«Я маю виконати завдання»: воїн із Вінниччини розповів, що означає бути старшиною на війні

Марія ЛЄХОВА

Коли артилеристи виконують бойове завдання, хтось має подбати, щоб у них були боєприпаси, спорядження, пальне та все необхідне.
Цю роботу у своєму підрозділі виконує Павло Дудник із села Стрільники на Вінниччині.
Він служить у війську з 2009 року, а нині є старшиною артилерійського дивізіону 59-ї окремої штурмової бригади.

Павло Дудник родом із села Стрільники на Вінниччині. У війську він із 2009 року. За цей час служив у різних підрозділах, пройшов період АТО, зустрів повномасштабне вторгнення на військовому полігоні, а нині продовжує службу в артилерійському дивізіоні 59-ї окремої штурмової бригади.

Інтерв’ю з Павлом Дудником опублікували на YouTube-каналі 59-ї окремої штурмової бригади. У розмові військовий розповів про свій шлях у війську, службу на фронті та відповідальність, яку щодня несе на посаді старшини артилерійського дивізіону.

До війська прийшов ще у 2009 році

Після закінчення професійного ліцею Павло спочатку здобув цивільну спеціальність. За освітою він кухар, але професійний шлях зрештою пов’язав із військовою службою.

У 2009 році його призвали до війська. Служив у підрозділі внутрішніх військ, а згодом підписав контракт. Пізніше були служба в інших бригадах, участь в АТО та робота на різних військових посадах.

Під час Революції Гідності, за словами Павла, його підрозділ отримав наказ вирушити на Майдан. Однак частина контрактників відмовилася виконувати його. Серед них був і він.

У 2019 році військовий планував завершити кар’єру, однак через пандемію коронавірусу вирішив продовжити службу ще на певний час. Згодом обрав артилерійський напрямок.

Повномасштабне вторгнення зустрів на полігоні

24 лютого 2022 року Павло перебував на полігоні в Херсонській області. Про початок повномасштабної війни військовим повідомили під час оголошення бойової тривоги.

За його словами, спочатку було хвилювання, адже ракетні удари та невідомість відрізнялися від того, з чим він стикався раніше. Однак підрозділ швидко зібрався та висунувся на бойові позиції.

Павло згадує і період служби на Запорізькому напрямку, де його артилерійська батарея тривалий час виконувала бойові завдання. Згодом підрозділ повернувся до свого дивізіону.

«Якщо я не забезпечу — вони не стрілятимуть»

Нині Павло відповідає за забезпечення артилерійського підрозділу. Його робота — не просто отримати та видати майно. Потрібно стежити за спорядженням, зброєю, боєприпасами, організовувати логістику, вести облік і контролювати стан майна.

Військовий пояснює: від того, наскільки відповідально він виконує свою роботу, залежить можливість побратимів виконувати бойові завдання.

— Якщо один стріляє, а я забезпечую, то якщо я не буду забезпечувати, то він стріляти не буде, — пояснює Павло.

Він наголошує, що важливо не просто отримати необхідне, а й подбати, щоб кожен військовослужбовець мав справне та відповідне до його потреб спорядження.

Навіть розмір форми має значення. Павло розповідає, що не хоче видавати речі лише за документами, не перевіривши, чи зручно вони сидять на людині. Адже на бойових завданнях одяг і спорядження не повинні заважати рухатися та працювати.

«Треба готуватися заздалегідь»

Павло переконаний: у війську не можна відкладати підготовку на останній момент. Це стосується і забезпечення підрозділу, і побуту, і готовності до складних обставин.

Він розповідає, що заздалегідь дбає про підготовку батареї до зими, запаси дров та необхідні умови для військових. Каже, що потрібно передбачати різні ситуації й мати варіанти дій навіть на випадок найгіршого розвитку подій.

Для нього старшина — це не лише посада, а щоденна відповідальність за людей і майно, яке довірили підрозділу.

Побратими називають Павла одним із найвідповідальніших старшин дивізіону. Сам він говорить про свою роботу простіше: отримане завдання потрібно виконати, адже за ним стоять інші військовослужбовці, їхня безпека та можливість воювати.