«Наш герой парамедик!»: у Вінниці прощаються із загиблим на війні Євгеном Гутніком

• Вінничанин пішов на війну добровольцем. Був медиком. Захищав Україну на Миколаївщині. Там і загинув. Сотні людей у соцмережах пишуть сумні дописи та коментарі про Євгена. 

До початку повномасштабної війни Євген мав чимало іпостасей. Його пам’ятають, як художника, скетчера, IT-фахівця, страйкболіста, волонтера, благодійника, парамедика. Вінничани, з якими ми поговорили розповідають, що він був надзвичайно доброю та безвідмовною до чужої біди людиною, завжди приходив на допомогу, підтримував не лише словом, але й справами. 

Після широкомасштабного наступу пішов добровольцем. Спочатку проходив службу у Вінниці, але у квітні його з іншими хлопцями перекинули на Миколаївщину. Євген служив військовим медиком. Кілька днів тому його життя обірвалося через російських загарбників. У нього залишилася дружина та батьки. Попрощалися із Героєм сьогодні, 20 серпня. 

Після звістки про загибель вінничанина, у соціальних мережах з’явилося чимало дописів в пам’ять про Євгена Гутніка. Ми вирішили поділитися з вами частиною із них:

Марина Кушнір:

«Нестерпний біль… Жені більше немає... Він загинув… Мій друг, сердечний та найдобріший… Пишу і не можу стримувати сліз, адже не вірю, що ти був… Який біль твоїм рідним... Не уявляю, як знайти слова підтримки твоїй любій дружині та наймилішій матусі…

Женя, він не просто друг, він людина з величезним серцем. Ти стільки робив добра всім... Ти завжди дарував мені книжки, завжди мене підтримував у моїй боротьбі, і бувши там в гарячих точках ти не забував про мою родину і завжди писав... Сиджу і перечитую всі твої слова, все, що ти писав, як ти бувши там, морально мене надихав... ти був тим, хто є частиною нас, нашого життя, я не знаю, як ми без тебе тепер… Так ніколи не мало статися... не з тобою ні.... тебе більше немає, нашого мужнього та доброго героя…

Ти був талановитим та люблячим другом для кожного... Твоє велике серце охоплювало своєю турботою і небайдужістю всіх. Я не уявляю, наскільки ти до всіх і для всіх знаходив завжди час і частинку себе... Твій талант, твоя творчість назавжди, твої ілюстрації навіки будуть в майбутніх поколіннях і діти та дорослі будуть знати нашого героя…

Ти обіцяв, що ми обов'язково зустрінемося родинами після перемоги... і так буде, буде перемога! Ти захищав свій дім, свою родину і всіх нас... Ми всі безмежно дякуємо за твою мужність…

Всі мають знати — ти рятував життя, ризикуючи власним... і ти врятував стількох... Ти герой, ти загинув рятуючи інших, захищаючи наш світанок і наше майбутнє… Наш герой парамедик!

Низький тобі уклін за все і вічна вдячність, тобі друже. Царство небесне і щирі співчуття твоїм рідним. Слава ЗСУ!

Ми завжди будемо пам'ятати тебе Женічка, завжди…»

Людмила Шиляєва:

«Велика втрата і дуже важко підібрати слова та написати зворушливий пост

Дякую, Eugen Goutnick, що ти захищав нашу країну, став величезним другом, навчив сміливості, малював з нами, говорив про найкращі книжки і завжди їх приносив нам почитати, одного дощового ранку вийшов зі мною на свою першу пробіжку, слухав. Маємо продовжувати його добрі справи, захищати країну та дбати один про одного!

Олександра Венславовська:

«Євгеній Гутнік — такий світляк і професіонал своєї справи. За ці розтрощені алмази українського народу об залізні зуби агресії дуже боляче… летить вже до інших планет, світляк...»

Таміла Гончаренко:

«Страшна новина розриває душу… Він був безмежно світлий, позитивний, талановитий. Мій колега з телебачення... Євген Гутнік... Важко в це повірити. Україна, Вінниця втратила сина, захисника. Ми усі втратили чудову людину. Біль і сльози. Співчуття рідним...»

Іван Педорук:

«Колега, друг, профі своєї справи... Євген Гутнік. Добрий, ввічливий, завжди виважений і надзвичайно романтичний. Людина високого польоту. Сміливий і мужній, завжди піклувався про всіх... Уходять найкращі, страшно і болісно, що їх забирає війна. Пам`ятатимемо тебе, друже, і ти оберігай нас із Небес, свою Сашуню, маму, друзів і всю Україну. Маємо вистояти заради пам`яті про таких людей, як Женя.

Слава Україні! Слава Героям!»

Тетяна Довгань:

«Війна стоїть впритул, забирає тих, кого добре і давно знаєш… Не стало Жені Гутника — талановитого, позитивного, інтелігентного, вдумливого, творчого. 

Пам'ятаю його ще зовсім юним, коли 17 років тому прийшла на «ВДТ» і ми працювали у спільному ранковому проєкті. «Одяг», який Женя робив для телепрограм, вже тоді видавав широчезний дизайнерський потенціал.

А ще Женю завжди вирізняла людяність і бажання допомогти. Він дійсно допомагав дуууже багатьом і намагався зробити цей світ кращим. Клята війна. Не віриться, не усвідомлюється… Невимовно шкода».

Олександр Царевський:

«Женя загинув… Чомусь війна забирає самих світлих… М'якої тобі хмаринки...»

Вінницька міська рада:

«Вінниця зазнала ще однієї непоправної втрати, на війні загинув військовий медик — вінничанин Євген Гутнік.

У Вінниці його знали як талановитого і креативного MotionGraphik дизайнера, з 2014 працював 2D Animator y Playtika, після повномасштабного вторгнення служив медиком у ЗСУ». 

Інеса Блажієвська:

«Женічка, ти ж обіцяв себе берегти (не вірю, що це сталось з тобою, це так не справедливо. Справді, ідуть найкращі. А ти був найкращим з нас, завжди таким чуйним і турботливим. Людина-сонечко. Серце на друзки. Спи спокійно, друже. Дуже тебе бракуватиме. Найщиріші співчуття рідним».

Інна Джереловська:

«Не підібрати слів, щоб виразити смуток… Безмежно вдячна за твою творчість і натхнення».

Тетяна Абович:

«Женька, ти ж найкращий! Таких як ти більше не існує в цьому світі… невимовно боляче! Це так несправедливо! Співчуття рідним…»

Віталій Головенько:

«Немає слів…. ком стоїть у горлі… так ніколи не мало статись… всього цього ніколи не мало статись… ніколи…»

Ельвіра Бондаренко-Ястремська:

«Женя. Кілька разів я писала Тобі коротке «як Ти?», а тепер хочеться кричати «Як так?» Невиправний оптиміст, життєлюб, світла людина та інтелектуал. Таким Тебе запам'ятають усі, кому доля подарувала можливість знати Тебе! Спочивай любий друже! Сашуня співчуття!»

Катерина Кирилюк:

«Ні, він з нами завжди, таким, яким був, таким, яким є у нашій пам'яті, світлим промінчиком, усміхненим і життєрадісним. І поки він буде жити в наших спогадах, у нашій пам'яті, він буде живий».

Леся Найчук:

«Женя. Класна, світла, талановита людина… Ти мав продовжувати творити, не воювати! Клята русня! Спочивай з миром. Важко усвідомити».

Читайте також:

Ракетний удар у Вінниці 14 липня: тривають роботи з ліквідації наслідків теракту

Чому вся карта червона? Речник Повітряних Сил розповів, як летять ракети

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.