Вінниччина у керівництві оборонки. Хто з наших у 2026 році отримав нові посади та звання

Альона Черніюк

Ганна Гвоздяр повернулася до керівництва Міноборони, Костянтин Гуменюк очолив Медичні сили ЗСУ, а Олексій Халабуда отримав звання бригадного генерала.
Ми зібрали людей, пов’язаних із Вінниччиною, які у цьому році отримали нові посади або звання.
Де вони працювали раніше та за що відповідають тепер — розповідаємо.

Ще кілька років тому про них могли знати передусім у Вінниці, Барі, Літині чи інших містах області. Сьогодні їхні прізвища звучать уже на рівні українського сектору безпеки й оборони. У 2026 році кілька представників Вінниччини отримали нові посади або військові звання.

Серед них — ті, хто відповідає за розвиток оборонної промисловості, військову медицину, безпілотні системи, роботу Нацгвардії та управління Збройними силами. Ми зібрали тих, чиї нинішні посади та призначення пов’язані з ключовими напрямами сектору оборони.

Від фонду Притули до управління оборонною промисловістю

Ганна Гвоздяр родом із Бара на Вінниччині. За освітою вона менеджерка, а до державної служби працювала у приватному секторі та була радницею голови Луганської військово-цивільної адміністрації. У 2021 році Гвоздяр приєдналася до Благодійного фонду Сергія Притули, а з вересня 2022-го до вересня 2023 року очолювала його.

Далі її кар’єра перейшла безпосередньо в державний сектор. У вересні 2023 року Гвоздяр стала заступницею міністра з питань стратегічних галузей промисловості, де працювала з напрямом оборонно-промислового комплексу. У липні 2025 року перейшла до Міноборони на посаду заступниці міністра, а після кадрових змін на початку 2026-го залишилася в команді вже як радниця міністра.

7 вересня 2026 року Гвоздяр знову призначили заступницею міністра оборони. Цього разу її напрям чітко визначений: оборонно-промисловий комплекс та експорт українських оборонних рішень. Серед пріоритетів — масштабування виробництва, фінансування, розвиток захищених виробництв, міжнародна співпраця та пошук можливостей для експорту української зброї й технологій.

Цікавий момент у її нинішньому призначенні саме в тому, що Ганна Гвоздяр повернулася до Міноборони не на новий для себе напрям, а продовжила роботу з ОПК, яким займається на урядовому рівні ще з 2023 року. У міністерстві зазначають, що експорт продукції, яка перевищує потреби українського фронту, може допомагати розвивати партнерства із союзниками та залучати додаткове фінансування для оборони.

Вінничанин очолив Медичні сили ЗСУ

14 вересня президент Володимир Зеленський призначив Костянтина Гуменюка командувачем Медичних сил ЗСУ. До цього він був головним хірургом Збройних сил України. Рішення про призначення, як повідомив заступник керівника Офісу президента Павло Паліса, президент ухвалив спільно з Головнокомандувачем ЗСУ.

«Головний пріоритет на цій посаді — збереження життя та здоров’я українського воїна», — зазначив Паліса.

Для Костянтина Гуменюка це призначення стало новим етапом кар’єри, яка значною мірою пов’язана саме з Вінниччиною. Він родом із Вінниці, у 1992 році закінчив Вінницьке базове медичне училище, а у 1998 році — Вінницький медичний університет. Після навчання у Військово-медичній академії з 2001 року служив у військово-медичних закладах Вінниці.

Далі його робота була вже безпосередньо пов’язана з війною. У 2014 році Костянтин Гуменюк служив у складі 95-ї аеромобільної бригади, наступного року працював провідним хірургом 59-го військово-мобільного госпіталю поблизу Луганська. У 2017 році став головним хірургом АТО, у 2018–2019 роках — головним хірургом операції Об’єднаних сил, а з 2019 року очолював хірургічний напрям ЗСУ.

Досвід роботи на передовій вплинув і на те, як Костянтин Гуменюк говорить про військову медицину. Серед головних проблем він називає час евакуації поранених. Через обстріли та дрони медики не завжди можуть дотриматися так званої «золотої години», коли поранений має якнайшвидше потрапити до хірурга.

«Чим швидше поранені з поля бою доставляються на етап стабілізаційного пункту бригади або передової хірургічної групи — тим виживаність краща», — пояснював Гуменюк.

Водночас він наголошував, що військова медицина залежить не лише від техніки. За його словами, сучасне обладнання не замінить підготовленого фахівця та досвіду.

«Має бути сучасне обладнання, сучасні інструменти... Але і мають бути підготовлені фахівці. І досвід має бути», — говорив головний хірург ЗСУ.

Тепер цей досвід Костянтин Гуменюк має застосовувати вже на рівні всієї системи Медичних сил ЗСУ. Йдеться не тільки про хірургію, а про організацію медичної допомоги військовим, евакуацію, підготовку фахівців і роботу медичної служби на різних етапах.

Костянтин Гуменюк має ступінь доктора медичних наук, звання заслуженого лікаря України, є лауреатом Національної премії України імені Бориса Патона.

Олексій Халабуда отримав перше генеральське звання

Ще один представник Вінниччини у військовому керівництві — Олексій Халабуда з Бара. За понад десять років служби він пройшов шлях від начальника штабу 72-ї бригади та командира 28-ї окремої механізованої бригади до керівної посади у Силах безпілотних систем.

