«Раніше волонтерством не займалася»: Наталія Штогрин про війну, яка плани перекреслила, але згуртувала

Наталія Штогрин з командою «Квадрату»

• Від початку широкомасштабного вторгнення росії до України «Вінницький обласний молодіжний центр «Квадрат» вніс певні корективи до своєї роботи, ставши волонтерським центром.
• В цей непростий період в.о. директора центру «Квадрат» була Наталія Штогрин. Активістка розповідає, як довелося гуртувати біля себе людей, допомагати бійцям та переселенцям. При цьому, раніше Наталія волонтерством не займалася.

З моменту повномасштабного вторгнення росії до Україну, Наталія Штогрин виконувала обов'язки керівника Вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат». Тоді довелося нелегко — потрібно було гуртувати волонтерів, допомагати бійцям на передовій, постраждалим переселенцям і багато іншого. Але про це згодом. Активістка розповідає, яким її було життя до війни.

— З серпня 2021 року була керівником Вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат» та разом з командою реалізували безліч проектів та заходів для молоді Вінниччини. Це те, що до душі, — говорить Наталя. — Найбільшою гордістю для команди стали заходи до Міжнародного дня студентів 2021, де ми об’єднали близько 5 тисяч студентів всієї області на Європейській площі. Це і масштабний флешмоб, і концерт гурту «Пульсар», і виступи творчих колективів вишів, і онлайн-марафон виконання Гімну студентів «Гаудеамус», який підхопили студенти і інших країн, дискотека, конкурси, призи та подарунки від партнерів.

Які ми були щасливі, що все вдалось. Це був виклик і для колективу, і для мене. Так як вперше маленький Квадрат об’єднав усі виші області. І як добре, що ми це все ж організували! Студентська молодь мала змогу під час тривалого онлайн-навчання проявити свій креатив та творчість, вони виступали, відпочивали та вболівали. І це було неперевершено!

Нове дихання

Тоді в «Квадраті» з'явилося нове дихання. Здобутки мотивували не зупинятися не досягнутому, а будувати грандіозні плани на роки. У центрі планували об'єднувати молодь територіальних громад Вінниччини.

— Ми створили Стратегію розвитку закладу на три  роки, де абсолютно змінено вектор діяльності закладу — крім організації заходів для молодих вінничан локально, молодіжні центри обласного значення мають вести роботу з молодіжними працівниками області, таким чином, охоплюючи ще більше молоді задля розбудови молодіжної політики,— ділиться  Штогрин.— Найоб’ємнішим став проєкт «63 квадрати» — розбудова мережі молодіжних центрів/просторів у кожній територіальній громаді Вінниччини (63 громади — автор). Ми проводили зустрічі, підписували меморандуми про співпрацю з головами ТГ, створили покроковий Порадник щодо створення молодіжного простору в громаді.

Під час війни молодіжні центри всієї України показали свою дієвість та значимість,— говорить активістка. Це ще раз підкреслює необхідність їх створення в громадах.

— До війни встигли створити відділ проектного менеджменту та комунікації задля написання проектів та навчання молоді залучати  гранти, — каже Наталія Штогрин.—  Також працювали над розробкою сайту та його наповненням. Було знайдено приміщення для працівників закладу, щоб задіяти максимально простір «Квадрату» для реалізації та самовираження молоді. Робота приносила задоволення. Ідеї лились вулканом. Дякуючи команді, вдавалось все і навіть більше. Було багато ще планів та мрій…

Потім була війна

А потім в нашу країну і  місто прийшла велика війна. Мрії, задуми в.о. молодіжного центру прийшлося поставити на паузу.

— Звістку про війну зустріла, як усі мами… В першу чергу, і як мама військового, — розповідає жінка.— Вночі нам сповістили, що відбувся напад на Київ. Наш син був там і їх одразу доставили на один із стратегічно важливих об’єктів. А вдома ще двоє менших і подальші дії ворога невідомі. Сирени не втихають, на телефоні в додатку оповіщення про тривогу ще «Київ». Страх, лють, розгубленість,… очікування зв’язку з сином — хоча б «+» в СМС. Постійна молитва.

 Наталія Штогрин розповідає, що до війни волонтерською діяльністю ніколи не займалась, але довелося включитися.

—. Інколи надсилала кошти, речі та продукти потребуючим,— говорить вінничанка.— В«Квадраті» організовували зустрічі для молоді з волонтерами, інші заходи для ознайомлення та сприяння волонтерській діяльності. А ось війна спонукала бути осередком та майданчиком для волонтерів різних напрямків. В перший день, коли ще у Вінниці всі були розгублені, налякані та в паніці, з інших міст уже тікали з-під вогню. У всеукраїнському чаті молодіжних центрів почали запитувати про поселення для молоді. Тут я і включилась. Тут і виникло: «Ми можемо допомагати!».

