«Я показую цінність та красу села», — Олена Присяжнюк реставрує старі хатини на Вінниччині

Наталія КОРПАН

Жителька області Олена Присяжнюк відреставрувала хатинку своєї покійної прабабусі, і робить з цього місця щось більше. Тепер у її хатині роблять фотосесії та знімають відео, а односельчани називають хату музеєм.
Жінка в процесі облаштування хатини знімає відео, розповідаючи про естетику села, у своєму блозі.

«В такій хатині я відпочивала кожного літа і, на перший погляд, я подумала що це моя стара хата. І я б дуже хотіла хоть на день опинитися там. Справжнє українське єство, тут все: мир, спокій, затишок, любов, повага і спогади», — пишуть підписники Олени Присяжнюк.

Зараз в Олени вже 40 тисяч підписників та підписниць у блозі. Вона розповідає їм про спогади з дитинства, показує естетику села та процес реставрації/облаштування хатин. А почалося все з того, коли кілька років тому в Олени з'явилася маленька мрія — придбати хату в селі.

— Я народилася і прожила більшу частину свого життя в селі Жабокрич, а десять років тому переїхала в Крижопіль. Однак згодом я зрозуміла, що село якесь спокійніше, добріше, щиріше, і від тоді в мене з’явилася маленька мрія. Я дуже сильно захотіла в селі хатинку, — розповідає жінка. — Я глянула кілька варіантів, і вони не викликали особливих емоцій. Аж поки мене не запитала моя бабуся: «Що ти шукаєш? От є хатина в якій ти виросла, вона може бути твоєю». І я зрозуміла, що я шукала не просто хату, а забуті теплі емоції з дитинства. Я захотіла цю хату показати своїм дітям. Зрозуміла, що хочу відновити хатину мого роду.

Відео дня

Впродовж року Олена спільно з рідними відновлювала хатину прабабусі. Каже, роботи там було чимало, бо 15 років там ніхто не жив, її треба було підмурувати. Всі рідні жінки думали, що хата відживе свій вік і на цьому все. Однак Олена зробила багато для того, щоб ця хатина простояла багато років, і її рідні змогли відпочити тут тілом і душею.

— У моєї прабабусі є рідна сестра, якій зараз 90 років. Вона колись з бабусею жила в цій хатині, тому вона мені детально розповіла, як все в їхній домівці було облаштовано колись, — каже жінка. — Ми робили все з екоматеріалів, не вкладали туди ніякої шпаклівки. Ми її мастили глиною та затирали піском. Все було, як положено.

Всередині у будинку безліч старовинних автентичних речей. Чимало з них в Олени залишилося в спадок. Крім того, багато знайомих в селі почали віддавати їй різні цікаві речі. У хаті в Олени можна побачити старовинну скриню, мисник, веретено, тканні килими, гасові лампи. Різні давні глечики, посуд, картини, книги. Є й колекція вишиваних сорочок, яким близько ста років. Їх понад 50 штук, і вони всі з Крижопільського краю.

@motanka__

♬ оригінальний звук - MOTANKA

— Це все має свою цінність. Колекцію вишиванок, наприклад, знайшла моя мама. А я збирала колекцію вишитих рушників, — каже Олена. — Всі односельчани називають мою хатину музеєм, хоча я так не вважаю. Мені просто хотілося залишити у тій хаті все так, як було, коли я там виростала.

У своєму блозі жінка показує, як тріщить прабабусина грубка, і тішиться, що може це все почути та побачити й сьогодні.

— Я це все зберегла, відновила, і показую вже своїм дітям, і вам, — каже вона на своїй сторінці. — Змінюється час, змінюються цінності. Те, що раніше вважала важливим, сьогодні не вартує нічого. Але те, чому не надавала уваги — на ціну золота!

Планів у Олени чимало: хоче реставрувати ще й сусідські хатини, над одним будинком вже працює, й показує процес у своєму блозі.

— На городі біля своєї хати ми з рідними посадили 800 корчів лаванди. Надіємося, що вони будуть нас тішити своєю красою, — розповідає вона. — Коли я тільки починала реставрацію, то в мене не було цілі, щоб сюди приїжджали люди. Але поступово моє захоплення переросло в щось більше. Я мрію, щоб ця хатина стала візитівкою нашої місцини. До мене туди приїжджають для фотосесій. Робили цікаві проєкти, наприклад, знімали сюжети про щедрівки та колядки.

@motanka__

♬ My sound is blowing up - LLS🙏🏿🕊

Каже, кожен за своїм приїжджає: хтось згадати своє минуле, дитячі спогади. Хтось — зробити гарне фото, а комусь просто цікаво.

— Хочеться, щоб кожен знайшов там щось для себе. Людям хочеться повернутися до чогось душевного, — говорить вона. — Після 24 лютого в людей ще більше почала прокидатися шалена любов до нашого, рідного. Я у своєму блозі пропагую українське. Зараз українська пісня, рушник чи сорочка — це все зі сльозами на очах близьке серцю.

Після розповідей про село у блозі Олени її деякі підписники й самі почали мріяти про домівку в селі.

— Якби я могла, то кричала б на весь світ про наше, українське. Якщо я б була рієлторкою, то продала б всі хатини в селі, — жартуючи, говорить жінка. — Просто мене так часто запитують, чи можна купити мою хатину. Навіть десь десять людей написали, що вони вже придбали собі хатину в селі, надихнувшись в тому числі й моїм блогом. Я тішусь тому, що люди повертаються в село. Я показую цінність села, та закликаю цінувати старовинні речі, реставрувати їх і не дозволяти нашу культуру знищити.