У 2010 році Олексій Халабуда закінчив Академію сухопутних військ за спеціальністю «Управління діями підрозділів механізованих військ». Ще до повномасштабного вторгнення він мав бойовий досвід на сході України. У 2015 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Окремий етап його служби пов’язаний із 28-ю ОМБр імені Лицарів Зимового Походу, яку Халабуда очолив у 2023 році. Бригада виконувала бойові завдання, зокрема на Бахмутському та Торецькому напрямках. До цього він був начальником штабу 72-ї бригади.

У 2024 році Олексій Халабуда перейшов до Сил безпілотних систем і став начальником штабу — заступником командувача. Це вже інший масштаб роботи: СБС є окремим родом сил ЗСУ, який спеціалізується на застосуванні безпілотних та роботизованих систем. У 2026 році роль цього напряму окремо підкреслили на державному рівні: указом президента 11 червня встановили День Сил безпілотних систем.

А 24 серпня Олексій Халабуда отримав своє перше генеральське звання. Президент Володимир Зеленський присвоїв полковнику звання бригадного генерала. В указі прямо зазначено його нинішню посаду — начальник штабу, заступник командувача Сил безпілотних систем ЗСУ. У червні цього року Халабуда також став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького.

Екскомандир «Червоної Калини» став заступником командувача Нацгвардії

Олег Мироненко у червні 2026 року отримав нову посаду у керівництві Національної гвардії України. 3 червня президент призначив полковника заступником командувача НГУ. До цього Мироненко командував 14-ю бригадою оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина».

Олег Мироненко служить у Нацгвардії з 2014 року. На початку російсько-української війни він брав участь у бойових діях на сході України, а згодом виконував завдання у різних регіонах. Після початку повномасштабного вторгнення воював на Київщині, Луганщині, Донеччині та Запоріжжі.

Військовий також пройшов командні посади у «Червоній Калині». У 2015 році він став першим заступником командира батальйону, а згодом очолив бригаду. У серпні 2025 року Олегу Мироненку присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Він також є повним кавалером ордена Богдана Хмельницького.

Тепер полковник Олег Мироненко працює вже на рівні керівництва Національної гвардії. На новій посаді він займається завданнями, що стосуються не окремої бригади, а роботи Нацгвардії в широкому масштабі.

Сергій Собко тепер працює у команді Головнокомандувача ЗСУ

Від командування бойовими підрозділами до Генерального штабу пройшов і Сергій Собко з Літина. У серпні 2026 року бригадний генерал, який до цього був начальником штабу 11-го армійського корпусу, почав виконувати обов’язки заступника Головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. Згодом Сергій Собко став заступником начальника Генерального штабу.

Сергій Собко народився 11 липня 1984 року в Літині. У 2001 році закінчив місцеву школу №2 із золотою медаллю, а у 2005-му — Одеський інститут Сухопутних військ. Після цього розпочав службу у 30-й окремій механізованій бригаді, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

Бойовий досвід Сергій Собко отримав ще під час війни на сході України. У 2014 році його підрозділ брав участь у боях за Савур-Могилу, а згодом військовий виконував завдання на Луганщині та в районі Дебальцевого. За участь у бойових діях та особисту мужність у 2015 році Сергію Собку присвоїли звання Героя України.

У подальші роки він обіймав командні посади, зокрема командував 128-ю окремою гірсько-піхотною бригадою, а у 2022–2024 роках був начальником штабу — заступником командувача Сил територіальної оборони ЗСУ. У 2022 році Сергію Собку присвоїли звання бригадного генерала.
Окремо в його біографії є міжнародний досвід військового навчання. Сергій Собко проходив підготовку в Канаді, Норвегії, Німеччині та США, зокрема навчався за програмами для офіцерів піхоти та командного складу.

Кирило Верес і бригада К-2

На завершення нашого списку варто згадати Кирила Вереса з Мурованих Курилівців. Про нього ми вже не раз розповідали читачам, адже за останні роки його військова кар’єра розвивалася паралельно зі змінами самого підрозділу К-2.

Легендарний командир бригади «К‑2» Кирило Верес отримав звання полковника

9 березня 2026 року Кирилу Вересу наказом Головнокомандувача ЗСУ присвоїли чергове військове звання — полковник. На той момент він уже командував 20-ю окремою бригадою безпілотних систем К-2. Цікаво, що ще два роки тому Кирило Верес очолював механізований батальйон. Наприкінці 2024 року підрозділ став окремим полком безпілотних систем, а у жовтні 2025-го — бригадою.

Військовий почав службу у 2014 році як розвідник батальйону поліції «Київ-1», згодом працював у контррозвідці СБУ. Після початку повномасштабної війни Кирило Верес очолив батальйон К-2 у складі 54-ї окремої механізованої бригади. Підрозділ воював, зокрема, на Мар’їнському напрямку.

Кирило Верес має звання Героя України та є повним кавалером ордена Богдана Хмельницького. Серед його державних нагород також Хрест бойових заслуг та медаль «За військову службу Україні».
Тож у 2026 році Кирило Верес додав до своєї військової біографії ще й звання полковника, продовжуючи командувати одним із відомих підрозділів безпілотних систем. Для нашої добірки це ще один приклад того, як представники Вінниччини займають керівні позиції у сучасному українському війську.