26 вересня 2017 року. Прохолодний вечір. У Вінниці, Калинівці і ближніх селах люди готувалися до сну. Перший потужний вибух на складах пролунав приблизно о 22 годині. І це було так, що багатоповерхівки у Вінниці, за 20 км від складів, колихнуло як при землетрусі. Ніхто не знав, що сталося. Через кілька хвилин у Фейсбуці вже почали з’являтися перші повідомлення: “Вибухають склади боєприпасів під Калинівкою”...

З Калинівки почали евакуйовувати людей. З Вінниці тисячі людей самі почали виїжджати або до родичів в інші міста, або просто подалі від міста на південь.

Уже о 23 годині поліцейські біля Стрижавки перегородили дорогу “Пріусами”, поставили блокпост. Через кілька кілометрів ще один. Назустріч йшов потік автобусів і автомобілів. У бік “пекла” нікого не пускали.

Емоції людей зашкалювали. Кричали “Пусти мене!”, сигналили. Поліцейські відповідали: “Ні. Заборонено”. У цей момент десь за кілька кілометрів прилетів снаряд і вогняний гриб з п’ятиповерхівку піддав градусу. Спочатку усі завмерли, а потім почалася істерика. Один з водіїв вийшов з авто, взяв поліцейського за одяг і відчайдушно прокричав йому в обличчя: “У мене там діти! Пусти, або я протараню блокпост разом з вами”. Пустили… Якимось дивом також проїхали журналісти RIA і ТСН, активісти Дорожнього контролю і АвтоЄвроСили. Вони і стали тими, про кого у наступні дні говорила уся Україна.

Але спочатку були пожежні...

Перші приїхали пожежні

Коли у Вінниці тільки піднімався гвалт, на територію складів вже заїжджали на двох автомобілях сім вінницьких рятувальників.

Хтось з військових виступив “гідом” на території частини і показав, де і що палає. Як кажуть рятувальники, під стінами сиділи налякані військові-строковики, прикриваючи голови. На землі лежали розкидані пусті вогнегасники. За триста метрів горіли склади, з яких вилітали “гради” і інші боєприпаси. По деревах сікло уламками від ракет. Температура була така, що навіть рятувальники з 25-річним були шоковані.

– На склади ми потрапили вже через 15 хвилин після виклику. Пожежний танк перегородив нам бетонку, і ми чудом об’їхали його через якісь хащі. Коли під’їхали, то бачили, як все горить. Одне відділення гасило палаючий склад, а друге поливало водою інший, щоб не зайнявся. Якось не звертали увагу на те, що уламки літали, тубуси від “Градів”. Біля мене за кілька метрів така труба впала. Поруч аж дерева перебивало. Ми працювали, а залізничники поруч дві платформи витягували вручну, – каже командир відділення Василь Асафат.

– У нас тоді другий день народження був. Коли вже виїхали звідти, пролунав дуже потужний вибух на шостому артскладі.

На запитання: “А що родичі сказали?” інший рятувальник Роман Рильський разом з Василем посміхнулися.

– Ми ж там цілу добу були на аеропорті під Калинівкою, а родичі думали, що ми у Вінниці. Ніхто з собою телефонів не брав. Уже ввечері наступного дня повернулись в частину. Тоді вже родичі і дізналися. Цілували і обнімали нас, -  сказав, посміхаючись, Роман Рильський.

Василь Асафат отримав від президента орден “За мужність III ступеню”, а Роман Рильський, Олександр Лещенко, Андрій Мельник, Дмитро Панасюк і водії Артур Іванов та Віктор Байдалюк ордени від міністра МВС. Вітаємо!  

“Боялися. Але верталися назад у пекло”

Героями тієї ночі стали волонтери, які самовіддано вивозили людей до ранку з-під Калинівки під “перегони” літаючих рективних “Градів” над головою.

- Ми стояли на другому блокпості десь о 23. Приблизно за 5 кілометрів від нас розліталися снаряди. Гриміло добре. Назад вже верталися напівпусті автобуси. Наче вивезли всіх. До нас з Вадимом Павловим під’їхав чоловік на позашляховику Jeep. Каже: “Пацани, там люди лишились в Дорожньому. Поїдете вивозити?!” І через кілька хвилин ми вже їхали в колоні автомобілів у село, - розказує Віталій Павловський.  – Виявилося, люди в селах поховалися в погребах. Коли доїхали до кінця села, прилетів снаряд і впав за 200 метрів від нас. Вогняний гриб, ударна хвиля… Злякалися добре. Але все ж почекали, поки люди вийдуть з хат і вивезли їх до мосту. А там вже чекали таксисти, які розвозили евакуйованих по місту, безкоштовно.

