Інформацію про смерть Михайла Жванецького вже підтвердив його представник Олег Сташкевич. Близькі Жванецького також повідомили про його смерть телеканалу «Дождь».
Михайло Жванецький — одесит, який виступав на сцені з 1960-х років. Він писав монологи та мініатюри, виступав на сцені і телебаченні. Жванецький — автор збірок «Моя Одеса», «Рік за два», а також п'ятитомного «Зібрання творів». Виступи та твори Жванецького вирізняються так званим «одеським гумором» і алегоричною подачею матеріалу.
Михайло Жванецький — народний артист України та Росії.
У жовтні цього року сатирик завершив концертну діяльність. Його представник Олег Сташкевич говорив, що Жванецький «відчуває себе літньою людиною».
«Я сам лежу, нікуди не виходжу. Не тільки через те, що оголосили карантин. Дуже погано себе почуваю останнім часом. Вік уже!», — коментував тоді Жванецький.
Після сьогоднішньої звістки про смерть сатирика, президент України Володимир Зеленський висловив свої співчуття.
«Сьогодні такий гіркий день. Співчуття всім, хто його любив і знав. Я — серед палких шанувальників сили думки Михайла Михайловича. Його сатира стала для багатьох мудрістю», — зазначив він.
Як казав Михайло Жванецький, нічого страшного, якщо над тобою сміються. Значно гірше, коли над тобою плачуть. Сьогодні такий гіркий день. Співчуття всім, хто його любив і знав. Я – серед палких шанувальників сили думки Михайла Михайловича. Його сатира стала для багатьох мудрістю.
— Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) November 6, 2020
Кілька років тому Михайло Жванецький в одному інтерв'ю на запитання про те з якого часу він самого себе пам'ятає, відповів, що перед війною він переїхав з Одеси, де народився, у Вінницьку область.
«Пам'ятаю себе, напевно, з 1941-го, і навіть раніше. Перед війною ми переїхали з Одеси до міста Томашпіль Вінницької області, де батько працював головним лікарем лікарні, і я прекрасно пам'ятаю лікарняний сад, свій триколісний велосипед. Потім батька призвали на фронт, звідки він повернувся з бойовими нагородами — орденом Червоної Зірки, орденом Червоного Прапора, медаллю «За відвагу». Пам'ятаю газетні замітки, в яких писали, що лікар Жванецький Еммануїл Мойсейович оперує під вогнем противника незважаючи ні на що, поранені йому дякують. Батько був талановитим хірургом. Тому війна вся на ньому: нескінченні бтампони, кров, руки, ноги...», — розповідав Михайло Жванецький.
У соцмережі вінничанин Олександр Шемет, теж пише про дитинство Жванецького у Вінниці.
«Батьки жили та працювали до війни у Тростянці. Тато — заступник директора районної лікарні, мама теж лікар. За легендою батько відвіз маму 6 березня 1934 спеціально для того, щоб вона народила в Одесі. Після пологів знову повернулись в Тростянець, і лише в 1941 році батько пішов на фронт, а сім'я переїхала в Азію. Після війни жили в Одесі», — пише Шемет.
Фрази артиста залишаться в історії назавжди, тож ми зібрали кілька його відомих висловів:
Читайте також:
«Карантин вихідного дня». Що про нові обмеження кажуть вінничани?
Андрій Макаревич у Вінниці: «Не втрачаємо надії, що доїде до вас і «Машина часу»!»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер