Сестра Роза називає „Вікно життя” спасінням для небажаних дітей: - Якщо матір не може з різних причин тримати дитину, це вікно - шанс маляті жити. Тут ніяких відеокамер! Відкриваєш – ніша, де можна дитя покласти. Тут не чути, а у нас відразу вмикається гучна сирена, і ми за хвилину спускаємося, щоб взяти дитинку.

За кілька останніх років Вінниця чула про не одне вбивство немовлят...Одне дитяче тільце виловили в Південному Бузі рибалки. Згорток могло принести до “Хіміка” течією з навколишніх сіл. Друге мертве немовля знайшли удома в жінки, яка звернулася в лікарню через погане самопочуття. Третю дитинку породілля залишила в пакеті в коридорі на 12 днів.
Усі ці випадки дитячих смертей зафіксували у 2016 році. У тому ж році, у Хмільнику, жінка народила у туалеті і викинула немовля у відро для сміття...І тепер знову трагедія...Ще одна жінка народила і викинула немовля у сміттєвий бак. 

 Чому жінки вбивають своїх дітей і куди можна подіти небажане немовля?

„Не знаючи передісторії, не маємо права засуджувати”
Наталія Сергієнко, психолог, керівник громадської організації "Прогресивні жінки":
- Причин для таких вчинків може бути дуже багато. Соціальні - скрутний стан і страх осуду. Можливо, тиск з боку чоловіка. В кожної жінки - своє життя, і не знаючи передісторії, не можемо і не маємо права засуджувати. Одне зрозуміло:  у жінок був змінений психологічний стан. Чи післяпологова депресія чи якийсь інший особливий психологічний стан, тому що в нормальному - жінка так не зробить.

З проблемами треба іти до спеціалістів. Телефон довіри нашої організації: 60-20-20. Якби одна з цих жінок до нас звернулася, ми б запропонували їй безкоштовну психологічну консультацію. Я мала досвід спілкування з жінкою, яка залишила дитину. Пройшло багато років, як жінка виносила і народила, але в неї була така ситуація, що не могла дитину собі залишити. До цього часу вона чує на свою адресу: „ось вона така-сяка, покинула дитину, що це за мати!?” Не вникаючи в ситуацію, людину принижують. Є таке явище в нашому суспільстві. Замість підтримати, тиснуть, звинувачують. А вона ж дитину свою не вбивала. Просто залишила її в лікарні.
 
„Діти, яких не хочуть народити, не хочуть жити”
Оксана Трухачова, гінеколог, лікар кабінету планування сім'ї Вінницької райлікарні:
- Жінка вправі вирішувати, народжувати чи ні. Кожна вагітність повинна бути запланована. Є маса методів контрацепції. І внутрішньоматкові контрацептиви, і гормональні протизаплідні засоби недорогі та ефективні. Разом з тим, жоден з методів не дає стовідсоткової гарантії. Існує поняття „контрацептивна невдача”. Ну, забула випити таблетку чи презерватив порвався. Тоді у безпечний спосіб можна перервати вагітність в будь-якій клініці, а не в якоїсь бабки-повитухи. 

В області працює україно-швейцарський проект „Комплексна медична допомога при небажаній вагітності”. Всі акушер-гінекологи пройшли навчання. Вагітність переривається в маленьких термінах, сучасними методами, в поліклінічних умовах. Для цього не треба дозволу чоловіка чи ще когось. Досить небажання жінки народжувати. Якщо ж вона за дев'ять місяців не стала на огляд, дитина була небажана. А перинатальна психологія каже: діти, яких не хочуть народити, не хочуть жити. І дуже багато діточок вмирають в післяпологовий період у наслідок стресу, пережитого в утробі матері, - дитину незлюбили ще під час внутрішньоутробного розвитку.        
 
Не вбивайте дитину - принесіть у „Вікно життя” 
У Вінниці, при жіночому католицькому монастирі на Соборній, 18, працює „Вікно життя”. Сюди може принести небажане немовля будь-яка жінка, і її ніхто не шукатиме.

Тут немає камер спостереження. За вікном ніхто не чатує. За сиреною, яка вмикається на відкриття віконця, монахині спустяться вниз і, так, викличуть міліцію. Але тільки, щоб зафіксувати факт підкинення дитини. На півроку немовля заберуть лікарі, а потім віддадуть на всиновлення. Бажаючих - черга.

— За весь час існування „Вікна життя” був тільки один випадок. Рівно через рік після відкриття, майже на річницю (ми відкрилися 14 лютого, а це 13 лютого), близько півночі принесли першу дитину, - розказує прес-секретар Монастиря-згромадження Дочок милосердя каносіянок Марина Киричук. – Сестри одразу викликали швидку, і дівчинку після огляду забрали на Старе Місто в центр матері і дитини. Наскільки я знаю, було багато заявок на усиновлення, і її усиновили. Дехто називав Сніжаною, тому що в сніжну ніч її підкинули. Інші - Ангеліною, бо дівчинка була дуже гарна. 

„Вікно життя” монахині називають спасінням для небажаної дитини. Тільки відкриється вікно, спрацьовує датчик сирени, яку чути лише в монастирі. Через внутрішню шибку сестри заберуть у спеціальну кімнату підкинуту дитину. А доки вони спустяться униз, мине кілька хвилин, тож матір-зозуля зможе піти від вікна подалі.  

— Ніхто її потім не буде розшукувати. Все це абсолютно анонімно, - каже Марина Киричук. - Таке місце й створили, щоб жінки не викидали дітей і не залишати в місцях, де вони можуть померти, бо їх знайдуть надто пізно. От тільки немає реклами “Вікна життя”. Ми б хотіли встановити бігборди, але коштів на це не маємо. 


— Якщо матір не може з різних причин тримати дитину, це вікно - шанс маляті жити. Тут ніяких відеокамер! Відкриваєш – ніша, де можна дитя покласти. Тут не чути, а у нас відразу вмикається гучна сирена, і ми за хвилину спускаємося, щоб взяти дитинку, - розповідає сестра Роза (57)

Читайте також:
Своє право на аборт використовує кожна четверта вагітна