П'ятитонний «ОкСів експрес» мчить на передову з гостинцями. Розповідь про вінницьку волонтерку

• Оксана Іванькова — волонтерка. Жінка має вантажівку, збирає у неї все необхідне для військових та їде туди, де не тихо.
• За плечима у неї уже не одна поїздка. Воїни її знають, вони ж назвали машину Оксани «ОкСів експрес».

Оксана Іванькова — освітянка, працює у Вінницькій обласній станції юних натуралістів.

До великої війни жінка разом з дитячим фольклорним колективом «Бохоняни» відроджувала самобутність української культури. Нині їздить на передову.

Оксана розповіла про свої волонтерські будні. ЇЇ історію опублікувала міськрада.

Треш-тури на «ОкСів експресі»

Київщина, Миколаївщина, Суми, Чернігів, Донеччина… За плечима вже 22 поїздки, 16 із яких на передову Донеччини. На черзі — наступна. Оксана Іванькова каже, вже традиційно споряджають усім необхідним п’ятитонник, в якому дивом вміщуються всі сім тонн гуманітарного вантажу.

«Знову їдемо нашим незламним «ОкСів експресом», це так його військові прозвали. Їдемо з незмінним водієм, босом українських доріг, людиною з великим і хоробрим серцем! Людиною, для якої дивакувата «Марічка», тобто навігатор, та декілька днів без сну, то не проблема, — посміхається волонтерка. — Людиною, котра продовжує подвиг дідів — прадідів: захищати та відроджувати Богом дану землю. Це Володимир Сіваков. Він надає не тільки фінансову допомогу, а й залучає друзів підприємців, також безпосередньо власним авто їде в пекельну Донеччину. За цей час, якщо рахувати суто на Донецький напрямок, ми подолали понад 40 тис. км. Від початку війни він, його команда однодумців, та ми — освітяни постійно разом!»

Зізнається, у тих поїздках трапляється всіляке, але як би не було страшно, ластівкою летять до своїх українських соловейків, як ніжно їх називає.

«З часом людина до всього звикає. Зараз, коли ми приїжджаємо на таку територію, де вже ну дуже шумно, вже не так здригаєшся. Страх можливо всередині є, але в очах його не буде, — розповідає жінка. — Ця робота не для лякливих. Ми перш за все маємо допомагати та підтримувати тих, хто дарує нам можливість жити. На сьогодні маємо 12 «підопічних» підрозділів, якими опікуємося. І, знаєте, найбільше наші українські соловейки спраглі щирого спілкування з людьми, так би мовити, з іншого, мирного світу. Нас часто просять затриматися, хоч на декілька хвилин іще. Вони дуже хвилювалися за нас усіх, коли рашисти обстріляли Вінницю та радіють, що наразі ворогам вдалося добряче «обламати зуби».

Ласкаво звуть Оксану ластівкою

Оксана для залучення закордонних інвесторів та Благодійних організацій створила громадську організацію «Подільська Ластівка».

Військові нещодавно записали ролик, який підписали: «Журавлі прилетіли, але ластівка впоралася першою». відео розмістили у Тік-Ток.

«Я не знала, наші оборонці його мені пізніше показали, — сміється Оксана. — Вони у нас іще ті артисти. Але не буду кривити душею — це надзвичайно приємно, адже свідчить про визнання нашої роботи. Я завжди кажу, вся допомога має бути зроблена вчасно: вчасно придбані якісь речі, вчасно придбана техніка, вчасно надані кошти…»

За її словами, задля цього волонтерський центр обласної станції юних натуралістів «З Україною в серці» на чолі з директоркою Ольгою Драгомирецькою зорганізував біля себе освітян майже зі всієї Вінниччини, допомагають також друзі з української діаспори, парафіяни греко-католицької церкви та Православної церкви України та просто небайдужих українців, які всім серцем вболівають за Україну.

Допомагає жінці возити гумдопомогу також Фонд Громади «Подільська громада» та Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб.

За цей час вдалося придбати монокуляр нічного бачення, вартість якого становить 150 тис. грн, квадрокоптер Мавік-3, дві портативні рації Motorola, близько 15 рацій Biofeng і три тепловізори. А ще везуть промислові товари, військову амуніцію, медицину, плівку, скоби, маскувальні сітки, інструменти, деталі до автівок і силу-силенну продуктів харчування. Це передусім їжа швидкого приготування та у реторт-пакетах.

«Це пакет, який складається з трьох шарів фольги і плівки, у ньому можна зберігати продукцію до 1 року. Якщо потрібно розігріти кидається просто в кип’яток, або якщо немає можливості, то над свічкою, а якщо і свічки немає, то просто кладемо в кишеню чи під руку і воно нагрівається вже безпосередньо від температури тіла, — розповідає волонтерка. — В нас виготовляється різноманітна продукція в реторт-пакетах — це тушкованка, риба, голубці, каша з м’ясом, курятина з чорносливом, холодець, тюфтелі, кров'янка, рагу».

Великий вклад дітей

Маленькі «ластівочки» – наша непереможна сила, — каже Оксана. Школярі плетуть сітки, виготовляють окопні свічки. Разом із батьками ліплять вареники, вирощують овочі і фрукти, донатять кошти. А ще малюють малюнки, плетуть обереги та пишуть листи для наших бійців.

«Для них, то така радість. Кожний бліндаж прикрашають роботи наших вихованців. Це, знаєте, так щемливо спостерігати як кремезні чоловіки милуються картинками та бережно ставляться до кожної дитячої роботи», — розповідає жінка.

Свята на передовій

Військові відзначають Дні народження та інші свята на передовій. Хвилини радості створюють їм волонтери.

«Ви просто не уявляєте як на них тут чекають. Тому, коли ми знаємо, що у когось із наших підопічних День народження обов’язково веземо торт, подарунок, дорогою надуваємо кульки. А вже по приїзді вітаємо, співаємо пісень. Ви знаєте для них, то таке свято, — ділиться волонтерка. — Одного разу ми так привітали командира батальйону. Виявилося, що у нього немає родини. Тож, чоловік тоді сказав слова, які дуже закарбувалися в нашій пам’яті: «Нарешті я став комусь потрібен».

А ще іноді необхідно побути трішки «зайчиками», «котиками» чи іншими звірятами. Саме такі костюми для військових підготували волонтери, коли їхали на передову перед Новим роком.

«Наші бійці також були завчасно попереджені, що кожен хто вивчить віршика отримає подарунки та смаколики. Це була справді святкова атмосфера. Хлопці водили хороводи навколо нашої автівки. Прикрашали ялинку, яку ми привезли із собою, співали пісень, — пригадує волонтерка. — Напевно лише на війні можна так гостро відчути важливість ось таких, здавалося б простих у мирному житті, моментів».

Перемога та мир

Оксана Іванькова каже, що у кожну волонтерську поїздку беруть із собою прапор України. Це і оберіг, і водночас символ нескореності. Зізнається, з кожним місяцем все важче знайти потрібні речі та фінанси, але вони не здаються, впевнено крокують.

«Знаєте, у мене найзаповітніша мрія приїхати якось до наших українських соловейків і раптом почути: «Перемога!», — тоді розгорнемо свій прапор на найближчому териконі. І гучно, на повні груди вигукнемо: «Слава Україні!» А у відповідь почуємо не менш голосне: «Героям Слава!»

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

 

Читайте також:

«Материнський біль краяв серце». У Ладижині в останню путь провели визволителя Херсону

Через місяць мало бути весілля. На Вінниччині прощались із 24-річним воїном-Героєм

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.