Інтерв'ю з 23-річним кінологом, чия влада над чотирилапими не піддається логічному поясненню

• Вже кілька років його телефон передають з рук в руки собачники Вінниці.
• Іллі Чернікову лише 23 роки, але його влада над четверолапими не піддається логічному поясненню.
• Він вчить малих і великих бути слухняними і відданими захисниками та ігнорувати все, що їх не стосується.

Ілля Черніков переїхав з Донеччини в 2014 році. Його батько взяв карту, помолився і навмання вказав на Вінницю. Якби не війна на сході, мав би стати шахтарем, як два покоління чоловіків до нього. Хоча любов до собак була завжди. Вона почалася з захоплення, потім стала засобом заробітку, зрештою — справою життя.

— Я років з дев’яти просив батька купити мені собаку, та він вважав, що я малий, щоб нести відповідальність за живу істоту, — розповідає Ілля. — Лише в 13 років мені подарували цуценя німецької вівчарки. Я повністю за ним доглядав, як міг навчав певних команд. Одного разу прогулювався містом, мене як завжди волочив на повідку мій пес. Наздоганяє нас якийсь чоловік і питає: «Чого тебе собака тягне?». «Я думав, що так і має бути», — відповідаю. «Дивись, зараз ми пройдемо 30 метрів, і я навчу твого собаку йти поруч», — сказав, взяв повідок і за кілька кроків пес спокійно пішов поруч.

Чоловіка звали Петрович, він був колишній прикордонник, служив у Придністров’ї і займався дресуванням. На тренування до нього Ілля зі свою вівчаркою ходив вісім місяців, в будь-яку погоду. Вони потоваришували.

— Пізніше я став ходити на тренування до Петровича вже як помічник тренера, — говорить Ілля. — Допомагав йому як «фігурант», в спеціальному рукаві тренував собак на захист хазяїна. Через якийсь час мені довіряли проводити групові заняття на слухняність.

Рукав, який нагодує

Коли Ілля з родиною покидали рідну місцину, він зустрівся з Петровичем, той на прощання подарував йому тренувальний рукав, сказав: «Він тебе ще годувати буде». Так і сталося згодом. Хоча кілька тижнів родина жила в Бердянську, хлопець ходив по подвір’ях, питав, чи не треба кому собаку виховати та дресирувати — нікому не було потрібно.

— Мені здавалось, що у великих містах є кінологічні клуби, прийшовши до яких можна стати частиною чогось значущого, — розповідає Ілля. — На жаль, це зовсім не так. Я приїхав у Вінницю, в інтернеті написав «дресирування собак», зателефонував за всіма номерами, які висвітлились, просився в помічники — і нічого. Обдзвонив об’яви в четвер, п’ятницю, а буквально в неділю на моє оголошення зателефонував чоловік, звали його В’ячеслав, запросив до себе в приватний розплідник. Каже: «Я будую вольєри, мені потрібен підсобник, воду носити, шифер, прибирати біля собак». Я тоді у Вінниці в 11 класі навчався і їздив допомагати на розплідник.

Згодом В’ячеслав почав давати хлопцю працювати з собаками на захист. Бувало, що після розплідника з собакою ще кілька тренувань потрібно було провести вдома. Тож Ілля їхав і тренував, і знайомився з вінничанами. До закінчення школи хлопець вже мав власних клієнтів, які рекомендували його своїм друзям та знайомим. Коли закінчив перший курс університету, запис на дресирування мав на кілька місяців вперед.

Спочатку були службові

— Я навчався у прикордонника, тому спочатку мав справу лише зі службовими собаками, в оголошеннях так і писав, — розповідає Ілля. — Після першого курсу почав працювати з маленькими породами. Пам’ятаю свого першого маленького собаку — йоркширский терьер (це ті, що з бантиками на чубчиках ходять). На першому занятті хазяїн йорка дав мені 100 євро і каже: «Що навчиш, то навчиш». А тоді, в моєму віці 100 євро було, як зараз новобуд в Набережному кварталі. З йоркширським терьєром я провів десь 16 занять і навчив його всьому, що може німецька вівчарка (що вмів). У мене навіть десь є відео, як на Вишенському озері, на відстані 100 метрів цей собачка виконує команди сидіти, лежати… Ну він дуже слухняним став.

