З оточення йшли 17 км пішки. Історія 23-річного військового з позивним «Лютік»
- Молодий військовий уже чимало встиг побачити у цьому житті. Він учасник бойових дій та каже, що війна насправді не така, як у фільмах.
Військовий наймолодший у своєму підрозділі. У своїх 23 роки уже має досвід учасника бойових дій. Пов’язав своє життя з військовою справою в 2016 році. Тоді вступив до Національної академії сухопутних військ за фахом управління діями механізованих підрозділів. Після чотирьох років навчання починає служити у 59 мотопіхотній бригаді.
З початку 2022 року боєць контрактник Сил територіальної оборони Вінниччини. Коли формувалися списки окремого батальйону для виїзду на передові позиції записався туди, як начальник служби ОДТ. Про бійця «Лютіка» розповіли на сторінці «120 бригада територіальної оборони ЗСУ».
«Це зовсім не та війна про яку ми читали, бачили фільми чи нам розповідали, — розповідає військовий. — Це навіть не та війна, яка розпочалася у 2014 році. Зараз ворог сипить по нас артилерією цілодобово. Пішовши на підкріплення бойової бригади, ми все облаштовували, рили бліндажі та укриття. Всі об’єдналися, аби виконати завдання».
«Лютік» каже, що з побратимами завжди знаходять спільну мову, навіть коли дуже важко. Об'єднуються, бо виконують важливу справу — захищають рідну землю.
Сторона ворога, за словами військового, гатить чим бачить і різні боки. Точних ударів немає. Коли його рота йшла на підсилення батальйону, потрапили під обстріл та оточення. По них била ворожа артилерія, стріляли з танків та гвинтокрилів. Тоді «Лютік» отримав контузію.
— Моментами бувало дуже страшно, наших військових обстрілювали з гвинтокрилів з дуже малої відстані, гатили танком, — продовжують у повідомленні. — Транспорт наших бійців було пошкоджено. Щоб вийти до своїх позицій тероборонівці вночі пройшли 17 кілометрів пішки. І їм вдалося вирватися з оточення без втрат особового складу.
У військового вагітна дружина, їй скоро народжувати. Наразі «Лютік» повернувся додому на 10-ти денний відпочинок.
Військовий каже, що при потребі поїхав би на виконання бойових завдань знову, але лише з тими побратимами, які пройшли з ним через перше «бойове хрещення».
Читайте також:
«Якщо треба, я навіть без ноги зможу воювати»: історія 20-річного морпіха з Вінниці
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
