«Здам зброю – і на поїзд…» - такими були останні слова сержанта з Хмільника Сергія Шевчука

Телефонна розмова брата з сестрою відбувалася у неділю 1 жовтня. Пані Галина каже, що голос Сергія аж  тремтів на радощах. За її словами, він дуже хотів додому. У першу чергу спішив до племінниці, 4-річної Аліни.

-Не можу передати словами, як він любив Алінку, - розповідає пані Галина. – Діти любов відчувають, як ніхто. Аліна у дитсадочку розповідала всім, що в неї Серьожа солдат, воїн, герой. Коли йому говорила про це по телефону, він замовкав, казав, що сльози душать.

П’ять днів чула слова: «Абонент поза зоною досяжності»

Якби ж то сестра знала, що востаннє чує голос брата… Він довго не говорив. Відчувалося, що поспішав. Сказав, що треба здати зброю, оформити документи і все, дембель. Ще пояснив, що його відпускають раніше, бо не був у відпустці. Обіцяв про все розповісти дома. Казав, будемо говорити, скільки тобі захочеться, хоч всю ніч. Хвилин через десять після розмови з сестрою Сергій зателефонував їхній сусідці у селі тітці Зінаїді. Казав, щоб готувалася до зустрічі. Пані Зіна замінила їм матір після того, як три роки тому не стало рідної неньки. Добре серце у жінки. Батько у них помер ще раніше. Сергій проживав разом із сім’єю сестри. Вона молодша від нього на п’ять років. Відчувала, як намагався у всьому допомогти, підтримати. Розуміли одне одного з півслова.

-Пройшло трохи часу і мені захотілося уточнити, чи вже, бува, не вирушив Сергій на вокзал, - продовжує сестра бійця. – Але зв’язку не було. серце йокнуло тривожно. Подумала, можливо, на складі, де здає зброю, нема зв’язку, або в іншому такому місці без зони покриття. Згодом телефонувала ще і ще. Те само чула у трубці: абонент поза зоною. Пішла до тітки Зіни. Набирали з її телефону. Результат однаковий. Сердилася на себе, що не поросила номер командира. Своїх побратимів він телефон відмовився дати. Казав, їм це заборонили. Вони самі дзвонять додому.

П’ять днів і ночей сестра чула у телефонній трубці одну й ту само фразу: «Абонент поза зоною досяжності». Не зачиняла на ніч двері на замок. Виглядала у вікно, виходила до автобуса на дорогу.

-Це були п’ять днів нестерпних душевних мук, - каже крізь сльози жінка. – А шостого жовтня збулося найстрашніше. З сільської ради повідомили, що Сергій загинув.

Жінка каже, що їй повідомили, що триває розслідування. Додала тільки, що у довідці написано, що весь цей час його шукали. Щось більше говорити відмовляється. Схоже, робити це заборонили слідчі.

-Давайте дочекаємося завершення розслідування, - каже сільський голова Широкої Греблі Олександр Кащєєв. – Я колишній майор міліції, повірте, знаю, що говорю. Закінчиться слідство, я розповім про те, що встановить військова прокуратура.

Любив голубів і коней

За інформацією одного з працівників військкомату, який просив не називати його прізвище, 29-річного Сергія Шевчука знайшли мертвим біля блокпоста у районі міста Дружківка Донецької області. Підозрюють, що його вбили місцеві сепаратисти. Але коли це сталося, якщо він повідомив сестрі, що уже збирається додому?

Сергія призвали у липні нинішнього року під час мобілізації. Служив у військової частини В4673 Збройних Сил України. У селі про нього відгукуються, як про добру надійну людину. Дуже цінував дружбу.

-Він любив голубів і коней, - продовжує його сестра. – Поки мама була жива, на її обійсті утримував голубів. Міг багато про них розповідати. А ще більше любуватися птахами, стежити за їхніми повадками. У нас був свій коник. Сергій називав його своїм другом. Коли не стало мами, він важко переживав втрату. У нього пропав інтерес до всього. Голубів випустив. Тільки клітки залишилися. І коня вже не маємо.

Поховали Сергія Шевчука поруч з могилою матері на кладовищі у Широкій Греблі. Перед тим прощання з бійцем відбувалося у Хмільнику на центральній площі. Створити сім’ю він ще не встиг. Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям воїна, людини з добрим серцем, який віддав його для захисту рідної землі. Вічна слава Герою!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.