«Я зрозуміла, яка я сильна». Історія криміналістки Людмили Тростогон
- На фронті, окрім військових, працюють тисячі інших людей, які роблять свій внесок у перемогу. Серед них — Людмила Тростогон, начальниця відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління поліції Вінниччини.
- Її історія — це історія про силу жінки, яка у найскладніших умовах та подекуди за нестерпних обставин залишається вірною своїй професії.
Начальниця відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління поліції Вінниччини підполковник поліції Людмила Тростогон розповіла про перші відрядження у деокуповані Херсон та Київщину, жорстокість ворога, випробування власних сил під час вилучення ДНК з тіл загиблих наших військових у +40°, важливе навчання закордоном, почесну нагороду, підтримку колег та особистий біль втрат.
Її історію опублікували на сайті поліції Вінниччини.
20 років служби
Людмила Тростогон має 20-річний досвід роботи за експертно-криміналістичним напрямком. Про свою роботу поліцейська може розповідати годинами, адже вважає криміналістику найцікавішою зі служб поліції.
Криміналістка розповідає:
«У моїй практиці було вбивство, яке ретельно було інсценоване під самогубство. Вбивця добре постарався, щоб так всі подумали. Однак усі злочинці, навіть дуже кмітливі, завжди залишають на місці події сліди. А криміналісти обов’язково їх знаходять. Так сталось і в цьому випадку. Завдяки нашій роботі вбивця отримав довічне позбавлення волі, — каже криміналістка.
В умовах повномасштабної воєнної агресії рф проти України обсяг роботи поліцейських збільшився, й криміналісти не виключення. Зараз я і моя команда збирають доказову базу і воєнних злочинів російських військовослужбовців та проводять ідентифікацію осіб, загиблих внаслідок бойових дій. Кожен воєнний злочин має бути зафіксований, а кожен причетний до нього — покараний, для цього й служимо».
Від горя — до служби
Вранці 24 лютого 2022 року вінничани, як і всі українці, прокинулись не від будильника, а від вибухів. Ворог перетнув кордони України. Шок і невідомість. Цей день був особливо важким для Людмили — минуло трохи більше місяця з моменту болючої втрати її коханого чоловіка. Вона мала підготуватись до поминального обіду, а натомість — терміново збиралась на роботу за бойовою тривогою.
Невимовний біль допомогли подолати колеги. Людмила могла б залишитися в тилу, де спокійніше, але тоді б зрадила саму себе. Саме тому поїхала працювати на деокуповані території України.
«Коли військові відтіснили росіян від Києва, наші криміналісти поїхали фіксувати звірства окупантів. Незабаром і я поїхала до хлопців. Столиця була пуста, наче кадри з якогось фільму про апокаліпсис. Прошиті кулями дерева, будинки, колонна спаленої російської військової техніки, катівні, масові поховання – я не вірила, що бачу це все на власні очі. Раніше ми не відчували, які були щасливі. Тепер я дуже радію простим речам — столичним заторам», — ділиться спогадами Людмила Тростогон.
Звірства окупантів
11 листопада 2022 року в Херсон увійшли Збройні сили України. Місто-герой був звільнений після 256 днів окупації. Разом з херсонцями раділа і вся Україна.
«Це було щось неймовірне — люди, бачивши нас у формі, йшли до нас, обіймали та плакали. Я плакала разом із ними. А потім, коли ми оглядали те, що після себе залишили росіяни, я зрозуміла наскільки херсонці сильні та волелюбні. Довіку пам’ятатиму авто з дорослими і дітьми, яке переїхав ворожий танк», — каже Людмила.
На територіях, що були під окупацією, поліцейські знайшли місця масових поховань. У більшості загиблих були зв’язані руки, а самі вони – розстріляні підступно ззаду. Аби ідентифікувати тіла, криміналісти проводили ексгумацію і надавали відповідні матеріали для дослідження у ДНК-лабораторії. У дитячому садочку виявили облаштований росіянами склад з озброєнням. Не обійшлось також і без «традиційних» заздрісних послань від окупантів «кто вам разрешил так красиво жить».
Вразило поліцейську, що російські військові селились в домівках херсонців разом зі своїми сім’ями й навіть перевезли домашніх тварин, яких потім, тікаючи покинули, а прихистили наші люди.
Завдяки роботі криміналістів сотні українських сімей змогли гідно поховати своїх рідних, наших захисників, які вважалися зниклими безвісти.
«У Дніпропетровській області місяць ми працювали над вилученням ДНК у загиблих військових. На вулиці +40°, ми у захисних костюмах, масках, окулярах, важко дихати, іноді здавалось, що я втрачаю свідомість. Ми самі носили тіла, щоб якомога більше виконати досліджень. Але ми знали задля чого ми це робимо, що робота ця дуже важлива для сімей наших захисників, адже вони мають право знати про долю своїх рідних, навіть таку трагічну, бо найгірше — це перебувати у стані постійних страждань від невідомості», — згадує поліцейська.
Японський досвід для українських реалій
10 днів поліцейські криміналісти з України переймали досвід лондонських колег у польському місті Легіоново. Спеціалісти з Великобританії навчали українських криміналістів використанню новітніх технологій для збору, обробки та аналізу інформації щодо вчинених воєнних злочинів, аби формувати повну та об’єктивну доказову базу для притягнення військових злочинців рф до відповідальності.
Також наших криміналістів вчили як працювати з масовими похованнями і японські колеги. Скрізь побувала Людмила Тростогон.
«Ми вдячні британським, польським та японським спеціалістам за підтримку українських поліцейських та організоване навчання, для нас це надзвичайно цінно. Тим більше, що, завдяки цим поїздкам ми мали змогу розповісти, які звірства відбувається в Україні під час війни, та показати іноземним колегам реальні фото і відео. Вони були приголомшені, адже багато про що не знали», — ділиться враженнями після навчання головна криміналістка поліції Вінниччини.
Почесна нагорода МВС
«Я навіть і не сподівалась на таку високу оцінку керівництвом МВС нашої роботи. Для отримання відзнаки я прибула до Києва, і була серед близько 100 нагороджуваних. Я пишаюсь своїми криміналістами, їхньою сміливістю та відданістю, а вони пишаються мною. Це моя сім’я, яку я дуже ціную і поважаю, — говорить Людмила. — Я зрозуміла, яка я сильна, тільки після цих відряджень. Навіть після Перемоги у нас роботи буде ще більше. Раніше ми не помічали, що жити у спокої і миру – це щастя і ми щасливі люди, а зараз маємо йти тільки вперед, бо дуже велика ціна вже заплачена…»
Людмила Тростогон довго не погоджувалась на це інтерв’ю. Є моменти, які назавжди залишаться по той бік об'єктива. Однак головне, що хотіла донести до людей криміналістка поліції Вінницької області — це те, що поліція на війні з перших днів, де кожен робить свою може й не помітну, але дуже важливу роботу.
Читайте також:
Доброчинниця з Тростянця передала свій автомобіль військовим
Вінницька письменниця заснувала літературну премію пам'яті сина, який загинув на фронті
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Ви взірець тля тих жінок які кажуть: - а шо я можу? - а чим я поможу? ну і .....