Про відверті історії, коктейльну культуру та чайові. Три історії вінницьких барменів

Фото з сторінки River city

Людина, яка міксує наші улюблені коктейлі чи той, кому можна розповісти свою історію за склянкою віскі? Бармен — це той, хто вміє зробити не лише найсмачніший напій, а й створити атмосферу в барі. Той, хто завжди знає, чим пригостити дівчину та може розговорити навіть затятого мовчуна. Ми дізнавались у місцевих барах, як це бути барменом у Вінниці. Далі — три історії місцевих барменів про їхню роботу. 

«А кому розповісти, як не бармену?»

Перший бар у який ми зайшли був River city. Прийшли ми туди близько 14.00, тож не дивно, що за барною стійкою сиділа лише одна людина. У вихідні ж тут, як розповідають у закладі, люду не проштовхнутися і обслуговує цих клієнтів бармен Дмитро. Хлопець лише рік працює барменом, але з цією справою він пов’язаний ще з дитинства. 

— У мене батько і брат працюють барменами. Я думав, що у цю професію мене життя не занесе, але все ж гени дали своє, — говорить Діма. — Спочатку я близько півроку працював офіціантом, а потім мені запропонували стати за барну стійку. За місяць-другий всього навчився, бо з дитинства знаю нюанси цієї професії. 

За словами Дмитра, найкраще у роботі за стійкою те, що ти завжди спілкуєшся з людьми. Крім того, барна індустрія постійно розвивається і буде затребуваною завжди. 

— Кожен клієнт щось за собою несе. Деякі люди приходять у депресивному настрої. У когось щось сталось на роботі, хтось посварився з дівчиною і вони йдуть випивати, — продовжує Діма. — У таких випадках навіть бокал пива і ненав’язлива розмова з барменом може врятувати. Часто приходять великими компаніями з словами: «Налий щось, щоб одразу харашо було». Коли люди одразу йдуть на бар — це круто, я дуже люблю таких відвідувачів. 

Чи не щовечора хтось з клієнтів відводить душу бармену. Після двох коктелів, як розповідає Діма, більшість починає розказувати відверті історії чи секрети. 

— А кому розповісти, як не бармену? Так, можна поговорити з близькими, але люди чомусь зачасту більше відкриваються незнайомцям. Бармен — це слухач, і ця робота мені в задоволення, — каже Дмитро. — Серед постійних клієнтів є ті, які ставали друзями. Була одна кумедна історія, коли впродовж місяця чи не щодня у бар заходив один чоловік. Я його добре обслуговував, ми чимало спілкувались і виявили, що цей чоловік директор моєї дівчини. І знаєте, у той місяць вона отримала хорошу премію. 

У барі Дмитро стимулює клієнтів пити класику. А тим, хто приходить за шотами, наприклад «Хіросімою», то він їх не робить, а натомість дає скуштувати щось нове. 

— Деякі приходять вже сильно п’яні і ми їм не наливаємо. Кажу: «Перепрошую, але ж ви прийшли сюди відпочити. Думаю, ви вже відпочили і вам досить наливати», — продовжує Діма. — Зазвичай, люди реагують позитивно. Звичайно, є такі, які починають: «Я ж чуствую міру», але я пропоную воду або каву. Взагалі, люди приходять дуже різні. 

Діма пригадує одну історію, коли клієнту сподобалась каска, яку одягають на голову, коли п’ють коктейль «Текіла-бум». І сподобалась вона йому настільки, що той заплатив тисячу гривень тільки за те, щоб вийти у ній покурити. Щодо чайових, то Дмитро каже, що на барі зазвичай залишають більше, 10% від суми чеку. 

— У бармена хороша зарплата, ми не звикли жити на чайові, як офіціанти. Але чайові це дуже приємно, особливо, якщо люди говорять за що вони тобі їх залишають, — говорить бармен. — Найбільший «чай» я отримав від людей, які пити впродовж шести годин. Вони залишили 600 гривень. 

Щоб люди неодноразово повертались у бар, Діма працює за таким принципом:«Завжди якісно, навіть, коли багато клієнтів. Адже люди, яким ти наливаєш, тобі вірять».

 «Всі постійні клієнти — друзі»

Далі ми йдемо у Hungry Duck, там за барною стійкою нас зустрічає Костя. Він працює у цього закладі чотири роки. Каже, потрапив у цю професія, як і більшість: прийшов у студентські роки підзаробити офіціантом і перейшов на бар. 

