Командир у 22: історія молодого бійці 59-ї бригади, в підпорядкуванні якого 30 бійців
- У 22 роки він став командиром. Тоді ж він втратив найкращого друга. Історія «Студента», молодого бійця 59-ї бригади, — це історія про мужність, відповідальність і пронизливий біль втрати.
Боєць має позивний «Студент». Це тому, що торік закінчив Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Хоча в дитинстві хотів бути пожежником, як батько. Але склалося так, що став військовим, а у 22 роки — командиром батареї сил ППО. Історію воїна опублікували на сторінці «59 окремо мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка».
«Факультет ППО обрав, бо не бачив себе ані льотчиком, ані інженером, — зізнається Студент. — Саме там я познайомився зі своїм уже загиблим другом».
15 серпня, 00.23. Він пам’ятатиме ці цифри, поки житиме. Бо саме тоді боєць 59-ї востаннє говорив зі своїм найкращим другом. На ранок дізнався, що його вже немає. «Хижак» — таким був позивний полеглого, який родом з Тульчинського району.
«Ще з 2014-го росія окупувала частину моєї Луганщини. Гаразд, малим був. Але з часом це усвідомлення прийшло. Наш сусід — зовсім не «брат». З 25 лютого 2022 року не був у рідній Кремінній. Це все «завдяки» їм — імперцям», — каже воїн.
До 59-ї «Студент» потрапив за розподілом. У березні 2024 року став командиром. У його підпорядкуванні 30 бійців.
«Розмова щодо мого підвищення була ділова та чітка. 25 хвилин, нічого зайвого. Чи боявся відповідальності? До всього ти не будеш готовим. Але розумів: це війна — і я потрібен саме на цьому місці. Ясно, що спочатку були питання — щодо списання боєприпасів, ракет. Але досвідченіші побратими допомогли. Я і тепер до них дослухаюся».
Співпраця з підлеглими для бійця — це баланс. З одного боку, він командир, і дисципліна — це основа. Але з іншого, він прагне, щоб кожен почувався почутим і зрозумів, що ми всі одна команда. Він не хоче, щоб його любили, але повага — це те, до чого він прагне.
Їх робота вимагає максимальної концентрації. Уявіть: їм кидають картку з координатами, і від того, наскільки вони швидко та точно їх оброблять, залежать життя людей. Це відповідальність, яка потребує не лише знань, а й гострого слуху та зору.
На запитання «Чим «Студент» пишаєтеся?» він відповів:
«Тим, що в цей час не перебуваю десь за кордоном, не ховаюся. Захищаю свою країну і знаходжу спільну мову з людьми, які старші від мене на 30 років».
«Студент» намагається не заглиблюватися у думки.
«Бо тоді в голову різне лізе. Смерть? В ній точно немає нічого героїчного. Вважаю так — діяти треба тут і зараз. Ми маємо прийняти війну. Вона ускладнить, але не перекреслить життя українців».
Воїн каже: «У смерті немає нічого героїчного. Тому жити треба кожну секунду».
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
Читайте також:
Йому було лише 24... Вінницька громада в останню путь проведе Ярослава Веслополова
В селі Поташня поховали військового та його дружину, які загинули в ДТП
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
