«Мрію про мир ціною перемоги» — вінничанин Євген Ісаєв з передової

• Ім'я військового Євгена Ісаєва з позивним «Апостол» не раз з'являлася на шпальтах видань. Боєць воює з рашистами з 2014 року, тому перемог і втрат було чимало.
• В інтерв'ю журналісту «20 хвилин» вінничанин розповів про війну, мужність побратимів на передовій і безпеку цивільних в тилу.

Євген Ісаєв родом із Запоріжжя, проживає у Вінниці. У військо пішов ще до російського вторгнення. По іншому не міг, бо сам з родини військовослужбовців: батьки — у десантних військах, молодший брат — морський піхотинець.

Втратив стопу

— Я пішов служити на строкову службу, бо хотів стати офіцером, відслуживши цей шлях від «а» до «я». Повернувся додому після служби в листопаді 2013 року, кілька місяців побув вдома — і знову пішов служити», — пригадує боєць з позивним «Апостол».

На початку березня 2014 року рідна (бо ж відслужив у ній «строчку») 79-та бригада дислокувалася на кордоні з Кримом (Чонгар, Сиваш). Згодом почався рух у напрямку східного кордону: спочатку село Довгеньке, де на той час був основний, за словами Євгена, табір АТО. Відтоді в історії підрозділу й почалися перші бойові операції, серйозні обстріли та втрати. Відтак, Євген Ісаєв був одним з перших хто пішов захищати Україну на Сході. 

Вісім років тому, липневого світанку, по табору українських військових під селищем Зеленопілля на Луганщині, російські війська відкрили вогонь з реактивних систем залпового вогню «Град». Внаслідок обстрілу загинуло 30 військовослужбовців ЗСУ і шість прикордонників. Тоді медики врятували життя 20-річного молодшого сержанта Євгена Ісаєва з позивним «Апостол» з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, хоча довелося ампутувати стопу.

«Що на гражданці робити?»

Після лікування, протезування та реабілітації вже у Вінниці Євген Ісаєв вирішує повернутися служити в Збройні сили України.

— Я хотів служити в армії, і я хочу стати офіцером. Я до цього помалу йду, маленькими мікрокроками. А що мені на «гражданці» робити?».

Але тоді ще не було наказу міністра оборони, який дозволяв пораненим, травмованим військовим продовжувати служити в армії. 

— Коли Степан Полторак (колишній міністр оборони України) приїздив у військовий госпіталь у Вінницю, я з ним поспілкувався особисто. За кілька днів був наказ про поновлення мене на службі в Збройних силах України», — розповідає Євген.

Спочатку Ісаєв служив у військовому комісаріаті у Вінниці, згодом йому запропонували служити у Військовій академії в Одесі на факультеті підготовки спеціалістів військової розвідки та спеціального призначення. Він був інструктором, а його слухачами були майбутні офіцери елітних, створених в Україні за стандартами НАТО, Сил спеціальних операцій. Поранений десантник навчав командирів груп розвідки та спецпризначенців чи не найголовнішої штуки на війні: як зберегти собі чи побратиму життя.

Влітку 2019 року Ісаєв в якості інструктора у складі 44-го навчальну центру поїхав у Литву навчати тактичній медицині тамтешніх військових, поліцейських та навіть цивільних. У вересні того ж року Євген Ісаєв вдруге взяв участь у «Іграх Нескорених». Вправлявся, як і попереднього разу, у велогонці по шосе та стрільбі з лука. Вперше — здобув срібло. 

Все зрозуміли, як під Кримом стояли

Хоч Євген Ісаєв втратив стопу, та попри це знову поїхав на війну в зону АТО. Тоді від керівництва підрозділу вперше чітко почув, що українська армія має справу з відкритим російським вторгненням.

— Всі все розуміли одразу, ще як ми під Кримом стояли. Військові нашої бригади, які брали участь у миротворчих операціях в різних куточках світу завжди казали, що кепсько буде від Росії, а не від Америки. Так і сталося.

Останнім часом військовий продовжував відбувати службу на лінії розмежування в Луганській області. Рік тому ЗМІ облетіла новина: боєць із Вінниці, учасник бойових дій Євген Ісаєв із позивним  «Апостол» разом зі своїми побратимами піднялися і встановили на 25-метровій вишці перед Луганськом прапор України. На вчинок наших воїнів мережа просто вибухнула оваціями, і тисячі людей не приховували своєї радості. 

У травні цього року захисник планував їхати на ветеранський веломарафон у Лондон представляти Україну. Саме почав інтенсивні тренування. Але лютий 2022 року знову покликав Євгена взяти до рук зброю: росія почала повномасштабну війну з Україною.

Війна триває вісім років

В березні 2022 року вся Україна знову  заговорила про військового, вінничанина Євгена Ісаєва з позивним «Апостол». Ви, напевно, всі читали допис бійця, який під Києвом врятував дівчинку з-під обстрілів, а вона міцно притискалася до нього й шепотіла: «Люблю тебе, український солдате». Після цих слів маленької українки Євген переконався — ми виграємо цю війну. В цьому ще більше переконаний і тепер, хоча за п'ять місяців повномасштабної війни відбулося чимало трагічних для України подій.

