«Виїжджаю з депо, коли місто ще спить», — вінничанка, яка працює водійкою тролейбуса 43 роки

• Євгенія Рижова понад сорок років кермує тролейбусами на вулицях нашого міста. Поговорили з нею про складнощі та переваги роботи, улюблені маршрути і зміни в громадському транспорті Вінниці.

Щодень вже понад 40 років Євгенія Рижова прокидається на роботу о 4 ранку. В цей час ще більшість вінничан сплять. Вони лише за кілька годин починатимуть свій день, і йтимуть на зупинку, щоб дістатися на роботу. Там їх і чекатиме за кермом тролейбуса з бортовим номером 222 Євгенія. Цим бортом вона кермує вже понад 30 років. 

Жінка говорить, що ніколи не хотіла змінити цю роботу на будь-яку іншу, хоч вона й не з найлегших. 

— Я приїхала у Вінницю, щоб закінчити вечірню школу. У вересні 1978 року вирішила піти вчитися на водія. Мене це зацікавило, і я спробувала, — розповідає Євгенія. — Прийшла навчатися я молодою дівчиною, мені було 18 років. Рік провчилася, і вже у липні наступного року виїхала на свій перший маршрут. 

За словами водійки, тоді у Вінниці навчалося багато людей на водіїв. Після навчання тут деяких відправляли працювати в інші міста України. Євгенія ж залишилася у Вінниці. 

— Коли я прийшла на роботу, то спершу кермувала тролейбусом ЗіУ-5, потім пересіла на ЗіУ-9. Інших тоді не було, — пригадує вона. — Спершу були, звісно, труднощі. Я молода, тролейбус великий. Хоч і машин на вулицях було менше, ніж зараз, але до роботи треба було звикнути. 

Жінка розповідає, що особливо важко було працювати взимку. Каже, це зараз добре посипають дороги, а, коли вона тільки прийшла на роботу, то з цим було гірше. 

— Але нічого, потихенько звикнула. Коли була слизька дорога, нас ніхто не заставляв їхати, ми чекали, поки приїдуть і посиплють дорогу, — каже водійка. — Я й зараз найменше люблю взимку їздити. Бо вранці приходиш, а тролейбус холодний й треба його розігріти. Особливо складно, коли великі морози. Але, до цього всього звикаєш. Я навіть не уявляю своє життя без цієї роботи. Хочеться ще попрацювати. 

Євгенія Рижова говорить, що улюбленого маршруту по Вінниці у неї немає. Каже, всі дороги знайомі, доступні та хороші по-своєму. 

— Колись ми щодня працювали по одному маршруту, а зараз графіки нам складають по різних маршрутах. Водії мають знати всі маршрути, — пояснює водійка. — Насправді професія не легка, ти несеш відповідальність за людей. Потрібно бути дуже уважною на дорозі, тим паче, що з кожним роком кількість транспорту на дорогах збільшується. Громадського транспорту теж стає все більше. 

Євгенія каже, що не хотіла б працювати на іншому громадському транспорті, любить кермувати саме тролейбусом. Й сама найчастіше користується саме тролейбусами, коли їй потрібно поїхати у справах. 

— Мені подобається, що наш автопарк з часом почав поповнюватись новими тролейбусами, — каже жінка. — Наприклад, от кілька років тому отримали 40 низькопідлогових тролейбусів, вони дуже зручні для людей з інвалідністю.

Євгенія говорить, що на роботі бували різні ситуації, але загалом кермування їй приносить задоволення.

— Коли працював ГПЗ, ламповий завод, то там зміни закінчувалися о 23.00, і ми розвозили працівників заводів по домівках. Коли я працювала в другу зміну, то іноді о 02.00 приїжджала додому. Після 90-х вже такого не було, близько 00.00 потрапляли додому, — каже водійка. — З кожним роком комфортніші умови. 

Нині, через комендантську годину, робочий графік Євгенії видозмінився. 

— Зараз ми в 05.45 приїжджаємо у депо, і після 06.00 починаємо виїжджати на вулиці Вінниці. До сьомої ранку ми майже всі вже на лінії, — каже водійка. — Ввечері до 22.00 заїжджаємо у депо. 

Питаємося у Євгенії, як їй працювати під час повітряної тривоги, адже громадський транспорт не припиняє свій рух. Жінка каже, що вже звикла до цього. Вони попереджають пасажирів про тривогу, і, хто бажає, може вийти з транспорту. 

— Це наша робота. Ми працюємо для людей, — говорить вона. — Я виїжджаю з депо, коли все місто ще відпочиває, спить. Щодня спостерігаю, як люди починають рухатися, потихенько виходити зі своїх домівок. Я люблю і ціную свою професію, поважаю пасажирів, а на роботу йду щодня, як на свято. 

Читайте також:

«Зігріймо військових разом!». У Жмеринці безкоштовно роблять буржуйки, грошей треба на метал

«Це триватиме ще кілька тижнів»: які роботи проводять на Центральному мосту та на площі Героїв Чорнобиля

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.