«Вони просто пройшли повз». Як протидіяти домаганням у громадських місцях?

«Вони просто пройшли повз». Як протидіяти домаганням у громадських місцях?
  • У серпні цього року Мінкульт ініціював службове розслідування через інформацію про сексуальні домагання викладачів у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенко-Карого. Каталізатором цьому послужил розповіді колишніх студенток вишу.
  • Задовго до того в світі набув популярності та шаленого розголосу рух #MeToo — під цим хештегом жінки ділилися досвідом в мережі — теж розповідали про те, як колись стали жертвами сексуальних домагань.
  • Статистика підказує, що таке може статися будь-де й будь з ким —  і зовсім не важливо, знаєш ти людину чи ні, де саме перебуваєш і у якому вигляді. Часто від домагань потерпають просто посеред вулиці, в транспорті, в магазині чи інших громадських місцях.
  • Розповідаємо, як протидіяти домаганням у громадських місцях, якщо раптом ви стали жертвою або очевидцем такої ситуації.

Вінничанка Віталіна (ім’я змінене за проханням героїні — ред.) розповіла, що двічі з нею траплялися речі, які й досі не вкладаються в неї в голові.

— Вперше це сталося якраз, коли я їхала складати ЗНО. Одинадцятикласниця, заклопотана і знервована через іспит, стою в тролейбусі і думаю про щось своє і раптом відчуваю, як ззаду хтось буквально треться об мене. Спершу, звісно, я розгубилася і подумала, що мені здалося, але ні, це продовжувалося не дві секунди, а й далі. Я просто відчула на собі те, чого раніше не відчувала в силу віку (буквально чоловічий член в стані ерекції притискався до мене) і зрозуміла, що щось не так, — згадує Віталіна. — Я розвернулася і голосно запитала: «Що ви робите?!» і він втік. Це й досі для мене шок, бо як таке можна робити, як взагалі таке може спати на думку, ще й у тролейбусі, де повно людей?! Тим паче, я була вдягнута скромно, не в короткій спідниці…

Після невеликої паузи дівчина додає, що тоді для неї одяг ще був якимось аргументом чи поясненням.

Відео дня

— Але ж справа зовсім не в цьому. Нам дуже важливо говорити про те, що ні одяг жінки, ні її макіяж, ні ще щось у цьому дусі не є провокацією. Бо то не жінка доводить, а чоловік (у цьому випадку) домагається, — наголосила вона.

Вдруге подібний випадок теж стався в громадському транспорті, щоправда тоді все обійшлося без фізичного контакту. Віталіна просто інтуїтивно відчула, що поруч з нею стоїть людина, яка пильно розглядає і поступово наближується.

— Спершу він стояв осторонь, потім почав підходити ближче і врешті став взагалі поруч, поклавши руку на стіну, загородивши мій простір — він зробив це зухвало, так, що проігнорувати я не могла такого випаду. Знову ж, я спитала дуже голосно, щоб всі чули: «Що ви робите?», всі почали зглядатися, але чоловіка це взагалі не збентежило і він стояв далі. Тоді на допомогу мені прийшов хлопець, який їхав зі своєю дівчиною. Він власним тілом закрив мене і свою дівчину від інших пасажирів і так ми разом їхали, а потім навіть вийшли на одній зупинці. На вулиці він спитав, чи не потрібна мені допомога, чи, може, варто мене провести абощо.

 Віталіна зізнається, що в обох випадках спрацював інстинкт самозахисту, хоча першим відчуттям був ступор.

 З більш агресивними домаганнями віч-на-віч свого часу зіткнулася й 42-річна Ольга. Жінка має другу групу інвалідності, втім на той момент проблеми зі здоров’ям лише починалися і візуально були непомітні. 

— Я їхала в транспорті ввечері, через втому і холод зіщулилася й схилила голову вниз. Поруч була якась п’яна компанія, хлопці мене питали: “Ти що, напижилась?”. А я була молода, наївна і навіть не розуміла, що це значить. Вони продовжували чіплятися, я сказала, що погано почуваюся, по мені це було видно, але ця компанія просто почала мене штрихати ліктями й змушували встати. Люди, які були поруч бачили, що відбувається, бачили мій стан, але всі мовчали. Ніхто не заступився, — згадує вона.

Про відчуття одинокості серед безлічі людей розповідає й Олеся. 

— Це було десь місяць тому, я поверталася додому. Я була вдягнута в джинсах і футболці, без макіяжу та зачіски — не суперсексі, одним словом. Спускалась в метро і якийсь чоловік просто вирішив, що має право ляснути мене по дупі. Ще кілька років тому я б це «ковтнула» і постаралась би якомога швидше втекти звідти. Але цього разу я просто почала на нього кричати — агресивно, голосно. Я запитувала, що він собі дозволяє і побачила, наскільки він спантеличений. Сподіваюся, іншим разом він подумає перш, ніж чинити щось подібне. Найгірше, що поруч були люди — свідки цієї ситуації, які бачили, що відбулося, але просто пройшли повз. Найстрашніше те, що ти залишаєшся одна просто через людську байдужість, — розповіла Олеся.

 Невже хата й справді скраю? 

Та чи справді через байдужість люди проходять повз? Насправді причин існує багато  — це може бути невпевненість в побаченому або страх отримати на горіхи, у разі, якщо заступишся за жертву, розповідає психологиня та тренерка Фонду Народонаселення ООН в Україні Наталія Пашко.

— За статистикою, кожна третя жінка зазнавала сексуальних домагань в громадських місцях. Орієнтуючись на дослідження, лише 25% жінок сказали, що їм допомогли, решта хотіли б отримати підтримку, — пояснює Наталія Пашко. До домагань у громадських місцях відноситься “кетколінг”, коли тебе кличуть словесно чи свистом, коментують ходу або зовнішність. Домагання — це коли тебе торкаються незнайомі люди, а ти цього не хочеш. Словом, це небажана вербальна чи невербальна поведінка, нав’язливі залицяння, неприємні компліменти. Домагання — це те, що направлено на одну особу і без її згоди.

