Вистояти допомогла українська пісня, з якою йшли у бій, і любов дружин... Історії бійців на відновленні
- Двоє ветеранів з Козятинщини проходять програму соціально-психологічного відновлення у хмільницькому санаторії Укрзалізниці. Журналістка поспілкувалася з ними та їхніми дружинами.
Він навчає її риболовлі, вона його — шукати радість у кожному моменті. Разом пізнають світ, себе й одне одного. А ще займаються волонтерством: з допомогою односельчан та інших небайдужих людей відправили на фронт вісім дронів, бо про непросту роботу Захисників і Захисниць знають не з чуток.
Олександр Семенюк із Бродецького Глуховецької селищної територіальної громади служив штурмовиком у морській піхоті. На війну пішов добровольцем. Вистояти, каже, допомогла українська пісня, з якою йшли у бій, і любов дружини Наталії.
— На війні все виконуєш «на автоматі». А в цивільному житті усе складніше. І дружинам ветеранів непросто, — зізнається ветеран.
«Тут дуже позитивна енергетика»
Подружжя взяло участь у тижневій програмі соціально-психологічного відновлення у Хмільнику — частині соціальної послуги соціальної адаптації ветеранів та їхніх родин.
Там, окрім оздоровлення та відновлення, вони здобули знання з психології, вчилися краще розуміти себе та одне одного, опанували тонкощі спілкування з військовослужбовцями.
— Тут дуже позитивна енергетика. Відчула комфорт морально і фізично, — ділиться враженнями жінка.
— А я ще переосмислив погляди на життя, — додає Олександр. — На тренінгах, які проводили психологи обласного центру соціальних служб Ольга Фурман і Сергій Жалюк, навчився керувати емоціями, зрозумів, що замикатися в собі не можна.
Пара переконана: програма не лише допомогла їм особисто, а й стала майданчиком для створення спільноти, де ветерани можуть об’єднуватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного.
«Важливо відчути, що ти — не один»
Ще один учасник програми — Микола Бабур із Козятина. Разом із дружиною Іриною він теж пройшов перший етап соціальної адаптації.
Попри серйозне поранення, отримане на фронті, чоловік зберіг життєлюбність і силу духу. Після лікування в Німеччині у рідному місті активно згуртовує колишніх військовослужбовців у громадську організацію ветеранів.
Минулого року виборов друге місце у гирьовому спорті на змаганнях «Незламні Вінниччини».
— Я людина релігійна. День починається і закінчується молитвою. Це робить мене менш вразливим до негативу, — говорить ветеран.
— Природа — наше місце сили. Ми навіть у Німеччині гриби в парку знайшли, — з усмішкою додає Ірина.
Подружжя розповіло, що програма дала їм змогу оздоровитися, дізнатися багато нового і знайти однодумців.
Особливо вдячні координаторці проєкту Ользі Слободяник, психологам, фахівцям із соціальної роботи — усій мультидисциплінарній команді.
— Спочатку ветерани були мовчазними, а потім почали розкриватися. Це дуже важливо — відчути, що ти — не один, — каже Микола.
— Поїдемо додому з класними емоціями, — усміхається Ірина.
Підтримка у поверненні до цивільного життя
Мета ініціативи, як пояснила посадовиця, — підтримати ветеранів у поверненні до цивільного життя, допомогти виробити нові життєві цілі та навички активної комунікації в громаді, зміцнити родинні зв’язки, сформувати стабільний психоемоційний стан.
Такі історії — не просто особисті перемоги. Вони — приклад сили українських родин і підтвердження того, що громада та фахівці можуть допомогти їм пройти шлях від болю до надії.
Авторка: Надія ЧОРНА, Вінниця – Хмільник
Читайте також:
«На війні життя має іншу мету»: ветеран з Ладижина про програму соціально-психологічного відновлення
Любов лікує рани: ветеран Євген Олійник про втрату, підтримку і нове життя після війни
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