— У роботі мені подобається можливість самовиразитись, створюючи автентичні напої. Я знаходжу нові смаки і дивую цим людей, — говорить Костя. — Бармен має завжди намагатися вгадати смак гостя і «зробити йому вечір». Ти підбираєш, спілкуєшся і стараєшся здивувати. Я працюю, щоб і людині було смачно, і мені приємно. Якщо коктейль відвідувачу не сподобався, то я не проти приготувати щось інше. 

У Кості й самого багато улюблених коктейлів, каже, за барною стійкою почав серйозніше відноситись до алкоголю. Проте ходити у бари, за його словами, часу бракує. Каже, головний мінус роботи барменом — складний графік роботи. 

— Особливо, якщо ще й є дівчина, то це ще важче, — каже Костя. — Буває, що й чотирнадцять годин поспіль працював. 

Щодо флірту дівчат-клієнток Костя розповідає, що «глазки всі один одному строять», але, він легко дає зрозуміти, що його це не цікавить. 

— Всі, хто сідає за барну, насамперед хоче спілкування. За столиком здебільшого сидять ті у кого є з ким поговорити, — продовжує бармен. — За барною навіть мовчуни починають говорити, бо алкоголь робить людей більш вільними. Я теж можу пригубити під час зміни, щоб був настрій поговорити. Але я й так дуже багато говорю, завжди розповідаю якісь історії. Коли того потребує ситуація, то навпаки тільки слухаю гостя. 

За словами Кості, всі його постійні клієнти — друзі. Каже, він старається розуміти людей, навіть, якщо вони грубіяни. 

— Найбільше я люблю людей, які прийшли у бар саме до мене за стійку, — каже бармен. — Найважче, мабуть, буває з людьми, які не хочуть спробувати хороші напої. 35-річного чоловіка, наприклад, важко привчити пити не віскі з колою. Мені щоразу потрібно пояснювати, що це не напій, а просто кола, яка «вставляє». 

Костя розповідає, що чайові останніми роками барменам почали все більше і більше залишати. Пригадує, як кілька років тому в заклад прийшов латвієць, який весь вечір всі пригощав. Коли ж він йшов, то залишив стільки чайових, що вистачило б на те, щоб купити «Жигулі». Бармен каже, що працює на принципом: «Вгадати смак гостя, здивувати і зустрічати його у себе за барною стійкою ще багато разів». 

«Алкогольна культура змінюється на краще»

Третім місцем, куди ми завітали, був арт-паб Beef Eater. За баром у цьому закладі стоїть бармен Антон. Він працює у цій сфері вже майже десять років, каже, знаток у барній індустрії. 

— Найважливіше у моїй роботі — це ставлення до гостя. До кожного потрібно знайти підхід і пам'ятати, що поганих гостей практично не буває, — говорить бармен. — Я завжди викладаюсь на повну під час зміни, але чайових не так багато, як хотілось би. Люди зараз не готові залишати чайові. А після карантину і зменшення зарплат тим-паче. Дуже мало людей залишають навіть 10% чайових від суми чеку. Найбільші чайові, які мені лишили — це 100 доларів. 

Найчастіше, за словами бармена, люди замовляють пиво та коктейлі з рому чи джину. 

— Буває, що приходять і кажуть «зробіть мені щось солоденьке».У таких випадках готую щось з універсальні коктейлів, — розповідає хлопець. — Найчастіше на бар приходять люди без компанії, яким бракує спілкування. Бармен ж завжди відкритий. Намагаюсь приділити час кожному гостю. Насправді за стійкою кожен другий відкриває душу. Люди розповідають те, що наболіло. Це і секрети, і відверті історії.  

Час від часу в барі виникають конфлікти, за словами Антона, він намагається делікатно їх владнати. Якщо бачить, що клієнту вже досить пити, то радить більше не купувати алкоголь. 

— Я кажу людині, що із задоволенням налию, але завтра. Мало хто одразу погоджується закінчувати. Проте ті клієнти, які приходять до мене не перший раз, вже знають, що бармена краще послухати. В кінці вечора пропоную клієнтам каву, щоб тонізувати організм. 

За словами хлопця, алкогольна культура міста змінюється у кращу сторону. Говорить, люди починають пити більш якісний алкоголь, а ще п’ять років тому багато хто приходив за горілкою. Антон каже, що бармени мають ще бiльше покращувати цю культуру в нашому місті. А для цього, на його думку, потрібно дотримуватись головного принципу роботи: «Кайфувати від того, що робиш». 
 

Читайте також:

Заборонили продаж електронних сигарет неповнолітнім. Чим небезпечна ця альтернатива цигаркам?

«Усі питання мають бути озвучені»: HR-менеджерки розповідають, як успішно пройти співбесіду

«Я вірю у вас. Якщо ви вірите у мене — обійміть»: соціальний експеримент в обіймах Діда Мороза

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.