Дорослі чи малі

Чи впливає вік собаки на його виховання, питання, яке турбує багатьох собачників. На думку Іллі, цуценяті легше пояснити, що ви від нього хочете. Втім, якщо собака вже дорослий, 2-4 роки, результат теж буде. 

— Ще в школі мене запросили попрацювати в розплідник, де перебувало чотири дорослих вівчарки, — розповідає кінолог. — Я мав з ними потоваришувати і щось навчити.

Вони були трохи неуважні. Але потрохи за принципом «разделяй і властвуй», спочатку по одному, потім парами, потім усі разом вони слухали, виконували команди і доволі вихованими псами себе показали.

Як каже кінолог, йому без різниці, якого віку собаку навчати. Якщо хазяїн готовий «поміняти свою голову», собака підтягнеться. 

— Починати треба з програми мінімум, а потім все піде. Адже можна відлякати, наприклад, пропозицією гуляти з собакою три рази на день по годині, коли людина цього не робила, — говорить Ілля. — Тому я питаю: «Ви собаку годуєте? Скільки часу в вас це займає — 5 хвилин? А тепер годуйте його не з миски, а з рук, за якісь виконані задачі». Так починаються людсько-собачі взаємовідносини.

«Собака під ключ»

Як каже Ілля, більшість власників собак наймаючи кінолога, хочуть не стільки виховати свого вихованця (хоча це теж). Скільки зняти зобов’язання, які вони взяли на себе, купуючи собаку. А ще людина прагне проявити себе через вибір собаки, але дуже часто це уявний і бажаний образ себе, а собака потім страждає.

— Грубо кажучи, людина має тибетського мастифа, і запит до кінолога, хочу гуляти з ним вечірньою Соборною, щоб пес без повідка, але слухняний, біля мене сидить, я пью каву і всі нами милуються, — говорить кінолог. — Інша клієнтка каже: «Хочу завести собі добермана» (а вона в квартирі живе). Питаю: «Навіщо?». Каже: «Хочу почати бігати». Я кажу: «Вам французького бульдога буде досить, щоб побігати за ним, поприбирати какахи». Зрозуміло ж, що потрібно підбирати собаку під свій стиль життя, а не під той, який ти собі намалював.

Кілька порад від кінолога

1. Чи потрібно з собакою займатись, чи досить простого догляду (годувати, гуляти, лікувати, любити)? Собака пристосовується до тих умов, в які його помістили. Потрібно дати йому такий режим дня і увагу, яку ви будете приділяти все його життя.
2. Побачте потенціал свого пса. Наприклад, собака приніс тобі капець за штуку баксів — ти на нього накричав. В цей час ти можливо придушив у нього навик носити капці. Якби просто подякував, сховав дорогі капці, залишив дешеві, навчив би носити не лише їх, а й газети, і інші корисні речі.
3. Майте повагу до породи. Є собаки шукачі, сторожі, пастухи. І коли кажуть — «назлобіть» лабрадора, це просто жесть. Наші пращури приклали зусилля, щоб лабрадор був помічником людини, а ви просите зараз піти проти породи і природи?
4. Не жалійте собаку. Собака повинен отримувати досвід, навіть болісний. А коли є надмірна жалість чи любов, собака використовує це для маніпуляції. Вони живуть за принципом, якщо ніхто не забороняв, значить дозволив. Поважайте його як окрему істоту, сильну і доволі розумну.
5. Собака і сім’я. Якщо ми хочемо виховувати здорового собаку, він як дитина має виховуватися в здоровій сім’ї. Якщо в сім’ї постійно сварки, собаки можуть агресувати по відношенню до інших. 
6. Собака — це задоволення і іграшка для дитини (складна, але все ж таки). Дітям молодшим 12 років купляти собаку можна лише тоді, коли дорослий буде за ним доглядати. Дитина не в змозі витримати всі стандарти догляду за собакою.
7. Скільки гуляти. Залежить від того, скільки ви зможете робити це на постійній основі. В ідеалі, якщо собака живе в квартирі, мінімальна кількість — три прогулянки в день. Зранку дати навантаження, щоб він виплеснув емоції і потім не розніс квартиру. В обід коротку 15-хвилину прогулянку, доступ до туалету. Вечері — накопичилась енергія за весь день, дати йому виплеснути ці емоції.

Читайте також:

«Дивлюся на людину і читаю її, як книгу». Розповідь поета, який може писати про що завгодно

Як у казці: тисячу рибин зловив і всі відпустив. Рибалка шукає «дзеркало» для карпфішингу

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.