«Житиму так, щоб батьку не було соромно»: Вінниця попрощалася з Олегом Лисаком

• Сьогодні, 21 серпня, вінничани вкотре попрощались з полеглим воїном.
• До Вінниці на щиті повернувся Олег Лисак.

— Він був неймовірно сміливий, — перше, що згадує пані Олена, колега з роботи дружини Олега. — Не роздумуючи ще у 2014 році, він пішов самостійно на війну.

Сміливість воїна підтверджують його хоробрі вчинки, адже ніколи не воювавши, він йде до лав Збройних сил України ще у 2014 році, коли почалася антитерористична операція на сході країни. І як тільки почалася повномасштабна фаза війни, то вже 25 лютого він знову був у строю. Чоловік брав участь у боях за Київ, захищав нашу землю під Соледаром та взяв участь в інших великих битвах на сході нашої країни.

— Хоча нічого спільного з військовою службою, крім того, що виріс в родині військовослужбовці, він не мав. Олег справді мав хорошу професію та роботу, був дуже розумним та добрим, — розповідає Олена ледве стримуючи сльози. — Але як тільки ворог вступив на нашу землю, він кинув усе над чим працював протягом свого життя і пішов боронити країну.

За свою відданість Україні, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у 2022 році указом Президента молодшого сержанта Олега Лисака було нагороджено медаллю «За військову службу Україні».

В знак пошани з Героєм прийшло попрощатися до собору більше ніж три сотні людей, пройти до собору було майже неможливо, так сильно всі хотіли подякувати Олегу Лисаку за його хоробрий вчинок.

А сам Олег у мирному житті був юристом, до того навчався у Вінницькій загальноосвітній школі №19. Однокласниця Олега, розповідає, що він був завжди душею компанії:

— Він дуже добрий, якщо потрібна була якась допомога, завжди йшов та відгукувався, ну золота людина, — говорить жінка.

Вже після завершення школи, вступив до Одеського національного університету імені Мечникова на спеціальність право, де і вивчився на юриста. 

Наш полеглий Герой мав дружину Олесю та двох доньок. З однією з них вдалося поговорити. Юна дівчина така ж смілива, як і її батько, зі всіх нею сил, трималась та намагалась не показувати наскільки їй боляче від утрати дуже дорогої для неї людини.

— Як батько, він був найкращим … я його завжди цінувала і цінуватиму, — тремтячим голосом говорить дівчинка. — Він був душею компанії, люди до нього завжди тягнулись … я буду до кінця свого життя поважити його внесок, і робитиму усе, щоб пам'ять про нього не зникла. Буду жити так, щоб йому не було за нас соромно, нагадуватиму людям за, що батько боровся.

Олег був бійцем 3-го штурмового оперативного батальйону військової частини 3028 Національної гвардії України. Останній бій прийняв під селом Роботине Запорізької області. Сталося це 16 серпня цього року. 

На момент загибелі йому було 48 років.

Церемонія прощання із Героєм була у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховали Олега Лисака на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Поховання мало бути у 13.00, але через жахливу спеку родина вирішила це зробити раніше, тому багато людей, ще після поховання приїжджало, аби віддати шану нашому Герою.

Редакція RIA/20minut.ua висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя!

Читайте також:

Лікарі п'ять місяців боролися за життя Юрія Березняка, та 17 серпня серце Героя зупинилося...

«Сину, встань, будь ласка... » У Вінниці попрощались з 24-річним Антоном Сівашем

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.