Віталій разом з волонтерами виставили свої номери телефонів у Фейсбуці. І полетіли дзвінки і повідомлення з різних куточків України. Хтось з Івано-Франківщини благав врятувати батьків з Сальника - знайшли і вивезли.  І таких повідомлень було десятки. У цей час такі ж бригади вивозили людей з Медвідки, Павлівки, Сальника...

– Взагалі волонтерів було дуже багато. До нашої команди долучився ще Олексій Рябоконь. І ми втрьох вивезли понад 60 людей за ніч. Іноді люди не хотіли покидати домівки, а над головами свистіли “Гради”. Страшно було вивозити людей з Сальника, тому що дорога пролягає біля складів за 300 метрів. Але раз за разом верталися назад у пекло по людей. І так до 7 ранку.
 

“Їдемо у Калинівку чи в якийсь ад”

Очільник “Дорожнього контролю” Володимир Затайдух каже, що у той вечір йому подзвонили родичі і попросили вивезти їх зі Стрижавки, бо щось там вибухає зовсім поруч.

– Коли вже був на блокпосту, дізнався, що там “злетіли” склади. Забрав родичів, завіз у Вінницю і повернувся назад. Коли їхали в сторону Калинівки, то поруч зі складами було дуже видовищно. Ми взагалі не розуміли, куди ми їдемо, у Калинівку чи в якийсь ад, – каже Володимир. – Не доїхавши Калинівки, розвернулися і зібралися їхати назад. Але почали приходити повідомлення з проханням вивезти людей. Від нашої організації було 14 машин, а від АвтоЄвроСили більше 20. Те, що ми побачили, словами передати тяжко. Люди тікали як могли. Лягали навіть в багажники авто. У легкові автомобілі вміщувались навіть по 12 людей. Так з хлопцями ми рятували народ до самого ранку.

Потрібно згадати і про інші бригади, якими керували інші волонтери. Усі відчайдушно рятували людей. Тиснемо руку і дякуємо. Ви – герої. Дякуємо і тим, хто надавав допомогу у тилу: на блокпостах, в лікарнях і школах. Дякуємо і тим, хто годував і надавав одяг евакуйованим. Люди – ви усі неймовірні!

“Я знаю, що це була диверсія” - командир 

Командир частини А-1119, що дислокується на території 48-го арсеналу боєприпасів, полковник Микола Батюк у ту ніч першим був на місці вибухів.

- Це була диверсія, бо я був перший, хто прибув на місце вибухів, – говорить полковник. – Бачив, як все починалося. Ніякої пожежі, ніякого вогню ніде не було. Почалося з хлопків. А після того відбулася детонація боєприпасів. Про все це я говорив слідчим, коли викликали мене.

Диверсія – одна з версій слідчих. Однак подробиць розслідування вони не надають військовим. Низка військових отримала стягнення. Дисциплінарні. За словами командира, слідство триває. Військові продовжують розмінування території – уже розміновано 84% території.  

З ексклюзивної розмови журналістів RIA з представником воєнізованої прокуратури стало відомо, що коли на складах лунали вибухи, він “гасав” на своєму УАЗіку по території від складу до складу. Він не втік і не розгубився. Керував людьми і завдяки йому Калинівка взагалі ще існує.

До речі, RIA написала запит до СБУ з проханням розказати про стан розслідування. Відповідь прийшла. Пишуть, що відкрита кримінальна справа за ст.113 (Диверсія, - авт). Але розголошувати деталі не будуть.

Ще мільйон не повернули у Павлівку

Із півтори тисячі житлових будинків у селі Павлівка Калинівського району пошкоджено вибухами 1153 помешкань. Дотепер тривають відновлювальні роботи.

Шести сім’ям селян придбано будинки, бо це було дешевше, ніж ремонтувати. Кошти виділила держава. Як розповів сільський голова Павлівки Віктор Кособуцький, загалом за придбані будинки заплатили три мільйони сорок тисяч гривень. Хто відновлював житло за власні кошти, на підставі поданих товарних чеків на будівельні матеріали та вироби, отримали 1,9 млн грн компенсації. Їх виплачено 312 сім’ям. Така сума зазначена в інформації Калинівської РДА. Ще один мільйон мають повернути павлівчанам. Ще 207 власників житла отримали 2,5 млн грн адресної грошової допомоги на проведення аварійно-відновлювальних робіт. Сільський голова уточнив, що його землякам ще мають повернути приблизно один мільйон гривень. Мова йде про тих, хто за власні кошти купував матеріали для відновлення житла.