«Медсестра ходила до мене у «скафандрі». Вінничанин розповів, як живе з ВІЛ інфекцією

- У тюремній камері сиділи молоді хлопці та хтось проніс до нас шприц з наркотиком, - розповідає Олександр Коваль. - Там особливо немає чого робити, тому я і спробував. Найбільше запам'яталась голка на тому шприці. До нас нею кололись стільки народу, що вона стала в половину коротша. Стерлась об шкіру та вени. Думаю, я інфікувався там.

Олександр не високого зросту, з русявим, вигорівшим на сонці волоссям. Коли розмовляє, часто посміхається та жмурить ліве око. На зустріч прийшов у яскравій червоній сорочці та чорних джинсах. Каже, що не любить офіційності і просить називати його Саша. Йому 38 років, але старший має вигляд. Сидів за викрадення автомобіля.

Медсестра заходила в палату у «скафандрі»

Через деякий час після першої перевірки у Вінницькому обласному клінічному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, Сашу запросили туди ще раз і діагноз підтвердився. Спочатку він не знав як ставитись до хвороби.

- Що все серйозно я зрозумів, коли в мене настільки впав імунітет, що  з'явилась опортуністична інфекція (захворювання викликане бактерією, що не є хвороботворною для людини прим. автора ), - розповідає Олександр. - Поклали в лікарню, бо на геніталіях з'явилось щось по типу герпесу, але воно розрослось з особливим розмахом. За мною тоді лікарка бігала з фотоапаратом, щоб сфотографувати це все для студентів. Говорила, що вона бачить таке вперше.

У той час у Вінниці хворим на СНІД не надавались антиретровірусні препарати і доводилось їздити за ними в Київ.
- У місті тоді було напевно з двадцять людей хворих на ВІЛ, мало хто знав про цей вірус, нас боялись, - каже Саша. - В палаті в мене аналізи брала бабуся-медсестра. Вона приходила до мене в якомусь «скафандрі» та не підступала близько. Дуже боялась контакту. Що вже говорити про звичайних людей.

Після того як дізнався про свій діагноз, Олександр залишився працювати соціальним працівником у Вінницькому центрі СНІДу, щоб допомагати таким самим, як він.

Дружина перевірялась щомісяця

Після початку прийому антиретровірусної терапії Сашко познайомився з дівчиною і одружився.

- Ми разом ходили в похід, закохались, - каже Саша. -  Я не приховував від неї свій статус. З інтернетом в той час було не дуже, як і з доступністю інформації. Вона дуже хотіла дітей. Сама шукала інформацію, читала про вірусне навантаження та терапію. Не побоялась. Поки ми жили разом, я щомісяця водив її перевірятись. Дуже хвилювався.
Дружина народжувала у Польщі, за словами чоловіка там медицина якісніша і ставляться до людей краще. Зараз у Саші троє дітей. Діти та дружина здорові.
Для підтримання імунітету і боротьби з вірусом Саша щодня п'є ліки. Дві баночки з пігулками возить з собою. Зараз за ними не потрібно їздити в Київ, все безкоштовно видають у Вінниці.
- Я така людина, яка не може сидіти довго на одному місці, часто в роз’їздах - каже чоловік. - Ліки постійно зі мною. Пити їх потрібно в один і той самий час. Раніше пив в 9 вечора, але зараз приймаю о восьмій, бо досидіти буває важко.

В АТО не взяли по інвалідності

Коли на сході України розпочалось АТО, багато друзів та знайомих Саші пішли воювати. Саша до армії не попав через травму хребта та другу групу інвалідності.

- На початку солдатам було дуже важко з забезпеченням. Ми вирішили їм допомагати і організували з дружиною благодійний фонд - розповідає чоловік. -  Готували разом з дружиною для хлопців індивідуальні набори особистої гігієни. Домовлявся з поляками про допомогу. Найболючіше було побачити, як мій набір, який я пакував своїми руками і передавав солдатам на військові частини, продають на Західному автовокзалі у Вінниці. Після того ми почали возити це самі і роздавати прямо солдатам в руки.
Про цей період часу Саша розповідати не хоче. Згадує його як темні часи. Коли доводилось попадати під обстріли та кілька разів побувати в реанімації. Розповідає, що піклуючись фондом, втратив сім'ю, яка переїхала у Польщу. Нещодавно закрив благодійний фонд.

Не розповідає, поки не питають

Зараз чоловік працює у лісовому господарстві міста Славута Хмельницької області. Переїхав туди з Вінниці у будинок батьків. Каже, що робота легка.

- Знайшов місце через центр зайнятості, вони шукали інваліда, - каже чоловік. - Займаюсь різними вимірами, підношу якісь речі. Ліс не валю. Начальник дуже добрий попався, відпускає мене кілька разів на рік відлежатись у Вінницю. Здоров'я вже не те.
За словами чоловіка про свій статус на роботі він зізнався лише нещодавно.

- Коли приносиш довідки про хворобу з центру СНІДу там печатки,  на яких великими літерами написано «ВІЛ», - розповідає Саша. - Спочатку говорив, що працював там, тому і печатки ставлять, а потім все розповів.
Інші робітники лісового господарства про статус чоловіка поки не знають. Розповідає, що працюють там в основному люди старшого віку, які не дуже розбираються в хворобах, а про ВІЛ/СНІД чули лише те, що це дуже страшно і від нього вмирають. А загалом, за словами чоловіка, поки не питають про статус, то і не розповідає.

Оксана Шевчук, Голова правління  ВОВ БО «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД»

Від СНІДу зараз не помирають. Життя хворим рятує антиретровірусна терапія (АРТ). Кожна людина, яка знає про свій статус, повинна приймати препарати. Таким чином вона знижує вірусне навантаження – кількість копій вірусу на мілілітр крові. Коли це навантаження не визначається, людина стає безпечною. Тобто ризик інфікуватися від такого хворого – мінімальний. Саме АРТ дає можливість призупинити розмноження вірусу, дає можливість жити якісно, займатися улюбленою роботою, улюбленим хобі, подорожувати, товаришувати, а ВІЛ-позитивним жінкам народжувати здорових дітей. І, звичайно, АРТ дає можливість не передавати вірус статевим шляхом.
АРТ терапія - безкоштовна. Але у більшості випадків пацієнти можуть відмовлятись від прийому ліків через незнання про ВІЛ-інфекцію, яке призводить до страху перед нею. У нас працює інтервенція «Школа пацієнта», у якій ми ведемо пацієнтів від моменту як вони дізнаються про хворобу та протягом шести місяців. Соціальні працівники розповідають людям наскільки важливо приймати ліки, підтримують тих кому це потрібно.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.