«Вони називають мене «тьотя Аня». Волонтерка з Вінниці вже десять років допомагає дітям та військовим

• Анна Головко займається волонтерською діяльністю з 2014 року. Вона допомагає дітям та військовим.
• Як волонтерці вдається збирати допомогу для захисників та дітей? Та як це бути волонтером? Про це дізнавалися наші журналісти.

 

Сьогодні відзначають Міжнародний день волонтера. Найцікавіше, що волонтери рідко мають час на святкування. Журналістка «20 хвилин» поспілкувалася з Анною Головко. Її день почався з візиту салону класи, адже зранку її мали вручити нагороду за її активну допомогу. Потім вирушила збирати та відправляти посилку захисникам, а ввечері пакувала подарунки дітям до Дня святого Миколая. Паралельно Анна приймала дзвінки від військових, які вітали її зі святом. 

Десять років волонтерства

Анна Головко є однією із засновниць благодійної організації «Я допомагаю дітям». З 2014 року вона активно підтримує дітей та військових. Волонтерка організовує аукціони та лотереї, щоб зібрати кошти на їжу, одяг, автомобілі, екіпірування, медикаменти та інші необхідні речі. У своїй роботі вона співпрацює з різними організаціями та волонтерами.

— У нашій команді багато людей, які допомагають. Маємо потужну підтримку від Фонду підтримки ССО та ГО «Рух заради життя», — розповідає Анна. — Крім того, я у Facebook організовую лотереї й розіграші. До них долучається багато людей, навіть тих, яких я ніколи не знала особисто. Буває, що незнайомі люди знаходять мене у Facebook і пропонують свою допомогу.

За десять років волонтерської діяльності Анна Головко стала для багатьох більше, ніж волонтеркою. Вона розповідає, що один із військових сказав, що хоче, аби вона стала хрещеною для його майбутньої дитини.

— У мене вже є сім похресників, але... — посміхається Анна.

Ще більше про довіру та вдячність захисників свідчить той факт, що, виходячи з позицій, військові часто телефонують їй одразу після своїх рідних.

— Вони називають мене «тьотя Аня». Кажуть: «Тьотя Аня, ми вийшли з бою». До речі, цей хлопець, який хоче взяти мене за хресну, першим так мене назвав, — ділиться Анна. — Або ще одна історія: були бійці, які обгоріли. У них не було телефонів чи інших засобів зв’язку. Один із них пам’ятав номер мами, і вона написала мені: «Хлопці передали, що з ними все добре, бо ви, напевно, хвилюєтесь». Такі моменти доводять мене до сліз, бо відчувається щира повага.

Особливою ознакою довіри Анна вважає те, що військові можуть їй зателефонувати, щоб виговоритися.

— Вони знають, що можуть мені подзвонити. Навіть командири — дорослі чоловіки — іноді виговорюються чи навіть плачуть. Кажуть: «Ти єдина, кому можна це показати, бо ні дружині, ні мамі, ні доньці не хочеться завдавати болю». Для мене це дуже цінно.

«Листи бажань» та лотереї

До того ж багато військових вже безпосередньо беруть участь, у допомозі з пошуком лотів для лотерей. Так, вони передавали Ані пляшки шампанського Артемівське, саме з заводу, який був у Бахмуті. 

— Хлопці, коли виходили, забирали ці пляшки. І от вони мені їх принесли. Одну пляшку ми продали, розіграли за 55 тисяч гривень, іншу — за 37 600, — пригадує жінка.

Одним із проєктів, які організувала Анна, є «Листи бажань». Ідея виникла, коли волонтерка вперше поїхала до дітей в інтернат. Діти написали свої побажання, а небайдужі люди почали їх виконувати. Вже багато років щороку діти пишуть такі листи, а благодійники допомагають втілити їхні мрії.

Цього року до ініціативи долучилися навіть військові.

— Вони самі купували подарунки й висилали їх дітям, — розповідає Анна. — Є один боєць, який вийшов на два дні поремонтувати машину. Він каже: «Я вийшов у цивілізацію, хочу купити подарунок, підписати листівку й відправити її». Я плакала, чесно.

Проте за приємними моментами часто слідують труднощі. Як розповіла волонтерка, найскладніше — це коли потрібно терміново надіслати посилку, і це може бути як їжа, так і машина. Зробити це іноді просять буквально за два дні.

— Але є люди, які навіть у таких складних ситуаціях дуже виручають, хоча бажають залишатися анонімними, — додає Анна.

Навчилась комунікації та просити допомоги

За роки волонтерської діяльності жінка зізнається, що навчилася багато чого. Одна з головних навичок, яку вона для себе розвинула, — це комунікація.

— Раніше, коли виникала якась проблема, мені було соромно навіть попросити про допомогу для себе. Але цього мене навчили військові. Я завжди казала: «Я сама, все сама». Але вони говорили: «Ну, ти ж не соромишся просити для нас допомоги». Так я навчилася просити й для себе, коли це потрібно.

Анна пригадує один випадок:

— На одне з днів народжень у мене довго не було вихідних. Я дуже втомилася, це вже було помітно. І хлопці сказали: «Тобі треба відпочити». Тоді були гарячі путівки, і вони зібрали для мене 20 тисяч гривень, щоб я купила путівку та відпочила. Але я пішла й купила каски, навушники... і не поїхала на відпочинок. Чесно скажу, я шкодую, бо вони на мене образилися.

Попри втому та труднощі, Анна Головко не планує зупинятися. Вона й надалі підтримуватиме і військових, і дітей.

— Бувають моменти, коли думаєш: «Все, я втомилася». Зазвичай це через те, що щось не виходить. Але завжди знаходяться люди, які пишуть або кажуть: «У мене є можливість, хочу допомогти через вас, я знаю, чим ви займаєтеся». Навіть на вулиці підходять і кажуть: «Я вас бачив чи бачила у Facebook, знаю, чим ви займаєтеся. Як можна допомогти?» Це й дає сили працювати далі, — розповідає волонтерка.

Навіть сьогодні Анна вже оголосила про нову лотерею. Цього разу розігрують картини, створені на кришках від припасів, та шампанське ще з часів, коли у Бахмуті був завод. Один номер коштує 200 гривень, і придбати можна скільки завгодно. Чим більше номерів, тим вищі шанси на перемогу. Переможців обирають рандомно.

 

Читайте також:

Після війська — нове життя. У «Кльовому місці» діє програма підтримки для Захисників

«Бренд відомий у гарячих точках, на нулі». Вінничанки шиють плащі і каремати для захисників

«У кожну сітку вплітаємо молитви». Серед волонтерів Шаргорода є музикант і автор пісень гурту Kozak System

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.