайсині... Вирок на 30 сторінок. Є там і про ДНРівців, і про наших у полоні. Немає лише про тих, хто постраждав і загинув через зраду Гончарова. Він не каявся і не мучився на суді - не раз здавав наших на війні. Їх накривали з мінометів, коли з Гайсина йшла інформація зі словами: «Ми цю хунту розвалимо…»

Місяць тому  у Вінницькій міських суд доставили трьох жінок і двох чоловік. Усі з Донецької області – там працювала вінницька спецслужба.  Будучи на території України, вони передавали інформацію окупантам про наші збройні формування, про військових, їх переміщення. Як правило, телефонними дзвінками.

- Я обирав міру запобіжного заходу одному із цих п’яти, - розповідає голова суду Андрій Михайленко. - Затриманий - пенсіонер-шахтар. Запитую його: «Де ви пенсію отримуєте?»  «На території України». Тобто соцвиплати відраховують з українців, а він… Сказав, що не думав, що його інформація потягне за собою такі наслідки. Хоча у справі про те, що передавав дані про переміщення дислокації української армії. Усіх п’ятьох арештували…

Три роки «патріоту»  за «Вінницьку народну республіку»

«Поддержать самостоятельность Винницкой народной республики» закликав 23-річний вінничанин. 19 серпня 2014 року Олексій Кузічкін «ВКонтакте» у групах прихильників ЛНР і ДНР розмістив оголошення із закликами прийти на «референдум» 23 вересня 2014 року – створити ВНР. Сторінку створив під чужим ім’ям – жіночим. Але існуючим – зареєструвався двійником. Можна тільки уявити реакцію реальної однофамільці, коли її викликали давати покази. У суді допитали як свідка… Ще у лютому 2014 року їй надійшло повідомлення із сторінки-двійника, ніби сторінку було створено для допомоги у якомусь конкурсі. Потім фейкова сторінка зникла, зате їй – реальній - невідомі писали образи. А влітку знову відновили сторінку-двійник, де йшлося про Вінницьку народну республіку…

Кузічкін не заперечує, що в соцмережі та на сайті «20 хвилин» опубліковував заклики взяти участь у референдумі задля створення ВНР. Пояснював просто: влітку закінчив вінницький факультету Київського національного університету культури і мистецтва, а в новинах побачив про створення ДНР і ЛНР. Стало цікаво, як люди почнуть реагувати на створення ВНР. Запевняв, що умислу щодо змін території України не переслідував, лише хотів побачити чи можливий такий розвиток подій у Вінницькій області. Казав, що «патріот своєї держави», просив його виправдати…

Ні позитивні характеристики з ЖЕКу-5 та університету, ні довідка із психлікарні імені Ющенка, що на обліку не перебуває, а остання госпіталізація була на стаціонарній військовій експертизі, не пом’якшили обвинувачення – три роки позбавлення волі за посягання на територіальну цілісність України (ст.110 КК). І стягнути на користь держави витрати за експертизи – 3841, 20 грн.  Але вирок «патріоту» ще не остаточний – прокуратура подала апеляцію у грудні 2016 року.

З одного боку: три роки за такий ідіотський вчинок, а з іншого – у соцмережі заклик створити ВНР прочитало 35 тисяч учасників груп. Так легко стати зрадником Батьківщини. І так важко її втрачати…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.