Співає про потоплений крейсер «Москва». Золотий голос Козятина піднімає настрій на передовій

Дмитро Плотніцькій піснею піднімає бойовий дух побратимів

• Дмитра Плотніцького називають «золотим голосом» Козятина. Співочий гвардієць тепер захищає Україну на сході. Навіть на передовій не полишає улюблене заняття.

Два роки тому видання «RIA Козятин» писало, що золотий голос Козятина хоче бути військовим. І він таки став ним. Наразі між боями наш захисник знаходить час і для пісні. Мужній, сильний та незламний, інколи через біль, страх та відчай, але завжди з вірою у перемогу та піснею в серці.

Дмитро Плотніцький закінчив музичну школу та є лауреатом багатьох вокальних конкурсів, має академічний вокал.

Хист до виконання пісень Дмитро відкрив у собі ще зовсім маленьким, йому тоді було п’ять років. Коли сів за шкільну парту і почалися уроки музики, вчителька одразу сказала йому: «Будеш співати!». До слова, навчався наш герой у школі №9.

— Потім вже пішов у музичну школу, — розповідає юнак. — Почалися конкурси, фестивалі. Почалися нові виступи, нові сцени, нові враження, здобуття нових вокальних прийомів.

Коли випустився зі школи, зрозумів, що хоче продовжувати розвиватися у цьому напрямку. Козятинчанин поїхав до Вінниці на прослуховування у Коледж культури і мистецтв імені Леонтовича.

У травні 2019 року Діма пішов на строкову військову службу, а коли вона добігла кінця, талановитий земляк став бійцем Національної гвардії за контрактом, як мріяв раніше.

Нині Дмитро служить в батальйоні оперативного призначення. Коли є вільна хвилина, піснею підбадьорює побратимів на передовій. «Ой, у морі Чорному та й горить Москва», — співає вінничанин.

Коли почули ролик Національної гвардії — впізнали нашого земляка, журналісти «RIA Козятин» вирішили зустрітися з мамою нацгвардійця Іриною.

— Про його військову службу я мало що знаю. Діма нічого не розповідає. Коли телефонує, більше цікавиться і переживає за нас. Про ролик пісні з відео він нам не говорив. Можливо, це у нього за браком часу другорядне. Я переживаю за нього, за його друзів на фронті, переживаю за всіх захисників України, що боронять нашу землю на передовій. А він як завжди: «Мамо, у мене все добре, як там ви і дідусь з бабусею?» Коли зателефонувати він не має можливості, то в повідомленні ставить плюсик. Це знак, що у нього все добре. Зателефонуйте ви до нього, може він вам щось більше скаже. 

— А хіба до нього можна телефонувати? 

— Зараз можна. Я тільки що з ним говорила. 

Запитуємо Дмитра телефоном, яка ситуація на місці їхньої дислокації? 

— Зараз трохи легше, ворогу трохи його чисельність вкоротили, ще й трохи відсунули, а було пекло, — каже він.

— Дімо, удачі вам, тримайтеся, ми за всіх вас молимось, — сказали колеги нашому землякові. 

— Якщо молитесь, тоді було не пекло, а був армагеддон, — відповів Дмитро 

Після короткої розмови з воїном журналісти попросили маму розповісти про дитинство Дмитра. 

 — Дитинство у нього було хороше. Перший син, перший онук у моїх батьків. Маса уваги з самого раннього віку. Ще більше було уваги, коли він почав співати, — сказала на завершення зустрічі мама бійця Національної гвардії.

Про військові справи бійця нацгвардії ні бабуся Тетяна, ні дідусь Віталій не знають. 

— Внук каже: «Дідуля, ми переможемо, закінчиться війна у мене буде півтора місяця відпустки і ми все зробимо, що ти намітив».

Ще Дмитро Плотніцький мріє, щоб найшвидше в нашу країну прийшла перемога. Тоді він продовжить розвивати свою вокальну кар’єру і закохається, оскільки серце в нашого співочого бійця вільне.

Читайте також:

«Польова каша Стрижавчанка»: господині з Вінниччини готують консерви для захисників

Освітяни — герої тилу. Розповідаємо про вінницьких педагогів і учнів, які займаються волонтерством

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.