Психологиня зазначає, що найчастіше людина, яка стала жертвою домагань може відчувати безпорадність, бо просто не знає, як діяти.

— Працюючи в цій темі, як травмотерапевт, я знаю, що людину ранить не стільки сама подія, як відсутність реакції або знецінююча реакція. Шкоду наносить стан безпорадності, коли людина просто не розуміє, як саме діяти. Дуже часто їх досвід знецінюють, наприклад, коли людина ділиться пережитим, а їй відповідають, що нічого серйозного не сталося. Однак це може призвести до стану постійної тривоги, коли людина вимушена постійно моніторити, озиратися навкруги, щоб перевірити, чи нічого їй не загрожує. Потім може настати депресія, бо стан мобілізації забирає сили. Посттравматичний стресовий розлад, обмеження мобільності тощо — це наслідки домагань. Люди починають уникати якихось заходів, щоб не повертатися пізно самим додому, бояться, що це знову може трапитися. Часто навіть вимушені змінювати місце роботи, навчання або навіть місця проживання. 

Методологія 5Д

Якщо ви стали свідком домагань, маєте знати, як діяти. Наталя Пашко розповіла про прийоми, які допоможуть втрутитися у ситуацію. Втім першза все потрібно попіклуватися і про власну безпеку.  

— Ця методологія включає п’ять варіантів: Distract, delegate, document, direct, delay. Отже, перш за все, можна діяти на відволікання - вдати з себе друга, запитати, котра година, впустити ключі чи книжку. Якщо, наприклад, ви їдете в автобусі і бачите, що поруч хтось страждає від домагань, ви можете також звернутися до людини, яка виконує свої службові обов’язки і попросити втрутитися  — це може бути водій, адміністратор тощо, — розповідає психологиня. — Можна також допомогти прямим втручанням. Зверніться до особи, яка вчиняє домагання, а потім переключіть свою увагу на людину, яка їх зазнала. Особі, яка вчиняла домагання відповідати не варто, навпаки, краще ігнорувати і не вступати в суперечку. Але цей метод можна використовувати лише в крайньому випадку, бо ваша особиста безпека та безпека людини, яка зазнала домагань на першому місці.

Будучи свідком домагання, можна скористатися смартфоном і записати на відео чи заснімкувати домагання на камеру. 

— Потім записи можна передати особі, яка зазнала домагань, але не можна публікувати їх в інтернеті та використовувати без дозволу, бо власником записів є та людина, яка на відео\фото, — зазначає психологиня і додає: Якщо ж через свої причини ви не змогли скористатися жодним з методів, можна просто допомогти згодом особі, яка зазнала домагань. Зверніться до людини, скажіть, що те, що сталося — це не нормально, спитайте, чи потрібна їй підтримка — провести додому абощо. Дуже часто на фоні пережитого стресу такі питання дають можливість відчути себе у соціумі, тобто, ти не одна зі своєю проблемою, є ті, кому небайдуже. 

Що робити, якщо це відбувається з вами?

Наталія Пашко рекомендує звернути увагу на власні відчуття, дослухатися до своєї інтуїції і зрозуміти, наскільки доцільно буде відповідати особі, чи є люди поруч, які могли б підтримати чи зайняти вашу позицію, наскільки близько вихід з того місця, де ви перебуваєте. Окрім того, що можна попросити про допомогу в оточуючих, є ще кілька варіантів дій, які можуть допомогти. 

— Якщо до вас домагаються і це неприйнятно, не треба мовчати. Скажіть, що вас не влаштовує така поведінка, що вам некомфортно і вимагайте, щоб особа припинила свої дії негайно. А як тільки встановите межу, більше не повертайтесь до діалогу та спробуйте переміститись у більш безпечне місце. Можна також задокументувати ситуацію: якщо ви почуваєтеся у безпеці, спробуйте сфотографувати або зняти відео того, що відбувається, або ж попросіть про це стороннього спостерігача. Переконайтеся, що ви чітко фіксуєте місцевість та оточуючі знаки та особу, що вчиняє домагання. Потім у безпечному місці ви зможете вирішити як вчинити: поділитися історією в Інтернеті, сповістити роботодавця особи, що вчинила домагання, або звернутися в органи місцевої влади, — сказала вона. 

Читайте також:

«Я знаю, що нічого не знаю». Добірка безкоштовних онлайн-платформ для навчання від 20minut.ua

Щеплення від коронавірусу. Що треба знати, чим і де можна вакцинуватися від COVID-19 у Вінниці?
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (3)
  • Алекс

    Кого там домогаться в транспорте ? Одни страшные и жирные крокодилы!
  • Дюдюка Барбидокская

    Пишете заяву про домагання в прокуратуру. Вказуєте, що копія - ректору, копія - в СБУ. В заяві вказуєте, що можливий тиск з боку інших викладачів через цю заяву. Показуєте заяву викладачеві. Після цього, як правило, викладач зразу припиняє домагання, і більше не чипає.
    PS: заяву можна не відправляти.
  • Светлана Винницкая

    В России и в некоторых городах Украины популярна услуга - Позовите Галю.. кодовая фраза, которая подразумевает под собой многое и Бесплатно.. и чаще всего это можно сказать в ресторане, кафе и помощь получить моментально.
    Жаль. Винницкий рестораторы не особо этим хотят заморачиваться. Домогание ведь не только в транспорте случаются.. можно искать путь побега с опасного свидания, верно?

keyboard_arrow_up