В середині липня, коли центр Вінниці атакували рашистські ракети, Євген Ісаєв знаходився у місцевому госпіталі — підліковував старі рани, приїхав з Луганщини. Те, що обстріляли наше місто, для бійця не було неочікуваним.

— В Україні війна триває вісім років, тому нічого дивного немає, що в період повномаштабних бойових дій Вінницю обстріляли,— говорить Ісаєв.— Це не був терористичний акт, це реальне обличчя раші. Вони чітко продумують кожен крок. Ворог випадково ракети не випускає, вони влучають точно в ціль. 

Безпека цивільних

Українцям в різних куточках країни боєць рекомендує в обов'язковому порядку дотримуватись елементарних правил безпеки.

 — Ніхто не знає, куди прилетить під час наступної тривоги, тому спускайтеся в укриття, — каже Ісаєв. — Носіть з собою аптечку з необхідним, турнікети. Оскільки в 70% випадків після обстрілу  поранені мають масивні крововтрати. Якщо маєте елементарні навички по наданню допомоги — не панікуйте, допомагайте пораненим, підкажіть що робити іншим. Якщо є транспорт, везіть постраждалих  до лікарень. 

Навіть у відносно спокійних містах можуть бути прильоти,— переконаний вінничанин.  У Вінниці люди дещо розслабилися, а цього робити не варто.

— Я не знаю, що тепер у Вінниці з укриттями. Але, під час тривоги люди виходять з торгових центрів і стоять біля входу — це не міри безпеки, — говорить боєць.— Навіть  перед прильотом до Будинку офіцерів, бачимо на камерах спостереження, що під час тривоги люди не ховалися, а їздили на велосипедах, гуляли з дітьми. Варто не нехтувати власним життям. Хоча, що говорити про Вінницю…Нещодавно я  їду по Лисичанську, де його останнім часом зрівнювали з землею, а мати йде по вулиці з коляскою, в якій дитина. Якщо тобі на себе наплювати, то вивези в безпечне місце і врятуй хоча б дитину…Бережіть себе і своїх дітей, оскільки росія має за мету знищити нашу націю.

Об'єднатися і працювати

У такі нелегкі часи ні цивільні без військових, ні військові без цивільних обходитися не можуть. Тому, за словами Євгена Ісаєва,  нам потрібно максимально об'єднатися і працювати, як один механізм.

— Дев'ятий рік ми чинимо опір ворогу, Європа б такого не витримала,— говорить ветеран війни. — Ми протистоїмо досить сильній армії, тому ми маємо гуртуватися. Хоча в нас є бойовий головнокомандувач, якому армія довіряє. Бійці, побратими дуже круті, класні люди. Вони воюють не один рік, справжні люди своєї країни. В порівнянні з 2014 роком ми краще озброєні, є транспорт,  в нас краща форма, і  засоби захисту. 

З тилу нам допомагають прості люди. Є волонтери, які  ще з 2014 року підтримують, і всі запити закривають. В цілому єднанні і наша перемога.

До того, що чоловікам видають повістки в тому числі і в закладах відпочинку, військовий ставиться схвально.

— Хто не готовий, що повістку отримають? Мені було 20 років в 2014 році, я пішов, — розповідає боєць.— До цього не можна підготуватися. Крім того, в законі не прописано, що є певне місце, де мають давати повістки. Чоловіки деякі кажуть, що не готові йти до війська. А я їм кажу — хлопчики, вісім років війна, час був приготуватися. Просто одні воювали, інши відсиджувалися. Переселенці чоловіки теж мають допомагати чим можуть тим, хто нині на передовій. А не так, щоб бійці з різних куточків України їдуть захищати їх міста, а здорові чоловіки тут грітимуть п'яту точку. Це трішки нонсенс.

Ісаєв говорить, що  люди, які під час війни дійсно розчарували.

— Розчарований в тому, що були і є дебіли, які в росії вбачають світле майбутнє, — каже боєць. — Але їм не варто забувати, що  росіяни підступні і будуть бити по цивільним, знущатися над ними, — вони і в інших війнах вели себе так само, це не секрет. 

Обов'язково переможемо

Ще військовий з Вінниці розповів, що йому буває страшно, а це відбувається 24 години на сім днів, бо він, окрім того, що безстарший боєць, ще й нормальна, адекватна людина. Також він сказав, що нічого проти не має, коли військові на передовій діють спротив ворогові, в тилу люди живуть повноцінним життям.

—  Я, інші хлопці і дівчата, ми тут для чого на передовій? Щоб всі інші українці жили, а не існували. Якщо людина підтримує армію, чому вона не може відпочити. 

На запитання коли це все закінчиться,  Євген Ісаєв прогнозів не дає, але переконаний — не скоро.

— Я не Арестович, прогнозів не робитиму. Проте переконаний, що війна затягнеться. Мрію лиш про єдине — про мир, але ціною перемоги. А я переконаний, що ми обов'язково переможемо, все буде добре.

Читайте також:

 Піца «Одуванчик» і «Для Буслаєва». Як працює Veterano Pizza у Вінниці?

«Раніше волонтерством не займалася»: Наталія Штогрин про війну, яка плани перекреслила, але згуртувала

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.