Повертаючись додому з Авдіївського напрямку, у ДТП загинув волонтер Владислав Поліщук

Владислав Поліщук

• Після початку великої війни житель селища Дашів Владислав Поліщук повернувся в Україну з Польщі, де працював кілька років. Створив волонтерську організацію і активно включився у допомогу Збройним Силам. 
• За півтора року Влад побував чи не на всіх гарячих напрямках фронту, куди привозив необхідні Захисникам та Захисницям речі. Днями, дорогою додому, потрапив в ДТП, внаслідок якого трагічно загинув. 

— Він змалку був патріотом. Завжди відстоював українську мову. Любив своє селище та Україну. На стіні у нього висіли прапор та герб. І то не для краси, а тому, що для нього це справді були символи незалежності, — розповідає сестра Влада Анна Поліщук. 

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Владислав вже кілька років як працював у Польщі. Анна говорить, що брат навіть не розглядав варіанту не повертатися на Батьківщини. Після приїзду спочатку думав приєднатися до лав ЗСУ, але потім зрозумів, що більше користі приноситиме війську, займаючись волонтерством.  

Владислав заснував громадську організацію «Дашівський волонтерський рух» і почав приймати запити військових. Про виконану роботу звітував на своїй сторінці у фейсбуці. Зайшовши туди, можна побачити сотні дописів про доставлення на позиції автівок, тепловізорів, бронежилетів, дронів, генераторів та багато всього іншого. 

Географія волонтерських поїздок Влада також чимала. Хлопець багато разів бував на Луганщині, Херсонщині, Донеччині тощо. Активно допомагав військовим, які боронили Бахмут, Херсон, Авдіївку. Остання його поїздка була якраз з неї. 

— Ми не знали, що він туди поїхав. Він взагалі майже ніколи нічого не розповідав, куди їде і що там відбувається: «Ви моя родина, якщо скажу, то будете переживати». Про все дізнавалася здебільшого з його дописів на фейсбуці. І про жахи війни, і про обстріли, під які він попадав, — продовжує сестра Анна. 

З Авдіївського напрямку Владислав повертався на пригнаній для ЗСУ автівці. Він мав відвезти її в СТО, а потім доставити хлопцям на позиції, однак 28 листопада потрапив у ДТП та загинув, не доїхавши до дому 80 кілометрів.

— Ми поки що не знаємо, що саме стало причиною аварії. За однією з версій одне з коліс було несправним. За іншою — дорога була слизькою, — розповідає Анна. — Якщо ми правильно розуміємо, то удар прийшовся саме на те місце, де сидів Владислав. З ним їхав ще один хлопець, який вилетів через лобове скло, бо їхав з непристебнутими пасками безпеки. У нього черепно-мозкова травма і він не може згадати, що саме тоді сталося. 

Владу було 26 років. Одна з односелиць хлопця Марина Позиченюк зареєструвала на сайті Президента петицію про присвоєння йому звання Героя України за волонтерську діяльність та внесок у майбутню перемогу. На момент публікації цього матеріалу, звернення зібрало 7 490 підписів з 25 000 необхідних для розгляду. 

Підписати петицію можна ТУТ.

Читайте також:

Штурмовики, сапери, снайпери. ТОП-10 інтерв'ю з вінницькими військовими, які ми радимо вам прочитати

«Прошу всіх небайдужих попрощатися з моїм татом» — ідентифікували бійця полку «Азов» Руслана Лемпіцького

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.