Оприлюднивши потреби та місце збору, виконуюча обовязки керівника молодіжного центру була приголомшена — таке враження, що всі люди чекали цього заклику.

— До«Квадрату» несли все, просто все, — розповідає Наталія.— Одяг, ковдри, подушки, продукти, дитяче харчування, медикаменти, засоби гігієни, каремати, військовий одяг, навіть арматуру для їжаків та пінопласт з пляшками для коктейлів. Ми займали перший поверх телерадіокомпанії та сходи, хол театру. Всі йшли нам на зустріч та сприяли. Потрібно було терміново приймати рішення, дізнатися про потреби, збирати потреби та надсилати їх. Вся площа водіїв, готових їхати вже, і, куди потрібно (а це і в межах області, і туди, де дуже страшно). Всі сміливі, відважні, невтомні. Всі об’єднані однією метою. Всі, хто щось приносив в Квадрат, хотіли в ньому залишитись і допомагати. Це так надихало.

В перший день війни в «Квадраті» розгорнули свою діяльність «Вінницькі павучки». 

— Охочих, доєднатись плести маскувальні сітки було безліч. Ми шукали тканину, сітки, нитки для плетіння основ,— говорить Штогрин.— В перші дні прийшли  500 чоловік, потім ще 200: вінничани та переселенці, дорослі та діти. Це був мурашник. Без вихідних! Кожен в ньому знаходив себе. Виготовляли маскувальні сітки, сортували одяг, продукти, медикаменти та засоби гігієни, збирали потреби та формували машини на відправку. Домовлялись про харчування волонтерів. Усе було системно, злагоджено та комфортно. З піднесенням та патріотизмом.

Під час війни без важких днів не обходиться. Тому і в роботі оптимістично налаштованих волонтерів були такі моменти, коли опускалися руки.

— Були такі моменти в той час, коли потреби стали для нас недосяжними, що стосується великої кількості військової амуніції та приладів. Але взаємодопомога та підтримка інших закладів, організацій, благодійних фондів та ГО не давала впадати у відчай. Ми комунікували з усіма, співпрацювали та максимально надавали допомогу усім, хто звертався, відповідно до компетенцій та можливостей.

Волонтери в «Квадраті» гуртувалися вдень і вночі. Не було часу ні на відпочинок, ні на родину.

— На жаль на сім'ю часу не було. Але вони мене завжди розуміли і підтримували. Чоловік теж постійно працював. Діти залишались самі. Подивлялась за ними сестра та сусіди. Розуміли і підтримували всі. Інколи навіть сусіди вечеряти забирали, розуміючи, як важко. Якось молодший син запитав: «Мам, зараз війна, а чому ми одні?».

Було чимало історій, які вражали своїм позитивом. Були і негативні моменти.

— Позитивно вражали та надихали військові, які гідно тримали оборону, люди, які невтомно працювали та віддавали останнє задля того, щоб швидше перемогти, люди, які відважно створювали кілометрові черги до військкоматів. Негативно вражали наслідки війни…Перші повідомлення про захворівших військових, бо не вистачило ковдр. А потім і про велику кількість поранених. Новини про замучених людей, дітей. Це жах… 

Я вже не можу інакше

Від початку широкомасштабного вторгнення росії до України молодіжний центр «Квадрат» вніс певні корективи до своєї роботи. Як і в життя Наталії Штогрин.

— Щодня «Павучки» та величезна кількість їх помічників плели по десять  маскувальних сіток в день. Інтернами та студентами формувались індивідуальні військові аптечки за натівським стандартом. Формувались денні продуктові набори для військових, які на передовій, та до них немає змоги доставляти їжу. Військові частини та заклади, де розміщувались біженці. Забезпечували одягом, продуктами харчування та медикаментами ВПО, дітей з цукровим діабетом на окупованих територіях. Паралельно ми влаштовували заходи для молоді, ВПО та діток з числа ВПО. 

Відзначили День подяки волонтерам, що ще більше зблизило та здружило. Влаштували День захисту дітей з конкурсами та подарунками. Надходили потреби і ми максимально шукали спосіб їх закрити. Через довіру, комунікацію, взаємодопомогу та підтримку. І я надзвичайно вдячна Богу за всіх людей, які мені подарував період моєї діяльності в «Квадраті».

Тепер, коли повернулася до своїх обов'язків керівник молодіжного центру «Квадрату»  Анастасія Молдован, Наталії Штогрин довелося з ним попрощатися.

— Не працюючи в «Квадраті», я всеодно отримую дзвінки та повідомлення з проханням допомогти, — на завершення розмови Наталія.—  Знаючи, що  де дістати — продовжую допомагати. Я вже не можу інакше.

Читайте також:

Символ незламності. Вінничани просять відновити Будинок офіцерів, як пам'ятку архітектури

Мати 4-річної Лізи, яку вбила ракета у Вінниці, благає світ захистити Україну

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.