Про врятовану дівчинку і ампутовану стопу. Героїчна історія вінницького «Апостола» Євгена Ісаєва

• Український військовий, вінничанин Євген Ісаєв розповів, як рятував маленьку дівчинку з зони бойових дій, а вона не припиняла повторювати, як сильно любить його, українського солдата.
• Ми, в свою чергу, розповімо про інші героїчні вчинки нашого земляка.

Ми чули про його героїчні вчинки і раніше, і дуже цим пишалися. Бо він безстрашний воїн і наш земляк. З початком війни знову вся Україна заговорила про військового, вінничанина Євгена Ісаєва з позивним «Апостол». 

Ви, напевно, всі читали допис ветерана, який рятував дівчинку з-під обстрілів, а вона міцно притискалася до нього й шепотіла: «Люблю тебе, український солдате». 

У себе на сторінці у Фейсбук, вінничанин Євген Ісаєв розповів, як рятував малечу з зони бойових дій, а вона не припиняла повторювати, як сильно любить його, українського солдата. Від цих слів, каже Євген Ісаєв, ком в горлі і серце так різко стиснуло у грудях.

«Маленька дівчинка, крізь сльози на фоні пострілів, вибухів, вжимаючись в мене своїми маленькими ручками повторювала як мантру: — Я люблю тебе, український солдате. Дуже, дуже сильно люблю!!!» Я біжу з нею на руках (забувши навіть за поранення ноги з 2014), а вона плаче й повторює, плаче й повторює…». Ось, додає, чому ми виграємо цю війну.

Лише наш «Апостол» забув додати, що у нього було не просто поранення в зоні АТО. Під час обстрілу чоловік втратив стопу, проте після лікуванні в шпиталі сам попросився, щоб його відновили на службі…

Впевнені, вам точно варто дізнатися про історію нашого військового.

АТО і обстріл «Градами»

11 липня 2014 року. Світає. Табір українських військових під селищем Зеленопілля на Луганщині. Російські війська відкривають вогонь з реактивних систем залпового вогню «Град». У місиві крові, землі, металу та решток людських тіл — 20-річний молодший сержант Євген Ісаєв з позивним «Апостол» з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Внаслідок обстрілу загинуло 30 військовослужбовців ЗСУ і 6 прикордонників. Медики врятували життя Євгену, хоча довелося ампутувати стопу.

Напередодні обстрілу з «Градів», пригадує Євген, їхня батальйонно-тактична група отримала завдання, яке взялася виконувати.

«Ми мали зайти у визначену ділянку та перекрити державний кордон. Там залишався маленький «коридор», через який РФ постачала озброєння. Ми мали перекрити цю ділянку та добряче їх там полупашити. Якби нас тоді удосвіта не обстріляли».

Хлопець родом із Запоріжжя, проживає у Вінниці. У військо Євген Ісаєв пішов ще до російського вторгнення. По іншому не міг, бо сам з родини військовослужбовців: батьки — у десантних військах, молодший брат — морський піхотинець.

«Я пішов служити на строкову службу, бо хотів стати офіцером, відслуживши цей шлях від «а» до «я». Повернувся додому після служби в листопаді 2013 року, кілька місяців побув вдома — і знову пішов служити», — пригадує він.

На початку березня 2014 року його рідна (бо ж відслужив у ній «строчку») 79-та бригада дислокувалася на адміністративному кордоні з Кримом (Чонгар, Сиваш). Згодом почався рух у напрямку східного кордону: спочатку село Довгеньке, де на той час був основний, за словами Євгена, табір АТО. 

Відтоді в історії підрозділу й почалися перші бойові операції, серйозні обстріли та втрати.

Відтак, Євген був одним з перших хто пішов захищати Україну на Сході. Хоч втратив стопу, та попри це знову поїхав на війну. Тоді від керівництва підрозділу вперше чітко почув, що українська армія має справу з відкритим російським вторгненням.

«Всі все розуміли одразу, ще як ми під Кримом стояли. Військові нашої бригади, які брали участь у миротворчих операціях в різних куточках світу завжди казали, що кепсько буде від Росії, а не від Америки. Так і сталося».

Повернення в ЗСУ

Після лікування, протезування та реабілітації вже у Вінниці Євген Ісаєв вирішує… повернутися служити в Збройні сили.

«Я хотів служити в армії, і я хочу стати офіцером. Я до цього помалу йду, маленькими мікрокроками. А що мені на «гражданці» робити?»

Але тоді ще не було наказу міністра оборони, який дозволяв пораненим, травмованим військовим продовжувати служити в армії. 

«Коли Степан Полторак ( колишній міністр оборони України) приїздив у військовий госпіталь у Вінницю, я з ним поспілкувався особисто. За кілька днів був наказ про поновлення мене на службі в Збройних силах України», — розповідає Євген.

Спочатку Ісаєв служив у військовому комісаріаті у Вінниці, згодом йому запропонували служити у Військовій академії в Одесі на факультеті підготовки спеціалістів військової розвідки та спеціального призначення.

Він був інструктором, а його слухачами були майбутні офіцери елітних, створених в Україні за стандартами НАТО, Сил спеціальних операцій. Поранений влітку 2014-го десантник навчав командирів груп розвідки та спецпризначенців чи не найголовнішої штуки на війні: як зберегти собі чи побратиму життя.

Влітку 2019 року Ісаєв в якості інструктора у складі 44-го навчальну центру поїхав у Литву навчати тактичній медицині тамтешніх військових, поліцейських та навіть цивільних.

14 вересня 2019 року, Євген Ісаєв вдруге взяв участь у «Іграх Нескорених». Вправлявся, як і попереднього разу, у велогонці по шосе та стрільбі з лука. Вперше — здобув срібло. Останнім часом військовий продовжував відбувати службу на лінії розмежування в Луганській області.

Рік тому ЗМІ облетіла новина: боєць із Вінниці, учасник бойових дій Євген Ісаєв із позивним  «Апостол» разом зі своїми побратимами піднялися і встановили на 25-метровій вишці перед Луганськом прапор України.

На вчинок наших воїнів мережа просто вибухнула оваціями, і тисячі людей не приховували своєї радості. 

У травні цього року захисник планував їхати на ветеранський веломарафон у Лондон представляти Україну. Саме почав інтенсивні тренування.

Але лютий 2022 року знову покликав Євгена взяти до рук зброю: загарбник зайшов на територію України.

 

Читайте також:

В аеропорту Тель-Авіву літакам РФ вінничанин подавав сигнали прапором України. Його звільнили?

Статус біженця чи тимчасовий захист: у чому різниця

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.