Трагічні звістки: Вінницька область втратила шістьох захисників

• Вінницька область знову переживає важкі втрати. За останні дні стало відомо про загибель шістьох мужніх захисників, які віддали свої життя за свободу та незалежність України.
• Війна продовжує забирати найкращих синів та доньок нашої держави, залишаючи глибокі рани у серцях рідних та всієї громади.

Турбівська громада втратила Ігоря Гуменюка

Чорна трагічна звістка з фронтових рубежів знову надійшла в Турбівську громаду. У бою за Україну загинув мужній Воїн, житель села Брицьке Ігор Гуменюк.

Під час штурмових дій противником 29 серпня 2024 року, навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області.

Близько року Ігор Григорович вважався зниклим безвісти, а надія на повернення Героя згасла 29 травня 2025 року, на підставі дослідження висновку експертів. Мужньому Воїну навіки 35…

«Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї країни, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації. Це надважка ціна того, щоб існувала Україна», — зазначив Турбівський селищний голова Ігор Соць.

Барська громада прощається з Олександром Мельником

Барська громада в скорботі. «Знову чорна звістка сколихнула наш край. Знову сльози, знову біль, що пронизує душу…» — повідомляє Барська міська рада. Громада втратила ще одного мужнього сина України — Олександра Мельника, 1983 року народження, жителя села Іванівці.

У жовтні 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Олександр загинув, захищаючи нашу країну. Відтоді він вважався зниклим безвісти.

«Довгі місяці рідні жили між надією і болем, чекали звістки, молилися… Але війна, жорстока й безжальна, не пожаліла ні силу, ні любов і віру, яка чекала вдома», — додали у міській раді.

Вапнярська громада втратила Сергія Рекила

Трагічна новина спіткала жителів Вапнярської громади. Підтвердився факт загибелі земляка Сергія Рекила, 27 травня 1968 року народження, жителя села Колоденка.

Призваний на військову службу за мобілізацією у лютому 2022 року, молодший сержант Сергій Рекил служив стрільцем-помічником гранатометника. Він «зарекомендував себе відповідальним та дисциплінованим військовослужбовцем, проявляв героїзм під час поставлених завдань, виділявся мужністю та хоробрістю. Він був тим, на кого рівнялись та поважали».

Життєвий шлях Героя обірвався під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ласточкине Покровського району Донецької області.

Погребище зустріло Олександра Солодюка «на щиті»

Погребищенська громада віддала останню шану воїну-Герою, солдату Олександру Солодюку.

12 червня 2025 року транспорт із тілом загиблого захисника прибув у місто Погребище.

Ладижин попрощався з Андрієм Пащенком

Місто провело в останню путь воїна-Героя Андрія Пащенка, солдата Збройних Сил України.

Андрій народився 11 січня 1988 року в місті Курахове Донецької області. У вересні 2024 року, рятуючись від обстрілів, переїхав разом із матір'ю до Ладижина. У лютому 2025 року Андрій добровільно долучився до лав ЗСУ, взявши приклад зі свого батька, який також захищає Україну. Він сказав своїй матері прості, але дуже важливі слова: «Є така професія — захищати Батьківщину».

Він був «мужнім, надійним побратимом та підтримкою родині. Андрій був щирим, усміхненим, відкритим до людей і завжди готовим допомогти».

У травні 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новосергіївка Ізюмського району Харківської області, він героїчно загинув.

Іллінецька громада вшанувала Олега Холодила

Щодня Україна втрачає своїх відданих синів і дочок — людей різного віку та професій, які стали на захист Батьківщини. Важкою та довгою виявилася дорога додому воїна-захисника Олега Холодила з села Даньківка. Майже рік він вважався зниклим безвісти, його загибель підтвердила генетична експертиза. 12 червня Іллінецька громада зустрічала мужнього Захисника, який повернувся «на щиті».

Щойно з’явився траурний кортеж, люди опустилися на коліна, зустрічаючи воїна з шаною та невимовним болем.

Олег Васильович, 19 січня 1982 року народження, з початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав Збройних Сил України, служив навідником танкового взводу. Він «проявив мужність, витримку і відвагу та разом зі своїми бойовими побратимами брав участь у запеклих боях, не давав ворогу захопити рідну землю та робив все можливе для наближення Перемоги».

10 липня 2024 року під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність, він загинув в районі населеного пункту Глушківка Харківської області.

Захисника поховали з усіма військовими почестями. Державний Прапор України, що огортав домовину, представник територіального центру комплектування і соціальної підтримки від імені Президента України передав брату Олександру, як символ мужності та відданості Україні.

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

З полону додому повернулися 11 земляків: серед звільнених — два воїни з Барської громади

Двоє вінничан серед звільнених з полону: Україна почала масштабний обмін

Тіло жінки у кущах на Привокзальній: поліція вийшла на слід вбивці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.