Щойно він прибув додому, сонце вийшло. Попрощалися з 20-річним «азовцем» Олексієм Волинцем

• Вінниця сьогодні провела в останню путь 20-річного Героя Олексія Волинця.
• Як прощалися з молодим військовим та яким він був? Розповідаємо у матеріалі.

Прощання розпочалося біля дому Олексія о 10.00. Людей було неймовірно багато. І перше, що говорило про прощання з молодим хлопцем — велика кількість таких же молодих людей.

Сьогодні було не просто прощання з полеглим воїном. Люди хотіли подякувати юнаку за сміливість та відданість своїй країні. Стояли з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами, і кожен в руці тримав дві синьо-жовті хризантеми. Це все говорило, що тут прощаються з молодим Героєм України.

Любив Україну

Олексію Волинцю 30-го жовтня виповнилося лишень 20 років. Віддати шану такому юному, але сміливому військовому прийшли, крім рідні, знайомі, друзі та однокласники.

Загиблого хлопця знали багато людей. Як згадує його однокласниця Софія, Олексій «завжди зривав уроки» та він був дуже життєрадісним, добрим і веселим.

— І дуже любив Україну, — додала дівчина.

Про його відданість державі говорили усі. Подруги коханої полеглого воїна, Карина та Саша, розповідають, що Олексій нікого не попередив про своє рішення піти до війська. Це підтвердила дівчина військового та його сестра.

— Він вже 28-го лютого був в армії. Як ми його не відмовляли і просили, молили піти хоча б в територіальну оборону, але він ні…, — згадує сестра Сніжана.

Брав приклад з рідних

Після навчання у Вінницькому ліцеї №36 та в Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою хлопець відправився до Польщі на навчання. 

— Буквально за два місяці вивчив польську і самостійно вступив до вишу, — пригадують рідні.

Поїхав зі своєю дівчиною Анастасією, з якою зустрічався з сьомого класу. Та з початком повномасштабного вторгнення не зміг хлопець ні дня залишатися осторонь. Потрапив у «Азов», куди й мріяв. Тоді йому було лише 18 років.

Анастасія, попри постійне хвилювання за життя коханого, підтримувала його до останнього дня. Відпустили на два дні в Запоріжжя — вона вже в дорозі до нього. Є можливість побути два тижні на Донбасі — вона вже їде...

— Ми ним, перш за все, пишаємося. Так, тоді весь час хвилювалися, але все одно пишалися ним, — кажуть рідні.

Виникає питання, хто ж прищепив такі сильні патріотичні почуття хлопцю.

— В нас в родині багато військових, дідусь був, брат зараз двоюрідний в лавах ЗСУ, а він з дитинства хотів мати свою надійну компанію, — пригадує сестра «азовця». — Мріяв про свою «банду», товариство з якимись своїми паролями, хотів, щоб були, як брати. І от знайшов таких на війні, був в оточенні саме тих людей, про яких мріяв.

У 19 став командиром

Про те, яким був Олексій Волинець в тому самому товаристві, розповів його побратим на позивний «Пікассо». Познайомилися вони на своїй першій ротації.

— Він був дуже впертий, ніколи нікого не слухав, ні командира, ні Бога, нікого, — каже військовий. — Він дуже швидко жив і дуже рано помер.

У 19 років хлопець вже став командиром взводу. Всі побратими, як розповів захисник, любили та поважали його. Хоч важко вірилося їм, що він такий ще молодий, але вже і настільки розумний.

— Завжди був душею компанії, йому ніколи не закриєш рота, він завжди має вставити своїх п'ять копійок. Він найголовніший бунтар і підбурювач. Він був дуже сильний духом, — розповідає «Пікассо».

На жаль, талановитий військовий поліг у своїй останній, сьомій ротації, під час бою на Луганщині. І 8 листопада 2023 року серце воїна перестало битися. Йому назавжди залишилося 20 років.

Повернувся з сонечком

Журналістка «20 хвилин» помітила: коли до дому захисника сходилися люди, небо було сіре-сіре, ні промінчика сонця не можна було побачити, але щойно прибув кортеж з військовим — враз розвиднілося, засвітило сонце і потеплішало. 

— Так, я теж це помітила і сказала мамі: «Ти глянь, як в той день, коли він родився», — говорить сестра Сніжана. — Він в такий час родився. У ті роки, в кінці жовтня, вже сніг міг йти й вічно пасмурно, але як тільки він народився, сонце раптово барвами заграло. Всі акушерки й лікарі ще так тоді здивувалися.

Поховали Героя на Алеї Слави, що на Сабарівському кладовищі.

Редакція RIA/20 хвилин висловлює співчуття рідним та близьким Героя! Вічна пам'ять і слава!

Читайте також:

Залишилося вісім днів, аби підтримати петицію про присвоєння звання Героя полеглому воїну

Влада Вінниці хоче купити військових облігацій на суму до 200 мільйонів гривень

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.