Спецпроект “Зможеш і ти!”: Олександр Теренчук

33 роки, зріст 188 см, вага 78 кг

Шоумен та ведучий. Актор та автор студії «Кварталі-95». Знімався в скетчкомі студії «Одного разу під Полтавою», «Чисто News - Вінниця», новорічному спецпроекті телеканалу ТЕТ «Казки У». За плечима - 7 років професійного спорту: п’ятикратний чемпіон області з легкої атлетики.

• Батьки дуже хотіли віддати мене у музичну школу, щоб я грав на фортепіано. Але я проходив крізь школу та потрапляв на стадіон.
   
• Батько був лікарем авіації, він зробив 25 стрибків з парашутом. Для мене, малого, це стало великим здивуванням, що мій батько такий молодець.
   
• Спочатку це було на рівні «піти на стадіон побігати». Згодом на змаганнях пробігав три тисячі метрів. Це у легкій атлетиці називається «стаєр» - біг на довгій дистанції.
   
• Людей у легкій атлетиці поділяють на «білих» та «червоних». У кого більше «білих» м’язів, той швидко пробігає короткі дистанції. Якщо більше «червоних», той легше біжить марафон.  
   
• Я завжди намагався бігати за сильними спортсменами, тримаючи дистанцію сто метрів. Гриз, але біг.
   
• У дитинстві я хотів бути схожим на видатного бігуна Хайле Геберсиласію. Дорогою до школи він пробігав понад 10 кілометрів. Цікаво, що завжди при русі в нього одна рука була вище, друга – нижче. Просто він завжди у лівій руці ніс портфель.
   
• Я тоді ще тільки став займатися спортом. Вечір, мальовнича траса веде у глиб лісу. Біжу. Озираюся назад та раптом розумію, що зовсім не знаю маршруту. На щастя, попереду був ще один бігун – він знав дорогу. А ще займався спортом не один рік. Так я несподівано подолав свої перші 16 км. Не заблудитися в лісі – чом би не мотивація?
   
• Бувало і таке, що я програвав тим людям, в яких колись вигравав. Я завжди хотів зрозуміти, як це сталося. Але потім я зрозумів, що це – організм; в кожного є межі можливостей. Звичайно, завжди хочеться бути чемпіоном світу.
   
• Коли біжиш, то відчуваєш, як ріжеш повітря. Нічого біля тебе немає, хоча позаду біжить ще багато людей. Як став на дистанцію, до фінішного кінця – ти сам за себе.
   
• Інколи, коли молочна кислота набирається у м’язах, ти відчуваєш, що почав менше контролювати ноги, - вони стають важкими. Я завжди розподіляв сили рівномірно по дистанції. Для декого кращий стрімкий фініш - останні 400 метрів треба бігти, як з останніх сил.
   
• «Нас не догонят» - так називалася наша команда КВК факультету фізичного виховання. Спорт тоді почав посуватися на задній план. За загальним здивуванням, ми два роки підряд ставали чемпіонами КВК серед університету, - за останні тридцять років з «козлофаком» такого не було.
   
• Спорт привчив мене до порядку. На канікулах я кожного дня вставав о сьомій ранку та бігав. Складати речі, ходити на певний час, прати - я виконував ці обов’язки сам, коли хлопцем переїхав з Літина до Вінниці. Завдяки спорту я зрозумів, що по життю треба притримуватися того певного напрямку та рухатися кожного дня до того, що ти запланував. Порядок завжди б’є клас.
   
• Коли любиш те, чим займаєшся, тобі не буде ліньки. Просто займаєшся цим на повну.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.